Cмертна кара та тiлеснi покарання в історiї України
Доклад - Юриспруденция, право, государство
Другие доклады по предмету Юриспруденция, право, государство
?м вдсiчення голови вiд тiла ударом меча. Завдання ката - миттєво досягти гострим лезом спинного мозку. Тут все залежить вiд сили i вмiння палача. Коли Велика Французька революцiя прийшла до iдеї масового терору, з`явилась хронiчна нехватка катiв i необхiднiсть постiйно гострити тупi мечi. Тодi на ешафотi iсторiї з`явився доктор Жозеф Гiльотен /1738 - 1814 рр./ депутат нацiонального збору, котрий винайшов механiзм, вiдсiкуючий голови тяжким лезом /приблизно 160 кг./, падаючий зверху направляючим пазом.
ЕВТАНАЗIЯ /введення смертельної iн`єкцiї/.
Якщо людство ще не дозрiло до вiдмiни смертної кари у всесвiтньому масштабi, то в крайньому разi воно намагається зробити цей процес менш болiсним. Саме тому i з`явилась на свiт iдея введення iн`єкцiї засудженому смертельної речовини. Суть кари полягає в безперервному внутрiшньовенному вливаннi смертельної дози швидкодiючого барбiтурата в комбiнацiї з паралiзуючим хiмiчнм препаратом. В Техасi, в одному з 19 штатiв США, де способом виконання кари являється смертельна iн`єкцiя, використовується комбiнацiя трьох речовин: натрiя теопентала, брому i хлористого калiю.
Крiм цих видiв смертної кари, якi в iсторiї мали назву простi /звичнi/, iснували i квалiфiковаi. До них належали: спалення, четверування, колесування, саджання на кiл, закопування живим у землю, пiдвiшання на гак за ребро, розп`яття, кастрацiя. Слiд додати, що нарiвнi з вищезгаданими видами окарань за злочин використовувались i "екзотичнi" види смертної кари. Вiками смертельна кара з мучеництвом прагнула взяти поверх над злочином. Та i це не допомогло. Так, наприклад, римський iмператор Камiгула примiняв перепилювання людини пилою.
- За царя Iвана Грозного застосовували заливання в горло розплавленого свинцю, кипiння злочинця у маслi, водi чи винi.
- Деякi зразки екзотичних видiв смертної кари дожили i до нашого часу: в Iран в 1987 р. трьох чоловiк стратили, кинувши їх iз скелi.
Цей вид смертi їм запропонували на вибiр: нещаснi вибрали стрибок униз. Отже, як ми бачимо, смертна кара має чимало рiзновидностей, кожна з яких, на мою думку, лишила чорний слiд в iсторiї людства. Ще одним рiзновидом вищої мiри покарання, крiм смертної кари, звичайно, були тiлеснi покарання. Тiлеснi покарання - в експлуататорських державах вид покарання, що полягає в заподiяннi засудженому тiлесного ушкодження або болю.
Тiлеснi покарання широко застосовувались в рабовласницьких та феодальних державах i мали рiзнi види. Зокрема, найпоширенiшими серед них були побиття батогами, рiзками, кончуками, нагаями тощо, "наличкування", нацикування, на шельмуваня, вiдрiзання кiнцiвок рук, нiг, iнодi носа i вуха. На територiї України проiснували аж до I-ї свiтової вiйни. А найбiльшого поширення набули у XVII - XIX ст. Зараз, фактично, тiлеснi покарання в свiтi не застосовуються, проте вони є. Так, у Саудiвськiй Аравiї 2000 р. ампутували правицi за обвинуваченням у злодiйствi. Вiдповiдно до сурових законiв шарiату, таке покарання чекає на кожного, хто зазiхнув на чужу власнiсть. У заявi мiнiстерств внутрiшнiх справ країни сказано, що екскурсiя була здiйснена на Пн. заходi столицi Ель-Рiяд.
Факт смертної кари та тiлесних покарань - це аргументи, на яких побудована моя наукова робота. Проте суть полягає не в тому, щоб показати, що вони дiйсно були i є, а в тому, як ми їх сприймаємо, як вони впливали й впливають на суспiльство i особу зокрема, яку роль вони вiдiгравали для України, i як вони здiйснювали норми нашого спiвiснування, проходячи крiзь призму перiодiв українського державотворення, якi я дослiджував у такому порядку:
- давнi часи /стародавнi держави VII ст. д.н.е. - IX ст. н.е./
- перiод Київської Русi
- перiод Козацької Республiки
- перiод козацько-гетьманської держави /XVII - XVIII ст./
- перiод незалежної, суверенної Української держави.
Отож, ми з вами пронесемося над смутними сторiнками iсторiї України, уявно роздiливши її на вище наведенi часовi етапи. Прораналiзувавши кожен з цих перiодiв, розглянемо становище смертної кари України на сучасному етапi i ставлення народу до неї.
Аналітична частина
Смертна кара та тiлеснi покарання у стародавнiх державах
На територiї України, починаючи з VII ст. до н.е. i зокiнчуючи утворенням Київської Русi, розвивалось декiлька держав. Так, вiд V ст. до н.е. до III ст.н.е. проiснувала така держава, як Скiфiя. Вона займала степову смугу України на пiвнiч вiд Чорного моря. Протягом 3-х розпадiв, а потiм знову об"єдналась, ця держава дещо змiнювала "кордони" своєї територiї. Для Скiфiї були характернi рабовласницькi вiдносини з пережитками первiснообщинного ладу. Подiл скiфських племен на скiфiв царських, скiфiв-орачiв, скiфiв-землеробiв i скiфiв-скотарiв, а також кочовий побут багатьох з них, збереженням патрiархальних звичаїв не могли затримати процес розкладу родового ладу i появу майнової нерiвностi. Приватна власнiсть зосереджувалася передусiм у руках племiнних вождiв i старiйшин племен, їх родин. Решта населення - це вiльнi общинники, якi несли вiйськову службу, сплачували данину i виконували рiзнi повинностi. При розпадi первiснообщинного ладу рабство втратило патрiархальний характер. Посилення експлуатацiї викликало повстання рабiв, що жорстоко придушувалися.
За свiдченням Геродота, повсталих рабiв розпинали на христах.У скiфiв iснувала деспотична царська влада. Однак кандидатура царя i його наступникiв затверджувалася народними зборами. Вони, також Рада старiйшин i племiнних вождiв розв`язували важливi державнi питання, або важливi судовi справи. Правова система грунтувалася головним чином на звичаях, рiшеннях народних зборiв, а також п