Вiдвiд державного суду з непiдсудностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
же не визнати заявлений йому вiдвiд з непiдсудностi правомiрним i обТСрунтованим. Разом з тим у е. VI РДвропейськоi конвенцii СФ положення, якi можуть розглядатися як можливi пiдстави для незадоволення заяви про вiдвiд державного суду з непiдсудностi. Перше положення ст. VI Конвенцii, яке можна вiднести до пiдстав для вiдмови у задоволеннi заявленого вiдводу державного суду, визначаСФ: ...пiд час винесення рiшення з питання щодо наявностi чи дiйсностi зазначеноi арбiтражноi угоди... Це положення означаСФ, що суд маСФ право розглянути питання про наявнiсть арбiтражноi угоди, i якщо зробить висновок про таку наявнiсть, то надалi маСФ розглянути питання про ii дiйснiсть з тим, щоб вiдповiсти на питання: чи СФ в наявностi дiйсна арбiтражна угода як умова i як основа для вiдводу державного суду з непiдсудностi?
Друге положення ст. VI РДвропейськоi конвенцii говорить, що суд, в якому порушено справу, може не визнати арбiтражну угоду, якщо за законом його краiни спiр не може бути предметом арбiтражного розгляду. Це положення означаСФ, що державний суд повинен вирiшити питання про вiдповiднiсть арбiтражноi угоди публiчному порядку, зокрема визначити, чи може даний спiр бути предметом арбiтражного розгляду та, вiдповiдно, предметом арбiтражноi угоди, i таким чином вирiшити питання припустимостi арбiтражноi угоди (дозволу держави на передачу спору на вирiшення третейського суду). Означенi положення ст. VI РДвропейськоi конвенцii перебувають у прямому звязку з положеннями ст. 11(1) Нью Иоркськоi конвенцii, яка визнаСФ арбiтражну угоду дiйсною, якщо обСФкт спору може бути предметом арбiтражного розгляду. Таким чином, це положення РДвропейськоi конвенцii також стосуСФться питання дiйсностi арбiтражноi угоди.
Перелiченi положення РДвропейськоi конвенцii дозволяють зробити такi висновки: вiдсутнiсть чи недiйснiсть арбiтражноi угоди, а також тi випадки, коли певний спiр не може бути предметом арбiтражного розгляду згiдно з законодавством краiни суду, СФ пiдставами для вiдмови в задоволеннi заяви про вiдвiд державного суду з непiдсудностi.
Невизначеним залишаСФться питання щодо того, чи допускаСФ РДвропейська конвенцiя iснування iнших пiдстав, якi державний суд певноi краiни може вважати законними, обТСрунтованими i якi можуть бути застосованi для вирiшення питання щодо пiдсудностi певного спору державним судам чи арбiтражу?
Незважаючи на те, що Конвенцii бракуСФ чiткостi у визначеннi цього питання, слiд все ж дiйти висновку, що перелiк пiдстав, за наявностi яких державнi суди можуть вiдхиляти заперечення щодо своСФi компетенцii, СФ вичерпним, РЖ його обсяг обмежуСФться виключно питаннями наявностi та дiйсностi арбiтражноi угоди в широкому розумiннi.
З iншого боку, Нью-Йоркська конвенцiя i Закон Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж передбачають такi пiдстави для вiдводу державного суду з непiдсудностi, яких прямо не передбачаСФ РДвропейська конвенцiя. Так, РДвропейська конвенцiя не передбачаСФ таких пiдстав, як неможливiсть виконання арбiтражноi угоди i втрата арбiтражною угодою чинностi. Розглянутi нами певнi текстовi особливостi Нью-Йоркськоi РЖ РДвропейськоi конвенцiй, а також Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж стосовно визначення перелiку пiдстав, за наявностi однiСФi з яких державний суд маСФ право вiдмовити у задоволеннi вiдводу, заявленого даному суду, не створюють рiзних режимiв правового регулювання означених вiдносин.
- Колiзiйнi питання дiйсностi арбiтражноi угоди
На вiдмiну вiд женевського Протоколу, Нью-Йоркськоi конвенцii, а також Типового закону ЮНСРЖТРАЛ i Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж. РДвропейська конвенцiя мiстить цiлу групу колiзiйних норм, якими повиннi керуватися державнi суди держав-учасниць цiСФi Конвенцii пiд час розгляду питань, повязаних з вiдводом державного суду з непiдсудностi. Вирiшуючи питання стосовно того, чи пiдсудна дана справа державному суду, чи вона маСФ бути вирiшена в порядку мiжнародного комерцiйного арбiтражу, а також При вiдповiдi на питання: чи СФ арбiтражна угода i чи дiйсна вона, державний суд зобовязаний згiдно з РДвропейською конвенцiСФю застосовувати такi колiзiйнi привязки. Питання дiйсностi арбiтражноi угоди, ii наявностi чи вiдсутностi суд повинен вирiшувати за законом, якому сторони пiдпорядкували цю арбiтражну угоду. Таким чином, у Конвенцii закрiплено принцип автономii волi сторiн щодо вибору права, яке маСФ застосовуватися до арбiтражноi угоди, i цей принцип СФ основоположним.
Якщо сторони не скористалися своiм правом, наданим РЗм КонвенцiСФю, i не узгодили закон, якому пiдпорядковуСФться арбiтражна угода, то суд повинен керуватися законом краiни, в якiй згiдно з арбiтражною угодою мас бути винесене арбiтражне рiшення, тобто законом краiни мiiя винесення рiшення. Як правило. арбiтражне рiшення виноситься там. де вiдбуваСФться арбiтражний розгляд справи.
Якщо спiр розглядаСФться постiйно дiючим арбiтражним органом, то мiiем розгляду спору, як правило, буваСФ мiiе знаходження даного постiйного арбiтражного органу i, вiдповiдно, мiiем винесення арбiтражного рiшення буде саме це мiiе. Складнiше буваСФ зясувати мiiе арбiтражу i, вiдповiдно, мiiе винесення рiшення, якщо розгляд спору здiйснюСФться арбiтражем.
На практицi часто бувають випадки, коли у справi проводяться, наприклад, два слухання i обидва в рiзних державах, а рiшення виноситься одноособовим арбiтром у третiй краiнi нап?/p>