Шляхи становлення лiтературних мов
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
?ання мов як прiоритетного фактора iх iсторичного розвитку. Заперечувати фактори змiшування чи схрещування мов не можна.
У питаннi про схрещування мов необхiдно строго розмежовувати рiзноманiтнi випадки.
По-перше, не варто змiшувати факти лексичних запозичень i явища схрещування мов. Арабiзми в татарськiй мовi, що прийшли туди у звязку з магометанством, церковною службою на арабськiй мовi i текстом Корана, рiвно так як i вiзантiйськi грецизми в мовi, що прийшли сюди у звязку iз прийняттям схiдними словянами православноi релiгii за схiдним обрядом, нiякого вiдношення до схрещування мов не мають. Це лише факти взаСФмодii мов на визначених (в даному випадку аналогiчних) вiдрiзках словникового складу. Дуже часто такi взаСФмодii бувають ще бiль обмеженi сферою лексики; такими СФ, наприклад голландськi слова в росiйськiй мовi в основному лише морська та кораблебудiвна термiнологiя, чи санскритнi кореневиднi термiни в хетськiй (неситськiй) мовi.
Також не можна вважати, як уже було вказано, схрещуванням лексичнi взаСФмодii росiйськоi мови з татарською, хоча обидвi мови поповнили свiй лексичний склад за рахунок одна одноi, проте кожна мова зберегла свою специфiку i продовжувала розвиватись за своiми внутрiшнiми законами.
Зовсiм iнший проте представляСФ, наприклад, романiзацiя народiв римських провiнцiй (Галiя, РЖберiя, Дакiя та iншi.), коли римляни навязали свою мову (народну чи вульгарну латинь) покореним туземцям, тi ii засвоiли i переiнакшили, так як для них була вiдчуженою i латинь фонетична, i латинь морфологiчна, звiдки довгi, морфологiчно складнi латинськi слова перетворились, наприклад, у французькiй мовi в короткi кореневi i морфологiчно в значнiй мiрi незмiннi. Вiдпали тим самим латинськi флексii, всерединi слiв iз рiзноманiтних поСФднань голосних вийшли початковi дифтонги, що пiзнiше тягнулися в монофтонги; iз сполучень голосних з носовими приголосними, зявились носовi голоснi, i весь вигляд мови сильно змiнився. Але тим не менше перемогла латинь, змiнена пiд впливом переможеноi галльськоi мови, що ii засвоювала.
Не завжди воСФнно-полiтичнi переможцi могли i свою мову назвати переможницею: iнодi вони самi стають у вiдношеннi мови переможеними. Так, в iсторii Францii вiдоме франкське завоювання, але франки (германцi), завоювавши латино-галльську провiнцiю, втратили свою мову i дали лише деякi слова переможеному народовi (в основному власнi iмена, починаючи з назви краiни: Францiя), самi ж офранцузились за мовою. Так само було i зi скандинавами-норманами, що заволодiли Пiвнiчною ФранцiСФю i прийняли мову та звичаi французiв. Але i самi франко-нормани, завоювавши Британськi острови (ХРЖ ст.) i утворивши феодальну верхiвку Англii, в результатi схрещування втратили свою мову; перемогла мова англо-саксонцiв, щоправда вона прийняла дуже багато слiв, що означали надбудовнi полiтичнi, культурнi та побутовi явища iз французькоi мови (наприклад, revolution, social, government, art; beef, mutton як назви страв). Аналогiчно Францii Болгарiя отримала свою назву вiд тюркiв-булгар, що завоювали словянськi племена на Балканах, але втратили свою мову завдяки схрещуванню.
Приведенi вище приклади схрещувань iлюструють вказанi положення. У випадку схрещування розрiзняють два поняття: субстрат (вiд латинськоi substratum пiдкладка) i суперстрат (вiд латинськоi super поверх i stratum покривало, накладка).
РЖ субстрат i суперстрат це елементи переможеноi мови в мовi-переможцевi, але так як переможеною може бути i та мова, на яку накладаСФться iнша мова i та мова, яка накладаСФться на iншу мову i сама в нiй розчиняСФться, то можна легко розрiзняти цi два явища. У випадку латино-галльського схрещення, галльськi елементи будуть у французькiй мовi суперстратом.
Нi в якому випадку не можна факти запозичення лексики зачисляти до субстрату. Це явище iншого порядку, при якому будова мови i навiть його основний фонд лексики не змiнюються.
Якщо ж iномовнi фактори проявляються в фонетицi i граматицi, то це будуть факти справжнього субстрату (суперстрату).
Так, велике перемiщення голосних (great vovel shift) в англiйськiй мовi швидше за все завдячуСФ датському i, можливо, французькому суперстрату.
Такими СФ i субституцii (пiдмiни) звукiв в латинськiй мовi iберiйцями на територii теперiшньоi РЖспанii, наприклад субституцiя j через [х] (латинське i=[j] в Julius i в iспанському j=[х] Julio [xulio] i т.д.) Таких прикладiв можна привести скiльки завгодно i областей розвитку тих мов, де мало мiiе субстратне явище.
Отже, те, що можна i повинно назватися субстратом в лiнгвiстичному сенсi це змiни, повязанi з серйозними переродженнями в структурi мови-переможця, коли носii переможеноi мови вносять в прйняту ними мову свiй акцент, тобто пiдмiняюсь невiдомi звуки i незвичнi поСФднання звукiв своiми звичними i переосмислюють слова з iх морфологiчним складом i iх значенням за навиками своСФi мови.
Для правильного розумiння явищ субстрату потрiбно наступнi положення:
- Субстрат явище мови як iсторична категорiя, тому, будь-якi спотворення i субституцii в мовленнi окремих людей чи окремих груп людей, що говорять не на рiднiй, а на вториннiй мовi (осетини росiйською, росiяни французькою, украiнцi англiйською тощо) нiякого вiдношення до проблеми субстрату не маСФ. Це питання мовлення i притому чужою мовою, субстрат же стосуСФться видозмiни своСФi рiдноi мови пiд впливом iншоi.
- Вплив субстрату на звязок з лексик?/p>