Вiдвiд державного суду з непiдсудностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ВРЖДВРЖД ДЕРЖАВНОГО СУДУ 3 НЕПРЖДСУДНОСТРЖ
ПЛАН
1. Вiдвiд державного суду з непiдсудностi як спосiб забезпечення виконання арбiтражноi угоди
2. Колiзiйнi питання дiйсностi арбiтражноi угоди
- Вiдвiд державного суду з непiдсудностi як спосiб забезпечення виконання арбiтражноi угоди
Арбiтражна угода СФ матерiальним виразом волi сторiн щодо виведення з-пiд юрисдикцii державних судiв певних спорiв, якi можуть виникнути чи вже виникли з конкретних правовiдносин.
Вiдвiд державного суду з непiдсудностi становить собою певний спосiб виконання арбiтражноi угоди разом з ; такими формами ii виконання, як звернення до третейського суду, формування складу третейського суду та iн. Практично всi нормативнi акти (як нацiональнi, так i мiжнародно-правовi), що регулюють мiжнародний комерцiйний арбiтраж, мiстять окремi норми, якi стосуються iнституту вiдводу державного суду з непiдсудностi.
У ст. 4 женевського Протоколу вказуСФться, що у разi порушення однiСФю зi сторiн арбiтражноi угоди справи в державному судi однiСФi iз держав учасниць Протоколу, цей суд повинен направляти сторони до рiшення арбiтрiв за умови, що спiр виник з контракту, укладеного мiж особами, якi належать до держав-учасниць Протоколу, що контракт мiстить арбiтражне застереження, яке СФ дiйсним i може бути виконано, i якщо СФ заява тРЖсi зi сторiн спору, яка заперечуСФ компетенцiю цього державного суду. Такi ж самi положення передбаченi Нью-Йоркською / конвенцiСФю, яка, визначаючи обовязковiсть РЖ юридичну силу арбiтражних угод, укладених у письмовiй формi, передбачаСФ певнi гарантii виконання цiСФi норми.
Стаття !1(3) Нью-Иоркськоi конвенцii зазначаСФ: якщо до державного суду будь-якоi iз держав-учасниць Конвенцii надiйде позов з питання, щодо якого сторони уклали арбiтражну угоду, то цей державний суд повинен направити сторони в арбiтраж, якщо СФ клопотання про це однiСФi зi сторiн спору та наявна дiйсна арбiтражна угода. Винятком iз цього правила СФ випадки, коли державний суд, до якого звернулася одна зi сторiн арбiтражноi угоди, дiйде висновку, що арбiтражна угода, на яку посилаСФться iнша сторона, СФ недiйсною, втратила силу або не може бути виконана.
Таким чином, на державнi суди краiн-учасниць Конвенцii, до яких можуть звернутися сторони спору, покладаСФться функцiя судового контролю.. т: е Вiн полягаСФ в тому, що державний суд зобовязаний вивчити питання про те, чи СФ арбiтражна угода недiйсною або вона втратила силу, або не може бути виконаною. В разi пiдтвердження (доведення) наявностi однiСФi з цих умов, державнi суди мають право не направляти сторони в арбiтраж i приймати справи до розгляду по сутi. Висновок про те, що арбiтражна угода СФ недiйсною або втратила силу. або не може бутц виконаною. Державний суд може зробити з власноi iнiцiативи. Бiльш того. можна стверджувати, що на державнi суди держав-у час нинi. Конвенцii покладено певне забовязання. певну функцiю судового контролю щодо арбiтражних угод, щодо дiйсностi та виконання яких мiж сторонами цих угод виникли спори.
Виходячи зi змiсту ст. II Конвенцii, можна зробити висновок про те, що державнi суди повиннi самостiйно дослiджувати всi питання, що стосуються арбiтражноi угоди, i визначати, чи СФ арбiтражна угода дiйсною, юридичне обовязковою i можливого до виконання. Обовязок державних судiв вирiшувати питання дiйсностi арбiтражноi угоди, що на неi посилаСФться одна зi сторiн як на пiдставу для вiдводу державного суду з непiдсудностi, випливаСФ iз принципового положення: юрисдикцiя державних судiв СФ абсолютною, а юрисдикцiя третейських судiв винятковою i лише за наявностi дiйсноi арбiтражноi угоди.
Державнi суди можуть визнати себе некомпетентними, лише визнавши в судовому порядку арбiтражну угоду дiйсною. Якщо вони визнають арбiтражну угоду недiйсною, то зобовязанi прийняти справу до свого розгляду.
Виходячи з вище в й кладеного, Мiжнародний арбiтраж як спосiб вирiшення зовнiшньоекономiчних спорiв не СФ коректним i маСФ бути скоригованим. Слiд зазначити, що Нью-Йоркська конвенцiя не встановлюСФ стадiю розгляду справи в державному судi. На якiй може або повинно бути заявлено клопотання сторони про направлення сторiн до арбiтражу з посиланням на арбiтражну угоду. Таким чином, звернення до державного суду з клопотанням направити сторони до арбiтражу може бути зроблено на пiдставi положень Нью-Йоркськоi конвенцii на будь-якiй стадii розгляду спору в цьому судi. якщо закон краiни суду не мiстить спецiальних положень щодо визначення цього моменту. В будь-якому разi таке звернення маСФ бути зроблене до моменту винесення рiшення по справi. Якщо "законодавство краiни суду, до якого подано позов однiСФю зi сторiн арбiтражноi угоди, визначаСФ певнi стадii процесу, коли такий вiдвiд маСФ бути заявлено, то мають застосовуватися положення закону краiни суду. В Украiнi, наприклад, ст. 80 ГПК встановлюСФ, що господарський суд припиняСФ провадження у справi, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирiшення третейського суду. Правовим наслiдком припинення провадження у справi СФ неприпустимiсть повторного звернення до господарського суду по цьому ж спору. Але ГПК Украiни також не вказуСФ, на якiй стадii розгляду справи може бути порушено питання про вiдвiд державного суду з непiдсудностi на пiдставi iсн?/p>