Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою свиней в умовах ППВКО "Еталон"
Дипломная работа - Сельское хозяйство
Другие дипломы по предмету Сельское хозяйство
»ьоз для запобігання розповсюдження захворювання серед населення; провели бактеріоскопічне дослідження проб мяса свинини.
Представлені розрахунки економічної ефективності проведених заходів, а також висвітленні питання охорони праці ППВКО "Еталон" с.Скребиші, Білоцерківського району, Київської області.
1. ВСТУП
Промислова переробка тварин дозволяє повністю використовувати продукти забою для виробництва харчової, кормової, медичної продукції.
На забій і переробку поступають, як правило, здорові тварини, але нерідко підлягають забою тварини хворі інфекційними, інвазійними хворобами незаразної етіології. Тому ветеринарим спеціалістам мясопереробних підприємств необхідно проводити самий суворий контроль при прийомі тварин на переробку, та кожний рік проводити ветеринарно-санітарну оцінку скотосировинної бази підприємства. Такі заходи впроваджені з метою зведення до мінімуму втрат мясної сировини, раціонального планування асортименту мясної продукції, гарантованого випуску лише доброякісної продукції для населення та сировини для галузей народного господарства, виключаючи можливість зараження людей інфекційними та інвазійними хворобами, спільними для тварин і людини.
Вчасно прийняті заходи дозволяють вчасно попередити розповсюдження бактеріальних, вірусних та гельмінтозних захворювань через технічну сировину, сировину для медичної промисловості і особливо через харчові продукти.
Якість одержуваної продукції в значній мірі залежить від стану сировинної бази підприємства, дотримання технології і гігієни первинної переробки тварин, а також від організації післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи туш та внутрішніх органів.
Значну роль у забезпечні населення мясом і мясопродуктами відігрють забійні пункти окремих господарств, які мають порівняно невелику потужність і призначені для забою тварин на внутрішньогосподарські цілі. Вони дають можливість позбутися неконтрольованого забою тварин, забезпечують належний ветеринарно-санітарний контроль під час забою і переробки тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи готової продукції, чим сприяють охороні здоровя населення.
Враховуючи все вищесказане, під час виконання дипломної роботи перед нами були поставлені лідуючі звдання:
Вивчити планування, вибір місця та забудівлю ділянк забійного пункту "еталон" київської області білоцерківського району
Вивчити технологію і гігієну первинної переробки свиней на забійному пункті данного господарства
Провести ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою свиней
Проаналізувати результати ветеринарно-санітарної експертизи прдуктів забою свиней, які поступили на бойню
Визначити якість продуктів забою свиней, отриманих на бойні.
2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
2.1 Історія розвитку ветеринарно-санітарної експертизи
Ще на світанку людства постала потреба і необхідність відрізняти здорових і хворих тварин з метою недопущення захворенння людей від споживання в їжу недоброякісного мяса. Так, наприклад у Давньому Римі і деяких містах Ближнього Сходу існували наглядачі, які слідкували за порядком забою тварин та торгівлею мясом, визначали габітус тварини та придатність її мяса у їжу.
З ХІV по XVІстоліття у Києві існував цех мясників, у якому додержувалися суворих ветеринарно-санітарних правил. Забій тварин здійснювався лише на цехових забійних пунктах, а мясо зберігалося у льодниках[ 3].
До ХVІІІ століття в Росії не існувало постійних діючих боєнь, які б обслуговували населення, крім спеціального місця, де забивали тварин для царського столу. А якість мяса час від часу перевіряли чиновники аптекарського приказу, а після його ліквідації медичної канцелярії, яку очолював головний лікар [6 ].
У Росії реформи Петра І в кінці ХVІІ на початку ХVІІІ ст. започаткували навчання, що є праобразом ветеринарної освіти. У той час були закладені основи ветеринарно-санітарної експертизи (якщо її можна було так назвати у той період). У серпні 1683р. видано указ про заборону торгівлею рибою і мясом у куренях та на лавах. Другий указ стосувався торгівлі мясом , виданий у жовтні 1961р., у ньому йшлося про те, що мясо яке залишилося у мясників від продажу "в осінній та різдвяний мясоїди", потрібно солити. Заборону продавати худе (погане) мясо встановлював указ від 18вересня 1713р., який фактично забороняв мясникам забивати хворих тварин і продавати їх мясо. Саме цей документ започаткував обовязковий контроль за мясом у місцях його продажу і передзабійний огляд худоби.
Накази 1713-1718 років свідчать про те, що перші спроби практичного застосування ветеринарно- санітарного передзабійного огляду худоби і мяса після забою почали зароджуватися в Росії також за царювання Петра І. Так, наприклад, у 1718 році його наказом вимагалося наявність свідоцтва від місцевих органів самоврядування на кожну забиту тварину, а також впроваджувалися правила оргівлі на ринках Санкт- Петербургу, згідно з якими, всі люди, які займались торгівлею, повинні були носити "белые мундиры…и иметь во всем чистоту" [ 1].
Розповсюджені у ті часи на території Росії епізоотії серед великої рогатої худоби викликали великий падіж, тому було необхідно прийняти заходи з попопередження розповсюдження заразних захворювань. Одним з таких заходів стала організація забою худоби на мясо. Виданий в той час наказ забороняв мясникам здійснювати забій худоби в н