Cмертна кара та тiлеснi покарання в історiї України
Доклад - Юриспруденция, право, государство
Другие доклады по предмету Юриспруденция, право, государство
дновлення станових судiв в Українi тощо. Крiм цього, здiйсненi приватнi кодифiкацiї, наприклад, "Книга Статут та iншi права малоросiйськi" 1764 р., що стала посiбником для суддiв-практикiв. На чолi з секретарем II Малоросiйської колегiї О.Безбородьком 1767 р. був створений "Екстракт малоросiйських прав" -систематизований збiрник норм державного, адмiнiстративного та судового права, складений так, щоб доказати необхiднiсть вiдновлення автономного становища України. Оскiльки ця iдея суперечила полiтицi царизму, що активно проводилася стосовно України, збiрник був переданий в архiв. У зв"язку з повною лiквiдацiєю автономiї України та введенням губернського адмiнiстративно-територiального подiлу, Сенат 1786 р. розробив новий збiрник, в основу якого покладенi "Екстракт малоросiйських права" Безбородька, "Установлення про губернiї" 1775 р. та iншi акти. "Екстракт iз указiв, iнструкцiй та установ" був затверджений Сенатом i розiсланий на мiсця для практичного застосування.
Вiдомi також спроби кодифiкувати права в Українi у першiй чвертi XIX ст.Але, як i попереднi, у життя вони втiленi не були. У процесi становлення єдиної правової системи на всiй територiї Росiйської iмперiї на Україну 1840-1842 рр. поширилося загальноiмперське законодавство. Зокреми, у кримiнальному правi чiтко роздiлялись види злочину та мiри покарання за його скоєння. Так, розрiзняли злочини проти держави (зрадництво, повстання проти влади, розтрати,крадiжки),проти особи (вбивство, калiцтво, нанесення побоїв, ран, iншi тiлеснi пошкодження), майновi (крадiжки, розбiй, грабунок). Найтяжчi покарання встановлювалися за державнi злочини. Наприклад, зрадник засуджувався до смертної кари з вiдсiчувфнням голови або четвертуванням.Члени його сiмї пiдлягаливiчному заклинанню i виселенню до Сибiру.Все їх майно конфiскувалося. Посадовi злочини могли супроводжуватися застосуванням тiлесних покарань, конфiскацiєю майна i грошовим штрафом.Вбивця пiддавався смертнiй карi,а за iншi злочини проти особи встановлювалися тiлеснi покарання i грошовi штрафи. Майновi злочини призводили до смертної кари чи тiлесних покарань, вигнання, биття палицями,грошових штрафiв. Система покарання була складною.Якщо вид покарання визначався,то його його межi--не завжди.Вид i розмiр залежали вiд соцiальної приналежностi злочинця i потерпiлого.Наприклад,грошовим штрафом каралися тi,котрi вбивали селян-втiкачiв.Допускалося застосування декiлькох видiв покарання за один злочин.
Закон передбачав велику кiлькiсть покарань.Вищою мiрою покарання вважалася смертна кара-проста (повiшення, вiдсiчення голови) i квалiфiкована(четвертуван ня, утоплення, колесування, спалення,закопування живим у землю).Прикладами застосування смертної кари в iсторiї перiоду гетьманщини можуть бути масовi страти учасникiв руху колiївщини (1768 року у мiстi Коднi).Пiсля придушення гайдамацького повстання 1768 року польсько-шляхетський уряд запровадив на правобережнiй Українi кривавий терор.Особливо люту розправу у Коднi над полоненими гайдамаками вчинив регiментар (воєноначальник) польсько-шляхетського вiйська Київського воєводства Стемпковський. За його наказом гайдамакiв вiшали,вiдтинали їм голови,руки,ноги,саджали на палi.Кати стратили в Коднi бiльше 3-ох тисяч повстанцiв. Пiсля припинення страт Стемпковський наказав кожного десятого повстанця "значкувати " -- вiдрубувати праву руку i лiву ногу , або лiву руку i праву ногу .
В народних масах спогади про жахливi подiї в Колдi вiдбувалися в пререказах, прислiвях,прокляттях на адресу гнобителiв. На Подiллi кровавою розправою керував коронний ловчий магнат К.Браницький. За його наказом у селi Сербах поблизу Могилева-Подiльського були страченi тисяча гайдамакiв.У сербах в страшених муках героїчно загинув I.Гонта.Частину Гайдамакiв Браницький вiдiслав у Вiнницю,Львiв,Броди,та iншi мiста,де вони були прилюдно скаренi насмерть. Терор польської шляхти не спинив народного руху.Гайдамацькi виступи тривали на Правоьережнiй Українi протягом 70-80 рокiв 18 столiття. Найпоширинiшими покараннями перiоду цього столiття було спалення.Цей вид покарання в росiї був бiльш мученицьким, нiж у Європi, оскiльки являло собою скорiш не спалення, копчення заживо на повiльному вогнi. У 1701р. такий спосiб спалення був застосований до Григорiя Талицького i його спiвучасника Савiна за розповсюджння "возмутительных тетрадей" (листiвок) про Петра I. Обох засуджених вiсiм годин окурювали їдким складом, вiд якого у них повизило на головi та волося, а всетiло повiльно тлiло. В кiнцi їх опотворенi тiла були спаленi разом з ешафотом. У другiй половинi XVIII ст. особливо часто застосовувалось по релiгiйним розумiнням - як мiра покарання росконiкам "за их приверженность старой вере". Так, при царевi Олексiєвi "жгут живого за богохульство, за волховство, за чернокнижество". При ньому ж "Старицу Олену сжигать в струбе, какъ еретицу, с чародейскими бумагами и кореньями" у цьому ж столiттi набула поширення й така смертна кара, як обезглавлювання. Воно здiйснювалось топором на бревнi.Петро I пришовши до влади, у числi iнших прогресивних реформ зробив замiну топора на меч. Крiм цих покарань гетьманщини була вiдома i така квалiфiкована смертна кара, як сажання на кiл. Так, за свiдченнями сучасникiв Петра I, в часностi австрiйського посланника Плеєра, саме таким способом розправився росiйський iмператор з Степаном Глiбовим, коханцем своєї засланої в монастир дружини Євдокiї. 15 березня 1718р. замученого туртурами Глiбова привели на Червону площу, заповнену народом. Три голини дня 30-градусний мороз. Петро приїхав в топленiй каретi i ?/p>