Cмертна кара та тiлеснi покарання в історiї України
Доклад - Юриспруденция, право, государство
Другие доклады по предмету Юриспруденция, право, государство
?рафом. Але найпопулярнiшою стратою у запорiзьких козакiв було забивання киями бiля ганебного стовпа: до цього засуджували осiб, що вчинили крадiжку або сховали украденi речi, дозволяли собi перелюбство, содомський грiх, побої, насильство, дезертирство. Ганебний стовп стояв на сiчовiй площi бiля дзвiницi, бiля нього завжди лежала в`язка сухих дубових палиць з голiвками на кiнцях, званих киями й схожих на палицi, що їх прив"язують до цiпа. Киї замiнювали запорозцям великоруськi батоги. Якщо один козак украде в iншого якусь дрiбницю, чи то в самiй Сiчi, чи поза нею, а потiм його викриють, то його приводили на площу, приковували до ганебного стовпа i тримали звичайно протягом трьох днiв, а часом i бiльше, поки вiн не сплатить грошей за вкрадену рiч. Протягом цього часу повз злочинця проходять товаришi, причому однi мовчки дивляться на прив`язаного; iншi, напившись, лають i б`ють його; третi пропонують йому грошей; четвертi, прихопивши з собою горiлки й калачiв, поять i годують його, й хоча злочинцевi не хотiлося нi їсти, нi пити, вiн усе-таки мусив це робити. "Пий, скурвий сину, злодiю! Як не будеш пити, то будемо тебе, скурвого сина, бити!" - кричали козаки. Але коли злочинець вип`є, то козаки, що причепилися до нього, кажуть:"Тепер же, брате, дай-но ми тебе трохи попоб`ємо". Даремно тодi злочинець буде благати про помилування; на всi його прохання козаки вперто вiдповiдають:"За те ми тебе, скурвий сину, й горiлкою поїли, що нам тебе треба попобити". Пiсля цього вони завдавали кiлькох ударiв прив`язаному до стовпа й iшли; за ним з`являлися iншi. В такому положеннiзлочинець залишався добу, а то й п`ять пiдряд, на розсуд суддiв. Але звичайно бувало так, що вже за одну добу злочинця вбивали насмерть, пiсля чого його майно вiдбирали на вiйсько; траплялося, зрештою, що декотрi зi злочинцiв не лише залишалися жити, а й отримували вiд своїх п`яних товаришiв грошi. Iнодi покаранням киями замiняли смертну кару: в такому разi у покараного вiдбирали худобуй рухоме майно, причому одну чпстину худоби вiддавали на вiйсько, другу -паланковому старшинi, третю частину i все рухоме майно винного - його дружинiй дiтям, якщро вiн був жонатим. Крiм ганебного стовпа у запорiзьких козакiв використовували шибеницю й залiзний гак: до них засуджували за "велику" або неодноразову крадiжку. Шибеницi ставили в рiзних мiсцях запорiзьких вольностей над великими дорогами чи шляхами; вони мали вигляд двох стовпiв з поперечкою нагорi i з мотузяним сильцем або петлею на перекладинi. Щоб виконати страту, злочинця садовили верхи на коня, пiдводили пiд шибеницю, накидали на його шию петлю, швидко вiдганяли коня, i злочинець лишався висiти в петлi. Переказують, що вiд шибеницi, за козацьким звичаєм, можна було врятувати, коли якась дiвчина виявляла бажання вийти за злочинця замiж; якщо цей переказ вiрний, то цей звичай допускався, очевидно, з погляду на постiйне прагнення запорожцiв всiляко збiльшити свою чисельнiсть за iснуючого парубоцтва сiчовикiв, але за звичного родинного життя у паланковиз козакiв. Щодо цього очевидцi наводять такий випадок. Одного разу вели якогосьзлочинця на страту; назустрiч йому вийшла дiвчина пiд бiлим покривалом i виявила бажання вийти за нього замiж. Злочинець, наблизившись до дiвчини, почав просити її зняти з обличчя покривку. Дiвчина зняла. Тодi злочинець, побачивши перед собою потворуЕ подзьобану вiспою, привселюдно заявив:"Як мати таку дзюбу вести до шлюбу, лiпше на шибеницi дати дубу!" Залiзний гак (вiд нiмецького Haken) - та сама шибениця, але з замiною петлi мотузкою iз гострим залiзним гаком на кiнцi. Злочинця, засудженого на гак, пiдводили до шибеницi, застромляли пiд ребра гострий гак i залишали його так висiти до того часу, поки його тiло не розкладалося й не розсипалися кiстки, на пострах злодiям i злочинцям; зняти труп iз шибеницi не дозволялось нiкому пiд загрозою смертної кари. Залiзним гаком користувалися поляки i, звичайно вiд них його перейняли й запорiзькi козаки. Вийнятковою мiрою покарання було вiдрубування голови i аджання на кiл.Iсторiї козаччини були вiдомi випадки застосування першого виду покарання запорожцями ,проте їх було дуже мало.Один з них можна навести для прикладу: Кошовий отаман Iван Гусак наказав вiдрубати голови козаку Матвiївцю i його товаришу Остаповi .Першому вiдрубали голову одразу ,а другому кат кiлька разiв вдаряв по шиї сокирою,але так i не змiг. Гостра паля або гострий кiл - це високий дерев`ний стовп iз залiзною шпицею нагорi; для того, щоб посадити на гостру палю злочинця, кiлька чоловiк пiднiмали його по круглiй драбинi й садовили на кiл; гострий кiнець кола протикав усi нутрощi людини й виходив серед хребцiв нв спинi.Саме так за наказом царя було прилюдно страчено запорожця , який привiз листи,що вiддiслав гетьман Скоро Зрештою, запорожцi рiдко застосовували таку страту, i про її побутування розповiдають лише перекази старезних дiдiв; зате поляки дуже часто практикували цю страту для залякування козакiв: запорожцi називали смерть на гострiй палi "стовповою" смертю. "Так умер покiйний мiй батько, так i я умру потомственною стовповою смертю". Народнi перекази розповiдають, що коли поляки пiдносили на кiл запорожцiв, то вони, сидячи на них, знущалися над ляхами, просячи у них протягнути люльку й потiм, покуривши, оглядали своїх лютих ворогiв каламутними очима, плювали їм "межи-очi", проклинали католицьку вiру й спокiйно вмирали "стовповою смертю". Гостра паля практикувалася у полякiв i татар, вiд котрих, мабуть, i була запозичена запорожцями. Для виконання усiх перелiчених страт у запорiзьких козакiв узагалi не iснували ката; коли була потр?/p>