Вклад Х.Д. Алчевської у розробку методики читання
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
присвятив їй такі вірші:
І я кохаю Вас, глибоко,
Та не за очі й не за губки,
Не за приваби за ласні,
Що інших манять і в вісні,
Не як мету свого бажання
Таємних мрій і спогадання,
А як народа свого жінку,
Привітну й щиру українку.
Кохаю, пані, я за теє,
Що серце Ваше молодеє
З народним серцем рівно бється,
Од його радощів сміється,
Його жадобою горить,
Його уразами болить,…
Однак не довго святкувала Україна весну свого відродження. Настали часи репресій. Були заборонені в школі малоросійська книга, пісня. ПротеХ.Д.Алчевська продовжувала працювати в недільній школі. Ця нелегальна недільна школа Алчевської проіснувала майже вісім років. І тільки у 1869р., коли у Харкові було створено Товариство поширення грамотності серед народу, Х.Д.Алчевська зі своїми колегами ввійшла до його складу, зявилася можливість порушити питання про офіційне відкриття недільної школи. Однак у Алчевської не було диплома на право викладання. Довелося складати екзамени. Тільки у 1870 році було отримано дозвіл на легальне відкриття недільної жіночої школи, очоливши яку, Х.Д.Алчевська виявила себе талановитим педагогом, методистом, організатором народної освіти.
Недільна школа з самого початку мала демократичне спрямування. Учительками недільних шкіл під її керівництвом було укладено три Книги для дорослих. Кожна книга містила багато цінного для виховання молоді в дусі демократичних ідей. У недільній жіночій школі прищеплювалась учням любов до рідної мови.
ОднакБ. Грінченко, якій учителював у школі Х.Д. Алчевської в селі Олексіївні, та його однодумці будуть звинувачувати Алчевську у надмірній русифікації народної освіти. А всіх тих, хто підтримував педагогічну діяльність Алчевської, називали перевертнями. Але перехід Алчевської, з метою легалізації, на навчання російською мовою зовсім не означав зневажання мови української. Навпаки, і українська мова, і українська пісня залишались у школі поряд з братньою російською. Читаючи селянам Шевченка, Шекспіра, Островського, Кропивницького, учителька приходила до глибоко інтернаціональних висновків про те, що яскраві образи, створені великими талантами, близькі і зрозумілі не лише їх народу, а і всій людськості, бо містять у собі загальнолюдські муки, радощі і страждання.
Любов до рідної мови, до України вчила Алчевська і своїх дітей.
Старший син Х.Д. Алчевської Григорій Олексійович (18661920) український композитор, автор симфонії Альоша Попович, численних романсів та теоретичних праць про вокальну техніку.
Іван Олексійович Алчевський (18761917) російський і український співак. Виступав у різних оперних театрах Росії, Західної Європи і США.
ДочкаХ.Д. Алчевської Алчевська Христя Олексіївна (18821931) українська поетеса і педагог. Авторка збірника Туга за сонцем, Пісня життя, Моєму краю, Пробудження, поеми Луїза Мішель тощо. Українська поетеса Христя Алчевська унаслідувала від своєї матері віру в те, що над Батьківщиною встане зоря визволення ночі темної не буде, що прийде час, коли рознесеться, залунає… пісня волі, пісня сонця.
Молодший син Х.Д. Алчевської Микола Олексійович ніби прийняв з рук матері естафету боротьби за грамотність трудящих і стрімко поніс її далі в нове життя, новим поколінням. Микола Алчевський став визначним українським педагогом, активним працівником у системі позашкільної освіти та вищої школи в Україні, професором. Микола Олексійович Алчевський був одним з перших організаторів нової системи освіти дорослих.
Просвітницька діяльність Х.Д. Алчевської
Рішенням царського уряду недільні школи були офіційно закриті, оскільки, починаючи з другої половини ХІХ ст. в Україні різко загострились класові суперечності і політика самодержавства в галузі освіти була класово ворожою трудящим, не загинула їх чудова благотворна діяльність. У своєму педагогічному щоденнику Алчевська згадувала: Я дуже добре памятаю те горе, той смуток, з яким ми змушені були оголосити дітям про закриття школи, і памятаю відчай та плач дітей….
За більш ніж піввікове існування Харківської школи на її шляху, як і на шляху інших недільних шкіл, поставало безліч всіляких перешкод. І слабкі духом і вірою залишали їх. Х.Д.Алчевська на все життя зберегла вірність мрії своєю юності. І мрія ця навчання трудового народу. Проте здійснилася вона не відразу. У перші дні переїзду з Курська до Харкова у культурному місті… я вся полумяніла бажанням поринути в громадську діяльність і зробити в житті щось таке велике, хороше.
У цій нелегальній недільній школі, розповідає Х.Д.Алчевська у щоденнику, навчалося 50 учениць, вчилися групами по 1020 чоловік, відповідно до обставин і умов квартири. Викладала у школі Алчевська крадучись. Її переслідували, залякували, примушували час від часу припиняти заняття, але школа продовжувала існувати в підпіллі. Все життя Алчевська не могла примиритися з самодержавним гнітом, вона не була лібералом: Я ніколи не була в ролі жандарма і ніколи не буду… Я думала: невже суспільна діяльність можлива лише з компромісами і з підлотами?. Учнівська молодь нагороджена вовчим білетом під назвою: Інструкція для народних шкіл. Де ж почерпнути їм сили цим жалюгідним народним школам, якщо все, що чесне, розумне, правдиве, відгороджене від них китайською стіною!.
Недільна школа Алчевської мала з самого початку демократичне спрямування.