Цiнностi фiлософii Вiдродження
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В°лi. Просто в полiтицi своi закони, государ не приватна особа, i те, що неприпустимо в особистому життi, у родинi (неправда, насильство, жорстокiсть, вiроломство) цiлком припустиме в полiтицi. Держава, на його думку, маСФ своiм матерiалом людину. А звичайна людина маСФ ряд якостей, на якi повинен спиратися розсудливий полiтик. Цi якостi, на жаль, негативнi: жадiбнiсть, мстивiсть, схильнiсть до зрад i iн. тАЬАдже про людей можна взагалi сказати, що вони невдячнi, мiнливi, боягузливi перед небезпекою, жадiбнi до наживитАЭ, пише Макiавеллi. Ця тАЬлюдина юрбитАЭ i визначаСФ дii держави. Опора влади сила; iнша опора умiло створюваний тАЬкульт особистостiтАЭ государя; третя опора сильний бюрократичний апарат, i т.д. Мудрий правитель, на думку Макiавеллi, повинен поСФднувати в собi та в своiх дiях якостi лева, здатного справитися з будь-яким ворогом, та лисицi, здатноi провести самого виточеного хитруна. Але в будь-якому випадку держава повинна будуватися з урахуванням реальних фактiв i явищ.
Таким чином, поворот Ренесансу до людини i ii культури, яка звiльнилася вiд диктату теологii, вплинув на соцiальнi i соцiально-полiтичнi теорii. Формуються новi концепцii держави i права. Замiсть одностороннього i однозначно релiгiйного пояснення вони створювали своi теорii на твердженнi про природний характер людини, його земних iнтересах i потребах. Це стало пiдТСрунтям для формування iдеi громадянського суспiльства, незалежного вiд релiгiйно-теологiчних санкцiй.
2. Натурфiлософiя епохи Вiдродження. Фiлософськi i космологiчнi iдеi М. Кузанського, Дж. Бруно, М. Копернiка
Гуманiтарна культура, спочатку орiСФнтована головним чином на людину, все частiше звертаСФться до проблеми розробки всеосяжних картин природно-космiчного життя. На перший погляд вiдбуваСФться повернення до космоцентризму античного мислення. Однак у розумiннi природи у фiлософii Вiдродження СФ своi особливостi. Специфiка виявляСФться насамперед у тому, що природа трактуСФться пантеiстично. Християнський Бог тут втрачаСФ позаприродний характер, вiн нiбито зливаСФться з природою, а остання обожнюСФться. Мiiе християнського Бога займаСФ поняття свiтовоi душi, що сформувалося в неоплатонiзмi. За допомогою цього намагалися усунути iдею творення: свiтова душа уявлялась як iманентна самiй природi життСФва сила, завдяки якiй природа набуваСФ самостiйностi i не потребуСФ потойбiчного начала.
Перша спроба натуралiстичного осмислення свiту належить Миколi Кузанському (1401-1464 рр.). Вiн був одним iз найбiльш освiчених людей ХV ст.; вiдомий як математик, як перший творець географiчноi карти РДвропи, як реформатор Юлiанського календаря. Але особливо значними були його iдеi в галузi фiлософii, тим бiльше, що вони були висловленi в епоху панування християнськоi iдеологii. Кузанець був сином свого часу, вiн не раз виявлявся в складному становищi: як духовна особа вiн зобовязаний був дотримувати вiрнiсть теологii, як вчений i фiлософ вiн висловлював iдеi, що суперечили релiгii. М. Кузанський виступав за вивчення природничих наук, рацiонального знання i невтручання теологii в цю сферу дiяльностi людини.
Створення богом свiту мислиться ним у дусi неоплатонiвськоi iдеi еманацii (вiчного i безупинного творiння). Акт божественного творiння змальовуСФться як безперервне розгортання божественноi СФдностi в множини. Таким чином Бог-творець фактично виявляСФться тотожним своСФму творiнню свiту. Бог це центр Всесвiту i його межа, вiн цiле, а Всесвiт частина. Свiт наче тАЬзгортаСФтьсятАЭ у Боговi i Бог тАЬрозгортаСФтАЭ його в мiру свого втiлення у свiт. Так формуСФться пантеiзм, вiдповiдно до якого Бог, на вiдмiну вiд ортодоксальних християнських уявлень, тАЬприсутнiй скрiзьтАЭ в свiтi, тАЬпронизуСФтАЭ собою все буття, СФ тАЬживою душеютАЭ свiту. Творець i творiння суть одне i теж у цьому i полягаСФ пантеiзм Кузанця.
Одна iз найзначнiших робiт Кузанця Про учене незнання мiстить основну для його вчення про буття (онтологii) iдею: про збiг у СФдиному абсолютного максимуму й абсолютного мiнiмуму. Абсолютний максимум це Бог, позбавлений людських рис; це гранично загальна фiлософська категорiя (буття-можливiсть, сама-можливiсть). Бог це нескiнченне, СФдине начало, бiльше якого i поза яким нiчого не iснуСФ. Якщо, абсолютний максимум це Бог, а що ж таке абсолютний мiнiмум? Мiнiмум СФ те, менше чого не може бути, пояснюСФ Кузанець. Абсолютне буття уявляСФться йому як збiг максимуму i мiнiмуму. Абсолютний максимум СФдиний, тому що вiн усе, у ньому СФ все, тому що вiн вища межа. Тому що йому нiчого не протистоiть, то з ним у той же час спiвпадаСФ мiнiмум, i максимум таким чином знаходиться у всьому.
Особливий iнтерес представляСФ космологiя Миколи Кузанського, це найбiльш радикальна частина його свiтогляду. Тут вiн набагато випередив сучасникiв, передбачивши вiдкриття М. Копернiка. Вiн не був прихильником гелiоцентризму, так само як i геоцентризму (Земля маСФ не бiльше центра, нiж будь-яка сфера). РЖ Сонце, i Земля рухаються, а Всесвiт не маСФ центра. Це означало, що Всесвiт нескiнченний (Свiт не мав початку в часi), i вiн скрiзь однаковий (не маСФ центра). Копернiк у своСФму вiдкриттi освоiв лише частину цього твердження: вiн зупинив Сонце, зробивши його центром, навколо якого обертаються Земля й iншi планети. Але обоСФ вони руйнували догму про Землю як центр Всесвiту i тим самим розчищали ТСрунт для сприйняття наступних природничонаукових i математичних доказiв нескiнченностi i рухи