Шляхи становлення лiтературних мов
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
Якщо питання про походження мов залишаСФться у сферi гiпотези i багато в чому вирiшуСФться дедуктивно, то питання про становлення реально iснуючих мов чи тих, що iснували ранiше, а також мовних сiмей повинен вирiшуватись на основi реальних iсторичних даних. А так як немаСФ, не було i не може бути мови поза його носiями, то i запитання про становлення та розвитку тих чи iнших мов не можна вирiшувати за допомогою однiСФi лише лiнгвiстики.
Звичайно, шлях порiвняльно-iсторичного методу дiалектiв i мов найперше дане, необхiдне не лише лiнгвiстам, але й iсторикам, етнографам, археологам i в протирiччi з даними порiвняльно-iсторичного методу вирiшувати питання онтогенезу не можна. Але для вияснення питань, повязаних iз розселенням в переселенням племен, iх схрещуваннi, завоюваннями i т.д., питання повинне вирiшуватися по даним археологii, антропологii та iсторii.
Природно, що, чим глибше ми заходили в iсторiю суспiльства, тим менше у нас реальних даних про мови. Ми бiльше всього можемо знати про мови перiоду розвитку нацiй, коли виникла наука про мову, менше про мови перiоду становлення народностей, ще дуже важливим матерiалом служать не описи мов, а письменнi памятки, котрi треба вмiти прочитати, зрозумiти i розяснити з рiзних точок зору, в тому числi i зi сторони мови.
Однак на допомогу приходить нерiвномiрнiсть розвитку суспiльства. РЖ в теперiшньому часi народи свiту стоять на рiзних сходинках суспiльного розвитку. [3, ст.564565]
Розвиток мови загалом супроводжуСФться постiйними змiнами. ЗмiнюСФться ii звукова, лексична, морфологiчна системи.
РозвиваСФться мова за своiми законами, якi мають обСФктивний характер, тобто не залежать вiд волi людей. Усi змiни у мовi зумовленi зовнiшнiми i внутрiшнiми причинами.
До зовнiшнiх чинникiв належать економiчний та суспiльно-полiтичний розвиток, вплив рiзний iсторичних подiй, прогрес у науцi та технiцi, розвиток культури тощо.
Зовнiшнi чинники СФ надзвичайно потужними. Вiд них залежать не доки iснуСФ народ носiй цiСФi мови. Вона зникаСФ тодi, коли зникаСФ народ, що може трапитися внаслiдок утрати державноi незалежностi, асимiляцii полiтично панiвною нацiСФю в багатомовнiй державi чи внаслiдок фiзичного винищення. Так, на початку РЖРЖ тисячолiття до н.е. вимерла шумерська мова (iснувала на територii сучасного РЖраку); в РЖ ст. до н.е. вавилоно-ассирiйська (аккадська) мова (розмовляло нею стародавнСФ населення Месопотамii та Асирii); на початку XVIII ст. прусська (говорили нею на пiвденному сходi Прибалтики, на Схiд вiд Вiсли) i полабська (захiднословянська мова, яка була поширена на лiвому березi Лаби (Ельби)). Причиною зникнення всiх цих мов послужили зовнiшнi чинники iсторичнi подii, повязанi з пiдкоренням i асимiляцiСФю носiiв цих мов з iншими народами.
Бурхливий розвиток деяких мов у певний перiод також повязаний iз зовнiшнiми чинниками (звiльнення вiд колонiальноi залежностi, розвиток економiки та культури, полiтичне визнання на мiжнародному рiвнi, контакти з високорозвиненими краiнами тощо).
Зовнiшнi причини впливають на змiни окремих структурних елементiв мови: появу нових слiв, вимову звукiв, виникнення нових граматичних форм та iн. Так, поява в украiнськiй мовi таких слiв, як ваучер, дилер, менеджер, маркетинг, букмекер тощо зумовлена виникненням нових явищ та предметiв. Гаркава вимова звука [r] у французькiй мовi пояснюСФться тим, що при дворi Людовiка VIII той, хто оголошував королiвськi накази, мав орфоепiчну ваду: гаркавив [r]. Але оскiльки всiх надiлених владою вважали авторитетами, то й навiть неправильна вимова авторитета ставала зразком та еталоном. Так поширилось i закрiпилось у французькiй мовi увулярне (язичкове) [r].
До зовнiшнiх причин вiдносять i контактування мов один iз найсильнiших чинникiв змiни i розвитку мови. Контактування мов зумовлюСФ запозичення лексики i фразеологii, засвоСФння iншомовноi артикуляцii, змiни в словотвореннi та граматичнiй будовi.
Однак не в усiх випадках мовних змiн простежуСФться пряма залежнiсть вiд зовнiшнiх чинникiв. Так, жодними суспiльними умовами чи якимись iншими зовнiшнiми чинниками не можна пояснити втрату носових голосних о i е, зредукованих ъ i ь чи появу чергування о, е з i в украiнськiй мовi. Такi явища розвиваються всерединi мови, зумовленими ii внутрiшнiми потребами, iнерцiСФю ii розвитку, тобто саморозвитком. Значить, внутрiшньомовнi причини закладенi в самiй мовi, в ii внутрiшнiй системi, в ii можливостях i тенденцiях. Це суперечностi, що СФ в мовi, боротьба мiж якими спричиняСФ змiни. Всi такi суперечностi зводяться до суперечностей мiж потребами спiлкування i мовними можливостями.
Зовнiшнi i внутрiшнi причини взаСФмоповязанi, тому мовнi змiни нерiдко СФ наслiдком взаСФмодii зовнiшнiх та внутрiшнiх чинникiв. Так, наприклад зовнiшнi причини зумовили появу в нашiй мовi iншомовних слiв, однак цi слова створенi мовою за ii законами i з ii матерiалу. Зовнiшнiй вигляд слова не залежить вiд зовнiшнiх чинникiв.
В iсторii розвитку конкретних мов вiдомi два процеси диференцiацiя (подiл) та iнтеграцiя (злиття) мов.
Диференцiацiя процес, за якого з однiСФi мови виникаСФ двi або бiльше мов. Говорячи рiзними варiантами однiСФi i тiСФi ж мови, людям внаслiдок поступового розходження цих варiантiв стаСФ важко розумiти одне одного, i цi варiанти починають сприйматися як рiзнi мови. Так, колись була одна словянська (прасловянська) мова. У результатi ii диференцiацii виникли всi сучаснi словянськi мови. Внаслi?/p>