Визначення меж континентального шельфу як неодмінної умови закріплення його правового статусу
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
? права щодо шельфу за 200 морськими милями між собою, вже були укладені [23, p. 409].
Однак деякі держави відходять від принципу розмежування шельфу на основі угоди (наприклад, КНР). Відмітимо, що принцип розмежування шельфу на основі серединної лінії та лінії рівного відстояння мають цілий ряд недоліків, повязаних з вибором вихідних точоок для побудови цих ліній. Так, застосування одного чи того же принципа при розмежуванні континентального шельфу, але при виборі різних вихідних точок, може давати абсолютно різні результати, які є не завжди прийнятними для сторін (проблема, що виникла при вищезгаданому розмежуванні шельфу між Китаєм, Вєтнамом і Філіппінами [19, 205].
Однак, підкреслимо, що в усіх без виняктку випадках розмежування шельфу між державами з протилежними чи суміжними берегами, вони мають прийти до згоди в цілях досягнення справедливого рішення.
Висновки
На основі результатів дослідження проблеми правового статусу континентального шельфу, що наведені в розділах даної роботи, вважаємо за необхідне зробити наступні висновки.
У відповідності до поставлених завдань, дослідження велися за певною логікою, що відображено в структурі цього дослідження. Отже, першим, що необхідно було зясувати це зміст поняття континентальний шельф у його первинному, тобто геологічному та географічному значенні. З наведених в першому розділі даних, випливає, що континентальний шельф в найзагальнішому своєму значенні розуміється геологічною наукою, як природне продовження материкового масиву, тобто земної кори під водною товщою, що є за своїми геоморфологічними та іншими ознаками майже тотожним вищезгаданим масивам суходолу.
При цьому зазначалося, що континентальний шельф в різних частинах світу має неоднакові характеристики, більше того континентальний шельф однієї прибережної держави може мати різні характеристики в різних його частинах.
Згадувалися також основні економічні перспективи континентального шельфу, які полягають в першу чергу в розробці родовищ вуглеводнів та інших корисних копалин, а також живих організмів, які знаходяться на континентальному шельфі.
Далі на основі отриманих даних було розкрито та проаналізовано зміст поняття континентальний шельф у юридичному розумінні. Беручи до уваги результати дослідження, можна зробити висновок про наявні значні відмінності у підходах до визначення континентального шельфу у геологічному та юридичному занченнях. Це пояснюється в першу чергу завданнями міжнародного права. В даному випадку міжнародно-правові норми встановлювали спеціальні правила, за якими держави мали використовувати ресурси континентального шельфу, тобто отимувати економічні вигоди справедливо.
Основнми відмінностями між геологічним та юридичним поняттям були наступні. За геологічною теорією континентальний шельф починається від берегу відповідного моря чи океану. Міжнародне право встановило іншу внутрішню межу континентального шельфу. У відповідних Конвенціях використовується поняття прилягання континентального шельфу до берегу. Однак далі вказується, на те, що внутрішня межа континентального моря знаходиться за межами територіальних вод. Таким чином фактичною внутрішньою межею шельфу є відповідна зовнішня межа територіальних вод. Це пояснюється тим, що територіальні води, відповідно до їх назви, належать до території прибережної держави, отже вона здійснює над ними повний сувернітет, а правовий статус континентального шельфу за міжнародним правом є абсолютно відмінним від статусу території відповідної держави.
Також первинне геологічне понятття відрізняється від юридичного ще й тим, що з юридичної точки зору, до складу континентального шельфу можуть входити райони морського дна, які не є континентальним шельфом з геологічної точки зору. Ця відмінність також не є випадковою. Варто визнати, що сучасне юридчне поняття континентальний шельф є досить умовним в першу чергу завдяки принципу рівності, за яким державам, що мали малий континентальний шельф, надавалися суверенні права і на інші території, які не були континенентальним шельфом у первинному розумінні.
Далі у роботі були викладені дані про визначення меж континентального шельфу, в першу чергу зовнішніх. За допомогою порівняльного методу досліджено недоліки визначння меж, яке було запропоноване Конвенцією про континентальний шельф 1958 року та подоланння цих недоліків у варіанті визначення меж, запропонованому Конвенцією з морського права 1982 року. Варто підкреслити, що на сьогоднішній день використовуються такі юридичні межі континентального шельфу, як 200 миль, 350 милья та 100 миль від 2500-метрової ізобати на противагу від самого початку спірнм межам за Конвенцією 1958 року: 200 метрів глибини та експлуатабельності (технічної доступності).
Визначення меж шельфу, як неодноразово зазначалося в даній роботі, є надзвичайно важливим для закріплення стабільного правового режиму континентального шельфу, що надає прибережним державам ефективно використовувати його економінчний потенціал.
На основі зробленого дослідження, можемо зробити висновок про наявність проблем при визначенні меж континентального шельфу, особливо за межами 200 миль. Окремо стоїть проблема делімітації континентального шельфу, яка знайшла своє висвітлення в останньому розділі даної роботи.
Далі у роботі аналізувалися історичні факти щодо розвитку правово