Шляхи становлення лiтературних мов
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
Вµми вiдмiн iменникiв усталилися чотири. В англiйськiй граматицi значнi змiни вiдбулися в ХРЖ ст. Пiд впливом масового запозичення французьких слiв. [2, ст.5051]
Отже, в мовi можуть змiнюватися ii елементи, але структура мови не пiддаСФться швидким змiнам. Стiйкiсть мовi забезпечуСФ ii системний характер.
Проте, це стосуСФться переважно сучасних мов. Первiснi племiннi мови були досить обмеженi в своiх виражальних можливостях (бiдний синтаксис, мало впорядкованi морфологiчнi засоби, невеликий словниковий запас). Через те вони були нестiйкими, особливо могла змiнюватися iхня лексика. Тому, коли виникало обСФднання племен (добровiльне чи примусове), мова одного племенi, сильнiшого, розвиненiшого, невдовзi витiсняла з обСФднання iншi мови i водночас сама збагачувалася за iхнiй рахунок. РЗi словник помiтно збiльшувався, зявлялися синонiми, розширювалися синтаксичнi й морфологiчнi засоби. Сама мова ставала досконалiшою i стiйкiшою вже хоч би й тому, що нею розмовляло бiльше людей. Така мова могла успiшнiше протистояти натисковi iншоi мови.
Розвиток конкретних мов залежить вiд економiчного ладу. Так, для первiснообщинного суспiльства характернi такi обСФднання людей, як рiд i племя. Кожне племя користувалося своiм дiалектом. Розпад племен призводив до роздрiбнення дiалектiв (мов). Тому в той час iснували нечисленнi за кiлькiстю носiiв мови. РЖнколи племена обСФднувалися в союзи племен, i так виникали спорiдненi дiалекти. Однак траплялися випадки, коли союз племен не мав спiльноi мови.
Племiннi дiалекти i навiть мови племiнних союзiв мали обмежене функцiонування. Вони були лише засобом розмовно-побiтового спiлкування.
Зародження класового суспiльства повязане з виникненням рабовласницьких держав. У рабовласницькому суспiльствi формуються народностi. Племiннi дiалекти стають територiальними дiалектами. ВиникаСФ потреба в державнiй мовi. В одних державах виникаСФ СФдина державна мова (грецьке койне в Грецii, латинська мова в Римi), в iнших за функцiонування багатьох мов одна з них стаСФ спiльною лише на деякий перiод (наприклад арамейська мова для Близького Сходу в РЖРЖРЖ столiттi до н.е.)
Суспiльнi функцii мови народностi ускладнюються в порiвняннi з племiнною мовою. Вона функцiонуСФ i в сферi матерiальних, i в сферi духовних потреб людей, зявляються першi писемнi мови, серед яких видiляСФться давньоiндiйська мова санскрит, якою написанi численнi твори релiгiйноi, фiлософськоi, юридичноi й науковоi лiтератури.
За феодалiзму складаються помiсно-територiальнi дiалекти. Роздрiбнення держав на маленькi феоди призводять до утворення багатьох дiалектiв. РЖнколи такi дiалекти настiльки розходяться, що це ускладнюСФ спiлкування. Показовою щодо цього СФ Нiмеччина, на територii якоi в перiод феодалiзму було чимало князiвств. Ще М. Ломоносов помiтив, що баварський селянин мало розумiСФ макленбурзького, або бранденбурзький швабського. РЖ в наш час дiалекти нiмецькоi мови рiзняться мiж собою бiльше, нiж деякi окремi мови.
Дiалектне членування мови не збiгаСФться з племiнним. Так, скажiмо, територiя розселення давньоруських племен i сучасне дiалектне членування украiнськоi мови мають рiзнi межi.
У феодальному суспiльствi виникла необхiднiсть над дiалектноi мови для державних потреб (церкви, законодавства, науки, лiтератури). У ролi такоi мови використовувалась якась мертва писемна мова. У краiнах Сходу арабська (мова Корану) i давньоСФврейська (мова iудейського богослужiння). У Захiднiй РДвропi латинська мова, а для словян старословянська (староболгарська).
Рiднi мови мали мали обмеженi функцii, оскiльки бiльшiсть функцiй була закрiплена за офiцiйною мертвою мовою.
З розвитком капiталiзму виникають нацii. Нацiя (вiд лат. Natio племя, народ) стiйка спiльнiсть людей, яка iсторично склалася на основi спiльностi економiчного життя, територii, мови, особливостей культури i побуту. Нацiя приходить на змiну народностi внаслiдок подолання феодальноi роздрiбненостi i виникнення капiталiстичних суспiльних вiдносин, обСФднання мiiевих економiчних ринкiв у загальнонацiональний. Для цих обСФднавчих процесiв у межах держави необхiдна спiльна мова. Роль мови в становленнi держави СФ вирiшальною. Нацiональною мовою може бути тiльки жива мова.
Вважають, що першою нацiСФю була iталiйська. РЖз творчiстю Данте АлiгСФрi (12651321), який уперше став у своiй творчостi не латину, а живу народну iталiйську мову, повязане становлення iталiйськоi нацiональноi мови (його вважають основоположником iталiйськоi лiтературноi мови).
Нацiональна мова обовязково маСФ лiтературну форму, тобто виробленi й прийнятi суспiльством норми як усного, так i писемного рiзновидiв. Для лiтературноi мови характерна також стилiстична диференцiацiя мовних засобiв.
З поширенням лiтературноi мови нiвелюються територiальнi дiалекти, але водночас зявляються i поширюються соцiальнi дiалекти.
Вiдповiдно до двох тенденцiй у нацiональному питаннi пробудження нацiональноi свiдомостi й боротьба проти нацiонального гноблення, з одного боку, i прагнення до iнтернацiоналiзацii життя з iншого, у мовнiй полiтицi дають про себе знати боротьба за права нацiональних мов i прагнення створити мiжнародну мову.
Так, скажiмо, у багатонацiональних iмперiях Росii та Австро-Угорщини, де явно вiдчутними були шовiнiстичнi тенденцii панiвних нацiй, недержавнi нацii украiнцi, чехи, словаки, серби, поляки, хорвати, словенцi та iн. боролися за права своiх мов.
Стосовно мiжнар