Цiнностi фiлософii Вiдродження
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?орiч мали яскраво виражений наднацiональний характер. ПояснюСФться це в першу чергу тим, що носii духовноi культури спиралися насамперед на загальнi iдеi, ставили своСФю метою вiдродження античноi культури, використовували стародавнi мови (насамперед латинь), орiСФнтувалися на СФдину мiжнародну державу вчених. Особливо популярними в Украiнi XIV-XVI ст. були iдеi неоплатонiзму, представленi вченнями iсихазму й ареопагiтизму. В основi iсихазму лежить iдея безпосереднього СФднання людини з Богом, що досягаСФться самозаглибленням людини у свiй внутрiшнiй свiт, наслiдком чого стаСФ стан просвiтлення. В агiографiчнiй лiтературi знаходить своСФ вираження одна з головних особливостей украiнськоi свiтоглядноi ментальностi екзистенцiальна орiСФнтацiя на внутрiшнСФ, духовне життя людини.
Положення в Украiнi помiтно змiнюСФться у другiй половинi XVI сторiччя. Захоплення Рiччю Посполитою украiнських земель (пiсля пiдписання з Литвою Люблiнськоi унii в 1569 р.) призвело до посилення соцiального, нацiонального i релiгiйного гнiту. Польський уряд i католицька церква активно почали поводити полiтику колонiзацii i покатоличення украiнського народу (украiнцiв стали називати малополяками, а Украiна одержала назву Мала Польща). Усе бiльше i бiльше в Украiнi стало зявлятися СФзуiтських шкiл, що вiдрiзнялися вiдмiнним пiдбором педагогiв i здатнiстю виховувати в молодi беззаперечне пiдпорядкування римськiй католицькiй церквi.
Усе це не могло не викликати вiдповiдноi реакцii украiнськоi iнтелiгенцii. ОднiСФю з форм боротьби украiнського народу проти його полонiзацii i покатоличення стали органiзацii православного населення мiст наприкiнцi XVI початку XVII сторiч, що одержали назву братства. Найстаршим з них було Львiвське братство, створене в 80-i роки XV столiття. Потiм виникають братства в КиСФвi (1615 р.), Луцьку(1617 р.), i iнших мiстах (Острозi, Галичi, Вiнницi, Могильовi, Люблiнi й iн.).
Братства органiзовували i фiнансували будiвництво церков, органiзацiю шкiл i друкарень. РЖ якщо на першому етапi своСФi дiяльностi вони, оголосивши себе хранителями iстинноi сутностi християнства, тяжiли до античностi i культурних памятникiв Киiвськоi Русi, то пiзнiше вибрали шлях синтезу латинськоi i греко-словянськоi культури. Це було викликано необхiднiстю логiчного обТСрунтування i захисту свiтоглядних принципiв народу Украiни. Для цього було необхiдно обумовити iстиннiсть православноi догматики шляхом ii зiставлення з принципами католицькоi схоластики. Саме це i стаСФ предметом розгляду i вивчення в братствах i братерських школах, що стали оплотом проти польськоi культурно-релiгiйноi агресii.
Гуманiстичнi iдеi почали поширюватися в Украiнi в XVI в. До раннiх украiнських гуманiстiв вiдносять Юрiя Дрогобича (1450-1494 рр.), Павла Русина (1470-1517 рр.) iз Кросна, Станiслава Ориховського (1513-1566 рр.). Величезне значення для вiдродження украiнськоi культури мала поява друкарства старословянською мовою, розвиток типографськоi справи в Украiнi. Велика заслуга в тому належить Франциску Скоринi (бл. 1490 бл. 1551 р.) великому словянському просвiтителю.
Ф. Скорина був не тiльки засновником друкарства словянською мовою, але i неабияким мислителем свого часу. У той же час у його фiлософських поглядах елементи нового рацiоналiстичного мислення сполучалися з релiгiйно-схоластичним свiтоглядом, пафос дослiдника природи iз шануванням Святого писання. У своiх працях Ф. Скорина стверджував, хоча i не послiдовно, принципи рiвностi людей перед законом, мрiяв про загальну економiчну рiвнiсть, не заперечуючи основ феодальних порядкiв. Високо цiнуючи i пропагуючи вченiсть i освiту, вiн з гуманiстичних позицiй покладав великi надii на кiнцеву перемогу людинолюбства над злом.
Фiлософiя украiнських гуманiстiв мала яскраво вираженi риси антропоцентризму. Так, С. Ориховський, на вiдмiну вiд томистськоi точки зору, вважав, що кожна людина маСФ самодостатню цiннiсть. РЖ вiд нього залежить чи стане вiн гiдним високого покликання, чи перетвориться на тварину. ОднiСФю з основних особливостей людини вiн вважав самопiзнання, що допомагаСФ людинi досягти внутрiшнього, духовного вiдновлення, морального удосконалювання.
Поява в Украiнi значноi кiлькостi високоосвiчених людей, формування книгодрукарськоi бази створили передумови для здiйснення наступноi задачi украiнського ренесансу просування освiти, науки i культури в широкi шари простого народу. РЖ ця задача стала успiшно вирiшуватись в 2-й половинi XVI сторiччя. Почалося активне заснування нових народних шкiл як у мiстах, так i в селах. Тiльки князь К. Острозький заснував кiлька шкiл у Туровi (1572 р.), у Володимир-Волинському (1577 р.) i в iнших мiстах. Це дозволило в якiйсь мiрi приступити до лiквiдацii значного розриву в рiвнi освiти мiж елiтою украiнського суспiльства i простим народом. Через 100 рокiв, у 1668 роцi, на територii тiльки Чернiгiвського, Городянського i Сосненського повiтiв працювали 34 школи (одна школа приходилася на 746 душ населення).
Поряд зi створенням широкоi мережi народних шкiл перед просвiтителями Украiни стояла ще одна важлива задача створення вищоi школи Украiни. Засновником першого вищого навчального закладу на Украiнi СФ киiвський воСФвода Костянтин Острозький (1526-1608 рр.). Вiн заснований в 1576 роцi й одержав iмя свого засновника Острозька колегiя. Поряд з богословськими диiиплiнами, iноземними мовами, астрономiСФю, математикою, фiзикою й iншими науками в академii вивчалася фiлософiя.
Пр