Шляхи становлення лiтературних мов
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
одних мов, то iх створення вiдбуваСФться декiлькома шляхами. По-перше, роль мiжнародноi мови можуть виконувати живi нацiональнi мови. У XVIII початку ХРЖХ ст. французька мова, у другiй половинi ХРЖХ ст. англiйська, в першiй половинi ХХ ст. нiмецька мова. По-друге, виникають допомiжнi мови пiджини, як, скажiмо, Broken English у Африцi, Pidgin English у алтайських портах, Russonorsk для росiян i норвежцiв, сабiр у середземноморських портах. По-третСФ, робляться спроби створити штучну мiжнародну мову. Ще в XVIII ст. Р.Декарт i Г.-В. Лейбнiц говорили про створення штучноi рацiональноi мови. У 1879р. Нiмецький вчений Й.-М.Шлейхер створив першу штучну мову волапюк (vola вiд англ. world свiт puk вiд англ. speak говорити, звiдки volapuk свiтова мова). У 1887р. Польський лiкар Л.-Л.Земенгоф створив штучну мову есперанто (лат. esperi сподiватися), яка стала найпоширенiшою серед усiх iнших штучних мов. Цьому сприяла (i сприяСФ) простота ii будови й iнтернацiональнiсть лексичного складу. У нiй використовуСФться лише 11 закiнчень та декiлька суфiксiв. На есперанто iснуСФ значна оригiнальна i перекладна лiтература, в тому числi мовою есперанто перекладенi твори Т.Шевченка. Есперанто використовуСФться в пресi i радiомовленнi (у 1984р. На есперанто виходило приблизно 140 перiодичних видань працювало 9 радiостанцiй).
У тоталiтарному соцiалiстичному суспiльствi всупереч проголошенiй рiвноправностi мов мав мiiе у надзвичайно широких масштабах лiнгвоцид. Починаючи з 30-х рокiв, закрiплюСФться тенденцiя до усунення нацiональних мов iз суспiльного вжитку на всьому геополiтичному просторi СРСР. Проводиться тоталiтарна русифiкацiя всiх народiв. Спочатку насильно вводиться алфавiт на росiйськiй основi в усiх республiках (за винятком прибалтiйських, Грузii та Вiрменii). Далi для виправдання русифiкаторськоi полiтики розроблено вiдповiдну iдеологiю. Замiсть скомпрометованого царського общерусский язык вводяться такi поняття, як добровiльно вибраний народами Союзу язык межнационального общения, який одночасно СФ языком мира и дружбы. Згодом обТСрунтовуСФться теорiя виникнення в СРСР новоi наднацiональноi спiльностi людей радянський народ, головною ознакою якого СФ спiльна мова, росiйська. РЖ, нарештi доводилося, що нацiя i нацiональна мова категорii iсторичнi, якi пiсля побудови комунiзму зникнуть. Залишиться одна-СФдина мова комунiстичного суспiльства, i нею буде росiйська, бо це мова найпрогресивнiшоi в свiтi iдеологii. А поки що потрiбно прагнути до ще бiльшого злиття нацiй i переходу всiх на СФдину мову. Росiйська мова насильно вводилася в навчальнi заклади всiх республiк, навiть у дитячi садки. Всiляко заохочувалося переведення навчальних закладiв iз нацiональною мовою викладання на росiйську мову. Низкою партiйних та урядових постанов русифiкацiю пiдтримували матерiально: для вивчення росiйськоi мови в республiках класи подiляли на групи, а вчителi росiйськоi мови отримували 30-вiдсоткову надбавку до зарплатнi (це ж було i в царськiй Росii, тiльки тодi одверто наголошувалося, що надбавка саме за обрусение края).
У другому випадку основним у формуваннi мови СФ змiшування, схрещення рiзних мов. [1, ст.2122]
В основу лiтературноi мови, як правило, лягав якийсь один дiалект (говiрка РЖль-де-Франс лягла в основу французькоi мови, лондонський дiалект в основу англiйськоi, кастильське нарiччя в основу iспанськоi, киiвсько-полтавський дiалект в основу украiнськоi). РЖншi дiалекти СФ суттСФвим джерелом збагачення нацiональноi лiтературноi мови.
Отже, розвиток мови загалом супроводжуСФться постiйними змiнами. ЗмiнюСФться ii звукова, лексична, морфологiчна системи.
РозвиваСФться мова за своiми законами i усi змiни у нiй зумовленi двома основними чинниками (зовнiшнiми i внутрiшнiми), якi мають обСФктивний характер, тобто не залежать вiд волi людей. Деякi причини змiни лексики у мовi дiйсно може контролювати весь народ загалом i кожен iз нас особисто як, скажiмо, використання жаргонних дiалектизмiв умовленнi, рiзноманiтних запозичень, пiдлаштованих пiд зручнiсть украiнськоi вимови та традицiйнiсть граматики тощо або русизмiв, що нинi СФ дуже характерним для нашого повсякденного спiлкування. Подекуди ми вже так звикли до русизмiв, що iнколи навiть не можемо пригадати та вiдтворити украiнський еквiвалент, та коли ж вiдповiдник потрiбного слова стаСФ нам вiдомий, цiлком iмовiрно, що вiн нас дуже здивуСФ, оскiльки може виявитися дуже далеким вiд росiйського слова.
Тож, давайте будемо берегти наймилозвучнiшу у свiтi мову та не дамо iй втратити свою самобутнiсть та неповторнiсть. Адже, як мова не може iснувати без свого носiя, так i народ без мови вже не народ.