Готичне розумiння краси
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Роджера Бекона мiстична iнтерпретацiя свiтла безпосередньо звязуСФться з практичними проблемами храмового будiвництва й оформлення у творах абата Сугерiя про спорудження церкви Сен-Денi.
Як думаСФ Сугерiй свiтло матерiальний, або природою в просторах небес розташований, або на землi людським мистецтвом досягнутий СФ образ свiтла iнтелiгибельного i понад усе- самого Свiтла Щирого. В осмисленнi свiтла i його впливу в епоху готики, що знайшло пряме i безпосереднСФ втiлення в мистецтвi вiтражiв i оформленнi ними готичноСЧ церкви, зливаСФться в СФдину думку метафiзичне уявлення про свiтло як образу, символi божественного свiтла, i мiстичний метод його пiзнання за допомогою фiзичного споглядання свiтла перебування в створенiй цим свiтлом особливiй свiтловiй атмосферi. Такi, характернi плоди середньовiчного символiчного мислення, як De gamma animae Гонорiя Отенського або Speculum ecclesiae ПьСФра де Руассi, як i символiчна iнтерпретацiя храмовоСЧ декорацiСЧ у творах Сугерiя, показують, що знаходження символiчного значення творам мистецтва було в середньовiччя однiСФСЧ з iстотних граней процесу освоСФння i сприйняття мистецтва й остаточного визначення його мiiя i ролi в середньовiчнiй церквi i середньовiчному суспiльствi.
2. Розвиток уявлення про мистецтво як естетичноСЧ цiнностi у готичний перiод
Середньовiчному мисленню було властиво надiляти умогляднi побудови почуттСФвими ознаками конкретних речей. Апрiорнi iстини облачались у стрункi, закiнченi форми. Уявлення про порядок i гармонiю свiтобудови, про вiчну геометрiю духовно-космiчного простору були результатом своСФрiдного естетичного усвiдомлення божественноСЧ свiтобудови. Естетичне самоСЧ своСФСЧ сутi почуттСФве сприйняття абстрактних iдей лежить i в основi всього середньовiчного мистецтва. Облачаючи усi вiдносини буття в одяги символiчних iнтерпретацiй, середньовiчний розум одержував чисто естетичну насолоду i вiд самих символiчних тлумачень. Дивна властивiсть бачити лiнiСЧ i поверхнi без тiлесностi, поглядом споглядання не заважало, але, навпаки, допомагало вiдчувати красу навколишнього свiту з особливою гостротою i глибиною духовного проникнення в СЧСЧ сутнiсть. Те, що слух знаходить задоволення в рiзних звуках, так само як зiр- у рiзних фарбах, одночасно i радувало i мучило людину середньовiччя. Милування красою землi i неба, захоплення богом-художником, блискуче виражене ще спокушеними чарами творiння Августином, було однiСФю з приваблюючих сторiн свiтосприйняття людини того часу, що вмiла любити i цiнувати простi радостi буття. Зачарування приСФмних речей проникаСФ в серце через вiкна тiла... За допомогою приСФмних речей, фарб, запахiв, зору знижуСФться або пiдвищуСФться добробут як тiла, так i серця, - писав Гвiдо Аретипський у своСФму музичному трактатi. Тому iдеСЧ прекрасного i його властивостей, що розглядалися в метафiзичному планi i належали свiтовi транiендентних цiнностей, знаходилися настiльки численнi i настiльки яскравi аналогiСЧ в земному свiтi.
До XII столiття, коли весь комплекс середньовiчних уявлень здобуваСФ вишукану упорядкованiсть i стрункiсть, а краса свiтобудови в його гармонiйнiй цiлiсностi надихаСФ фiлософiв, так само як i поетiв, на глибоко поетичнi рядки, усе бiльша увага починаСФ придiлятися окремим питанням краси i гармонiСЧ унiверсума. У багатьох творах XII сторiччя ми зiштовхуСФмося з обговоренням проблем, що в естетицi Нового часу будуть вiднесенi до категорiй художньоСЧ форми. Це проблеми свiтла, композицiСЧ, кольору, форми, пропорцiйного ладу. Хоча цi питання, як i вся проблема прекрасного, в цiлому вирiшувалися в метафiзичному планi i належали свiтовi транiендентних iдей, розробка СЧх зiграла свою роль у додаваннi нового сприйняття художньоСЧ творчостi в епоху готики. Навчання фiлософськоСЧ школи монастиря св. Вiктора в Парижi внесло значний вклад у розвиток естетичноСЧ думки i уявлень про художню творчiсть.
Теорiя споглядання, розроблена спекулятивною мiстикою XII столiття i яка розглядаСФ ряд ступенiв споглядання, включала i уявлення про естетичне споглядання i задоволення вiд споглядання прекрасного, що повiдомляють СЧй особливий емоцiйний вiдтiнок. У творах Гуго Сен-Вiкторського мiркування про Естетичний характер споглядання i формальнiй красi здобувають особливо велику важливiсть. Подiбно тому як вища, дуже чуттСФва краса вiдображаСФться в почуттСФвих предметах i видимiй красi СФ образом невидимоСЧ, так i задоволення вiд споглядання земних матерiальних речей стаСФ символом нескiнченноСЧ насолоди душi при зiткненнi з невидимою красою. Гуго розкриваСФ естетичний характер споглядання i бачить його першi ступiнi в розгляданнi земноСЧ краси як найбiльш очевиднiй подобi краси божественноСЧ. Краса утвору у Гуго складаСФться з чотирьох частин: розташування, руху, вигляду, якостi. Situs - розташування - представляСФться в трактуваннi Гуго як гармонiя форм, як порядок, згода, композицiйна урiвноваженiсть частин. Моtus - рух-СФ imago vitae- символ життя i дiяльностi, вираження духовного життя в тiлеснiй. Species належить до числа формальних категорiй, по поясненню Гуго, species est forma visibilis, quae continent duo figures et colores - вигляд (зовнiшнiсть) СФ форма видимого, котра складаСФться з двох: фiгури i кольору. Нарештi qualitas - якiсть - визначаСФ естетичну цiннiсть явища, сприймаСФмих за допомогою iнших людських почуттiв - слуху, дотику i т.п. Досить важливо, що Гуго видiляСФ видиму, зоросприймаСФму красу, у той час як звичайна вiднесена до числ?/p>