Вклад Х.Д. Алчевської у розробку методики читання
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?оду перепитування прочитаного, який
давав подвійний результат: крім прямої мети перевірки прочитаного, вивчення читача. Х.Д.Алчевська також відіграла велику роль у становленні системи педагогічні збори, на яких розвязувались усі питання, що виникали у житті навчального закладу.
Виховна робота в недільній школі була невідємною частиною процесу навчання. Одним з найефективніших засобів у виховній роботі вчителі вважали шкільні свята. Особливої уваги надавали святкуванню ювілейних дат письменників. Також практикувалися прогулянки на природу, відвідування театру. Це не тільки збагачувало світогляд учнів, але й прищеплювало високо естетичні почуття.
Уже в перший навчальний рік (1870/71) офіційного існування школи в ній навчалося понад 100 учениць і працювало 22 викладачі. Почесним попечителем школи стала А.П.Вернадська: вона взяла на себе ці обовязки за проханням Х.Д. Алчевської, щоб усунути офіційні формальності, які стояли на шляху відкриття школи.
Учителі Харківської недільної школи працювали не тільки без будь-якої винагороди, а ще й вносили певну суму на утримання школи. Російський педагог Д.Д.Семенов, відвідавши школу у 1877 році, висловив сумнів з приводу того, чи може існувати школа, якщо праця вчителів не буде оплачуватися. Це питання обговорювалось на педагогічних збора; було вирішено працювати й далі без оплати. Х.Д.Алчевська у листі до Д.Д.Семенова з цього приводу писала: Невже все можна купити і продати за гроші?… Школа наша існує ще мало часу, але я вірю, твердо вірю, що вона існуватиме багато років, зростатиме, розвиватиметься, і час відповість Вам на запитання: Чи можливі неоплачувані вчителя?.
У перші роки існування школи всі її учні поділялися на групи від 2 до 8 чоловік, в яких вони навчались увесь час. І хоча школа тоді й ставила завдання навчити в основному грамоті, такий порядок розподілу був дуже незручний, оскільки до однієї групи потрапляли учні з різною підготовкою. Але згодом цей порядок був змінений: до груп зараховували лише неписьменних і малописьменних, а письменних залежно від підготовки зараховували до підготовчого, першого або другого класів. У групах дотримувались так званого класного викладання, коли один учитель вів заняття весь час; у класах практикувалося предметне навчання кожен предмет вів окремий учитель.
Великого значення надавали у Харківській недільній школі самоосвіті вчителів. З цією метою, поряд із бібліотекою для учнів, у школі з перших днів її існування ретельно комплектувалася бібліотека для вчителів. Самоосвіті вчителів сприяло також читання і обговорення на зборах педагогічних щоденників, до яких у школі Х.Д. Алчевської ставились надзвичайно уважно: Довіряючи педагогічному щоденнику свої промахи і удачі, свої погляди і міркування, спостереження і висновки, учителька звикає ставитись до справи розумно, критично; вона завжди тоді матиме під рукою матеріал, який дасть можливість порівняти минуле з сучасним, відчутно перевірити рух вперед як власний, так стосовно до своєї справи. Щоденник повинен допомагати зясовувати ставлення вчителів до школи, до учениць, нарешті, він допоможе виявити характер, здібності, індивідуальні якості кожної учениці, зясовувала Христина Данилівна.
Х.Д. Алчевська пропагандист кращих здобутків української демократичної літератури
Найбільш виразно демократичне спрямування педагогічної системи Х.Д. Алчевської виявляється у її великій тритомній методико-бібліографічній праці, створеній разом із групою педагогів Харківської недільної школи. З ініціативи Алчевської, під її керівництвом і за її найактивнішої участі учительки Харківської жіночої недільної школи склали критичний анотований, із широким використанням відгуків читачів покажчик книг для народного і дитячого читання. Що читати народові?
Найбільше місце у покажчику відведено аналізу художніх творів. Таке ставлення до художньої літератури аргументувала у своєму листі до А.П.Чехова сама Х.Д.Алчевська. Нас, учительок недільних шкіл, дуже цікавить питання, як сприймає малописьменний читач художні твори, Які звичайно вважаються здобутком інтелігентного суспільства.
Другим за кількістю розглянутих видань був історичний розділ 559 книг.
Значне місце у покажчику відведено творам українських письменників. У третьому томі покажчика є спеціальний розділ Видання для народу українською мовою. У цьому розділі, як і в усій своїй діяльності, Алчевська відстоювала самосвідомість і любов до рідної мови, до рідної пісні. Тут рекомендувалися твори І.П.Котляревського, Г.Ф. Квітки-Основяненка, Є.П. Гребінки, Т.Г.Шевченка, Марка Вовчка, Ю.Федьковича, Панаса МирногоП.А.Грабовського, В.С.Стефаника тощо. В інших томах популяризуються твори Елізи Ожешко, Болеслава Пруса, С.Бічер-Стоу та інших.
Найчастіше у цьому покажчику рекомендувалися твори Т.Г.Шевченка. Рекомендуючи для читання Наймичку, Алчевська водночас пропагує Кобзар. У той час, як ліберальні просвітяни твердили, ніби селяни не розуміють творів Шевченка, Алчевська рішуче це заперечувала, доводячи, що Кобзар користується великою популярністю і його розуміють цілком. Катерину Алчевська оцінює як загальновідому прекрасну поему Шевченка. Княжна розглядається як твір глибоко народний. Про повість Музикант Алчевська писала, що в ній є місця, сцени, де видно великого поета України, і при тому вона сповнена, як і вся поезія Шевченка