Готичне розумiння краси
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ними переживаннями. Мистецтво для людини середньовiччя мало велике i важливе значення, будучи не тiльки мистецтвом, як схильнi його були розглядати iнодi в Новий час, коли езотеричний змiст його памятникiв ставав бiльш вихолощеним i непроникним. Твори мистецтва виступали обСФктами релiгiйного культу, що i визначило СЧхнСФ значення в серединi столiття. Роль мистецтва складалася у вихованнi в людинi не тiльки визначеноСЧ моралi поводження, але i прагнення до пiзнання божественного миропорядку. Його глибокий духовний змiст дозволяв людинi в цю сувору епоху знайти щиросердечний спокiй, мету i впевненiсть у життi, знайти точку опори i почувати себе частиною СФдиного, цiльного, одушевленого СФдиним поривом людства.
Стародавня алегорична традицiя, що культивувалася в середньовiчнiй свiдомостi, надзвичайно збагачувала i поглиблювала взаСФмини людини зi свiтом духовних цiнностей (у сутностi визначаючи СЧх). Символiзм мислення додавав свiтосприйманню стрункiсть i упорядкованiсть. Схильний до символiчних iнтерпретацiй середньовiчний розум виявив себе як у прагненнi мистецтва до чуттСФвого: втiленню iрреального, до вираження непiзнаваного через постiйно пiдшукуванi йому в реальностi подоби, так i в надiленнi мистецтва особливим значенням не тiльки як усякого явища, буття, по як створюваного переважно заради його тлумачення i змiсту. Можливiсть символiчноСЧ iнтерпретацiСЧ одухотворювала i пiднiмала кожне поняття i кожен художнiй образ здатний був, таким чином, своСФму тлумаченнi об ять усю неосяжнiсть свiту. Вiн мiг бути близьким i хвилюючим як для самого широкого кола людей, так i для обраного кола духовноСЧ елiти. Будь-яка тема була повна глибокого i таСФмного значення, що хвилювало серце i розум i поСФднувавшого у СЧхнiх переживаннях людей усiляких шарiв i рiвня освiти, а готичний собор повнотою своСЧх символiв казав усiм свiдомостям про таСЧнство неба i чудесах землi. Таким чином, сприйняття обраноСЧ теми нiколи не було i для самого середньовiчного художника чисто формальним. Вона була внутрiшньо близька йому i багато чого говорила його душi. Тому i неможливо представити цього майстра бездушним ремiсником, слiпим виконавцем чужого задуму. Виражаючи мовою образотворчого мистецтва нерiдко пiдказаний йому сюжет, вона вкладав у свiй утвiр не тiльки все умiння своСЧх рук, але i силу розуму i глибину душi, усе своСФ розумiння свiту. Духовне багатство, висока натхненнiсть i внутрiшня глибина поступово вiдкриваються при зiткненнi зi свiтом готичного мистецтва в мiру проникнення в його символiчний змiст i пiзнання його символiчного ладу. Середньовiчна думка породила чимало творiв, у яких упорядковувалося i приводилося у своСФрiдну систему i саме символiчне тлумачення церковного мистецтва й архiтектури. Гонорiй Отенський у XII столiттi, Сигер Кремонський, Робер з ТюСЧ, Пьер де Руасi на рубежi XII-XIII столiть, Гийом Дуранд до кiнця XIII столiття докладно розiбрали й обТСрунтували символiчне значення кожного архiтектурного елемента храму - втiлення граду божого на землi - i багатьох його прикрас.
Звичка середньовiчного мислення до символiчного осмислення навколишнього середовища надiлила умовним змiстом кожну архiтектурну частину: боковi стiни трактувалися як образ Старого i Нового завiту, стовпи i колони як апостоли i пророки, що несуть звiд, а портали - як преддвiрря раю; який символiзував готичний iнтерСФр, так само слiпуче сяючий, як i небесний рай. Стовпи i колони церкви, звичайно порiвнюванi з пророками й апостолами, Гонорiй Отенський порiвнюСФ з СФпископами, що пiдпирають будинок церкви, а зводи, що покривають СЧСЧ, порiвнюСФ з покровительствующими церкви свiтськими князями.
До символiчного тлумачення церковноСЧ архiтектури, що сходить до ранньосередньовiковоСЧ традицiСЧ, в епоху готики приСФднувалися яскравi й образнi символiчнi iнтерпретацiСЧ вiтражiв, що знаходяться у вiкнах, у яких одержала найбiльш глибоке i послiдовне втiлення тенденцiя середньовiчного мистецтва до вираження iрреального через уподiбнюванi йому i художнi явища, що ототожнюються з ним, i форми. Свiтло вiтражiв ототожнюСФться зi свiтлом християнського знання. Як писав Гонорiй: Яснi вiкна, вiд непогоди що охороняють i свiтло що приносять, суть батьки церкви, свiтлом християнськоСЧ доктрини бурi i зливi СФресi конфронтуючi. Скла вiконнi, променi свiтла проникнi, СФ дух батькiв церкви, божественнi речi по пiтьмi начебто в дзеркалi созерцаючий.
Мiстична iнтерпретацiя свiтла, що прийшла в середньовiчний Захiд у переведених Еригеною творах Псевдо-Дiонiсiя Ареопагiта, впливаСФ на уявлення готичноСЧ епохи. Про популярнiсть i поширенiсть цих уявлень про свiтло свiдчить широке вiдображення цих поглядiв у лiтературi готичноСЧ епохи. Переробленi середньовiчною думкою i невтримною фантазiСФю, популяризованi мiстичнi уявлення про свiтло знаходять широкий вiдгук у свiтських романах i повiстях того часу, з СЧх любовю до описiв фантастичних уявлюваних будiвель, магiчних стекол i дзеркал особливо - дорогоцiнних каменiв. В основi своСФСЧ, як i фантастичнi опису властивостей дорогоцiнних каменiв у лапiдарiях ХП- ХПРЖ столiть вони входять до найдавнiших уявлень про магiСЧ свiтла. Великий iнтерес у цьому вiдношеннi представляСФ легенда про храм св. Грааля з описом ефектiв свiтла i дорогоцiнних каменiв, що перегукуСФться з представленнями мiстикiв XIII столiття про первинний мiстичний досвiд. Комментуюча в XII столiттi у творах Жильбера де ла Порi i Гуго Сен-Вiкторського, а в XIII столiттi Роберта Гроссетеста i