Вiдвiд державного суду з непiдсудностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
спору. Таким чином, застосуванню пiдлягають як норми мiжнародноi конвенцii, так i норми нацiонального закону, при цьому вони однаково пiдходять до регулювання означених вiдносин, i нiяких колiзiй не виникаСФ.
Другий приклад. У господарському судi вiдповiдноi iнстанцii Украiни було порушено справу щодо спору, стосовно якого iснуСФ арбiтражна угода, до якоi не застосовуються положення РДвропейськоi конвенцii. В цьому випадку повиннi застосовуватися як вiдповiднi положення Нью-Йоркськоi конвенцii, так i положення Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж. Також тут слiд памятати, що Нью-Йоркська конвенцiя не визначаСФ стадii, на якiй може бути подано клопотання про вiдвiд державного суду. В такому випадку тiльки норми нацiонального закону, тобто ст. 8 Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж визначаСФ належний момент для заяви про вiдвiд державного суду. Водночас згiдно з п. 5 ст. 1 Закону повиннi в першу чергу застосовуватися норми мiжнародного договору. Тому можна припустити, що в цiй ситуацii одна зi торiн спору може заявити вiдвiд державному суду на будь-якiй стадii розгляду спору до моменту винесення рiшення по справi,посилаючись при цьому на те, що Нью-Йоркська конвенцiя,яка, до речi, також регулюСФ цi питання, не передбачаСФ вiдповiдних обмежень з точки зору стадii подання такого вiдводу.
Вiдповiднi господарськi суди Украiни не повиннi застосовувати цей пiдхiд, посилаючись при цьому на те, що Нью-Йоркська конвенцiя не регулюСФ питання щодо стадii, i тому нiяких суперечностей мiж РЗi положеннями i положеннями Закону Украiни немаСФ. У цiй ситуацii повиннi застосовуватися виключно вiдповiднi положення Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж. Цей пiдхiд грунтуСФться на тому, що Нью-Йоркська конвенцiя, закрiплюючи лише загальну норму, передбачаСФ, хоча i не прямо, що всi процесуальнi питання вiдводу державного суду мають вирiшуватися вiдповiдно до законiв краiни суду. Згiдно з рiвнем розробленостi iнституту вiдводу державного суду з непiдсудностi на пiдставi арбiтражноi угоди нормативнi акти. що були розглянутi нами вище, можна розмiстити в такiй послiдовностi. Положення женевського Протоколу i Нью Иоркськоi конвенцii, норми яких мають загальний характер, закрiплюють тiльки сам принцип загальну норму. Положення Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж, норми якого поряд iз закрiпленням загального правила вказують також стадiю процесу, на якiй може i повинен бути заявлений вiдвiд державному суду з непiдсудностi.
Положення РДвропейськоi конвенцii на вiдмiну вiд iнших нормативних актiв з мiжнародного комерцiйного арбiтражу передбачають також i процесуальнi наслiдки пропуску тiСФю чи iншою стороною зазначених строкiв. Таким процесуальним наслiдком згiдно з РДвропейською конвенцiСФю СФ втрата стороною права заявити такий вiдвiд в майбутньому з причини пропуску строку. Той факт, що украiнський закон не визначаСФ правових наслiдкiв пропуску тiСФю чи РЖншою стороною належноi стадii для заяви вiдводу державному суду. робить можливим застосування судами права свого розсуду пiд час розгляду заяв. що були поданi на бiльш пiзнiх стадiях розгляду справи в судi. Особливо застосування права розсуду можливе в тих випадках, коли до спору (до арбiтражноi угоди) не застосовуються положення РДвропейськоi конвенцii 1961 р. Цю невизначенiсть може бути усунено шляхом видання вiдповiдних розяснень або Верховним Судом Украiни як найвищим органом судовоi влади, або Вищим господарським судом Украiни, тому що такi питання, як правило, виникають в практицi саме господарських судiв Украiни. Закрiплюючи принцип, згiдно з яким сторонам арбiтражноi угоди надаСФться право вiдводу державного суду з непiдсудностi, мiжнародно-правовi акти (женевський Протокол, Нью-Йоркська конвенцiя. РДвропейська конвенцiя) i нацiональнi закони, наприклад, закони Украiни, Росiйськоi Федерацii Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж, визначають перелiк пiдстав, за наявностi однiСФi з яких вiдвiд, який було заявлено державному суду, може бути незадоволено. Такими пiдставами СФ недiйснiсть арбiтражноi угоди, втрата арбiтражною угодою юридичноi сили та випадки, коли арбiтражна угода не може бути виконана. Чи можна вважати цей перелiк вичерпним, слiд зауважити, що нi названi вище мiжнародно-правовi акти, нi нацiональнi закони прямо не вказують на те, що цей перелiк СФ вичерпним.
Спробуймо зясувати, чого стосуються цi пiдстави. Усi вони стосуються арбiтражноi угоди та ii дiйсностi в широкому розумiннi як правовоi основи передачi спору до арбiтражу i виключення пiдсудностi цього спору державним судам. Наявнiсть, дiйснiсть та виконуванiсть арбiтражноi угоди СФ загальними пiдставами того, що державний суд не вправi розглядати цей спiр. Дiйсна арбiтражна угода СФ правовою основою арбiтражу, тому тiльки вiдсутнiсть самоi арбiтражноi угоди чи ii недiйснiсть СФ для державних судiв основою для прийняття справи до свого розгляду. Викладене вище дозволяСФ^робити висновок, що перелiк пiдстав, передбачений ст. 11(3) Нью-Йоркськоi конвенцii та ст. 8 Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж, СФ вичерпним. За наявностi однiСФi iз зазначених пiдстав державний суд маСФ право вiдмовити у задоволеннi заявленого Йому вiдводу з непiдсудностi i, не вiдсилаючи сторони до арбiтражу, прийняти спiр до розгляду по сутi. РДвропейська конвенцiя не мiстить чiтко визначеного перелiку пiдстав, за наявностi яких державний суд мо