Geum.ru

Вчення Гегеля про державу та право

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



вцi, ремiсники), 3) загальний (чиновники). Таке розумiння станiв вiдповiдало буржуазному змiсту.

Необхiдно, за вченням Гегеля, щоб особа мала власнiсть, яка реально функцiонуСФ в громадянському суспiльствi та потребуСФ свого захисту. Такий захист вона одержуСФ з боку закону, суду i полiцiСЧ. Ось чому мислитель висвiтлював питання закону, правосуддя i дiяльнiсть полiцiСЧ не в тiй частинi ФiлософiСЧ права, де йшлося про державу, а там, де писалося про громадянське суспiльство, вважаючи СЧх iнститутами саме цього суспiльства.

Охорона прав громадянського суспiльства здiйснюСФться також корпорацiями, тобто особливими союзами, належнiсть до яких визначаСФться дiяльнiстю i здатнiстю до працi. Цi корпорацiСЧ гарантують кожному членовi громадянського суспiльства безпеку, пiклування про нього, створюють значення в суспiльствi i станову честь.

Гегель вважав, що мiж державою та громадянським суспiльством iснуСФ особлива природа взаСФмин. Сутнiсть цих взаСФмин вiд самого початку - контраст i залежнiсть. Держава, як СЧСЧ уявляв мислитель, не СФ утилiтаристською iнституцiСФю, зайнятою буденною справою надання громадянських послуг, втiлення в життя закону, виконання полiцiйних обовязкiв i погодження економiчних iнтересiв. Усi цi функцiСЧ, як уже було сказано, належать до громадянського суспiльства. Держава й справдi може спрямовувати й регулювати цi функцiСЧ мiрою виникнення в цьому потреби, але сама СЧх не виконуСФ. Громадянське суспiльство залежить вiд держави у справi розумного нагляду i моральноСЧ значимостi. Але й держава залежить вiд громадянського суспiльства в засобах здiйснення моральних завдань, втiленням яких вона СФ. Однак цi двi iнституцiСЧ, хоч i взаСФмно залежнi, стоять на рiзних дiалектичних рiвнях. Держава - засiб, а не мета. Вона представляСФ рацiональну iдею в розвитку та як iстинно духовний складник цивiлiзацiСЧ. Вона ж як така створюСФ i використовуСФ громадянське суспiльство для досягнення власних цiлей. Держава - це божественна воля в тому розумiннi, що вона -дух, присутнiй на землi, який розгортаСФться, щоб бути сучасною формою органiзацiСЧ свiту. Якщо громадянське суспiльство СФ царством слiпоСЧ схильностi й причинноСЧ необхiдностi, то держава - абсолютна рацiональнiсть, божество, що само знаСФ i хоче, вiчне i необхiдне буття духу, хода Господа в свiтi. Втiм, моральна вищiсть, приписувана таким чином державi, не мала в собi нiякоСЧ зневаги до громадянського суспiльства. Навпаки, вiдносини мiж ними, як розумiв СЧх Гегель, були взаСФмними, хоча були це вiдносини вищого i нижчого, а влада держави була абсолютною.

Наявнiсть iдеСЧ держави Гегель констатував лише стосовно до розвинутих СФвропейських держав сучасноСЧ йому епохи, в яких реалiзовано християнську iдею свободи, досягнуто особистоСЧ незалежностi й рiвностi всiх перед законом, встановлено представництво й конституцiйне правлiння. У соцiально-полiтичному аспектi пiд гегелiвською iдеСФю держави слiд розумiти конституцiйно оформлену державу. Водночас мислитель вважав, що не можна будь-якому суспiльству накинути абстрактну конституцiю. Кожен народ маСФ ту конституцiю, на яку вiн заслуговуСФ. Визнання цiСФСЧ iстини не завадило, однак, Гегелевi сформулювати загальну iдею конституцiйноСЧ держави як полiтичний взiрець. Цей взiрець виявився сколком iз прусського державного устрою початку XIX ст.

Конституцiйна монархiя в його тлумаченнi - це iдея розуму i дiйснiсть конкретноСЧ свободи в СЧСЧ розвинутому виглядi. На думку Гегеля, перетворення держави в конституцiйну монархiю СФ справою новiтньоСЧ людськоСЧ iсторiСЧ, коли абсолютна iдея знайшла, врештi, втiлення в iсторичнiй дiйсностi. Завдяки цьому конституцiйна монархiя мiстить усю глибину конкретноСЧ розумностi; якою не володiють iншi полiтичнi форми, придатнi тiльки для нижчих, недосконалих ступенiв iсторичного розвитку. Конституцiйна монархiя не СФ штучним поСФднанням монархiчного, аристократичного i демократичного, начал - нi, вона СФ вищою цiлiснiстю цих начал, СЧх справжньою СФднiстю.

Справжня держава, як усяке явище абсолютноСЧ iдеСЧ, маСФ мiстити три моменти: 1) момент, що визначаСФ i встановлюСФ загальне (законодавча влада), 2) момент для пiдведення особливих сфер i окремих випадкiв пiд загальне (виконавча влада), 3) момент цiлiсноСЧ особи (князiвська влада). Саме в князiвськiй владi всi iншi влади сходяться в iндивiдуальну СФднiсть, яка, отже, СФ вершиною та початком конституцiйноСЧ монархiСЧ. Далi Гегель у хитромудрих фiлософських визначеннях намагався виразити значення кожного з цих моментiв у життi держави.

Використана лiтература

  1. Андрусяк Т.Г. РЖсторiя полiтичних i правових вчень. Л.: Видавн. Центр ЛНУ, iм.. РЖ.Франка, 2001.
  2. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Под общей редакцией В.С. Нерсесянца. М.: НОРМА ИНФРА, 1998.
  3. Корнiйчук Л.Я., Кирилова Г.Ю., Титаренко Н.О., ПогорСФлов С.Б. РЖсторiя економiчних учень. Навчально-методичний посiбник для самостiйного вивчення диiиплiни. - К., 2002.
  4. Лiсовицький В.М. РЖсторiя економiчних учень. - К., 2004.
  5. Мочерний С.В., Довженко М.В. РЖсторiя економiчних учень. (Сучасна економiчна думка). - Львiв, 2004.
  6. Орач РД.М. РЖсторiя полiтичних i правових вчень : Навчальний посiбник . К.: Атака, 2005. 560с.