Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Змiст
Вступ
1. Теоретичнi основи дослiдження
2. Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Отже, для дослiдження теми курсовоi роботи тАЮЦикл оповiдань РЖ.Нечуя-Левицького: манера оповiдi, конфлiкт, комiчнетАЭ ми використали описовий та порiвняльно-iсторичний методи. Вони допомогли найчiткiше вiдповiсти на тi питання, якi були поставленi у роботi. Зокрема, можна зробити висновок, що всi проблеми, якi розглядаються у роботi, повязанi мiж собою. У роботi була проаналiзована проблема конфлiкту, основою якого стали тi процеси, якi вiдбувалися у тогочасному громадському життi, зокрема наслiдки селянськоi реформи, якi найповнiше вiдбилися в оповiданнях письменника.
Розкривши питання комiчностi творiв, можна зробити висновок, що базою для появи гумору в оповiданнях став конфлiкт. Комiзм у творах викликаний ситуацiйними засобами гумору, тобто смiх викликають тi становища та ситуацii, у якi потрапляють персонажi, та власне мовними.
Ми охарактеризували манеру оповiдi, яка будуСФться на основi фольклору та характерних зворотах живоi народноi мови. Вона також змушуСФ подивитися на начебто драматичну ситуацiю з iншого боку. Манера оповiдi належить до власне мовних засобiв гумору, до яких належать гумористичнi евфемiзми, гумористичнi порiвняння, лiтоти, гiперболи, алогiзми, епiтети. Цi засоби несуть в собi викривальний характер, тобто баби, наговорюючи одна на одну, показують себе з найгiршого боку.
Отже, для РЖ.С.Нечуя-Левицького важливим завданням було не стiльки розкрити проблеми вселюдського змiсту, показати життя у всiх його суперечностях, скiльки дати вичерпну характеристику настроiв, побуту селян. У циклi оповiдань простежуються традицiйнi контрастнi типи, монологiчна структура, змалювання комедiйних епiзодiв, якi СФ засобами висмiювання мiзерностi людськоi натури.
1. Теоретичнi основи дослiдження
РЖ.С.Нечуй-Левицький один iз найвидатнiших украiнських прозаiкiв реалiстичного напряму пошевченкiвськоi доби. Його лiтературна дiяльнiсть в основному припадаСФ на другий етап визвольного руху в Росii рiзночинський, або революцiйно-демократичний. Заслугою Нечуя-Левицького СФ розширення жанрових меж украiнськоi лiтератури. Вiн виступаСФ як новелiст, повiстяр, драматург, автор художнiх, iсторичних та етнографiчних нарисiв, лiтературно-критичних i мистецтвознавчих статей. У його творчостi вiдбулося становлення i розвиток рiзноманiтних жанрiв украiнськоi лiтератури.
Новаторство РЖ.Нечуя-Левицького полягало й у тому, що вiн, з одного боку, створив чудовi зразки тАЮоповiдноготАЭ стилю, розширюючи i збагачуючи попереднi форми, а з iншого здiйснив перехiд до форми обСФктивно-епiчного повiствування, вiдкривши значнi можливостi для детальних характеристик персонажiв, яскравих реалiстичних описiв соцiального побуту, iнтерСФру й пейзажу. Немале значення для розвитку РЖ.НечуСФм-Левицьким засобiв зображення дiйових осiб у типових обставинах, тiсних взаСФмозвязкiв iз соцiальним середовищем мав досвiд свiтовоi реалiстичноi лiтератури (особливо у великих епiчних формах).
РЖ.Нечуя-Левицького справедливо вважають також майстром украiнського пейзажу. Природне оточення героiв виступаСФ у нього не лише як тло, на якому дiють персонажi, а й як засiб психологiчноi характеристики, образ душi народу, його iсторичноi памятi, краси рiдного краю. Письменник звертав увагу на необхiднiсть змалювати в усiй повнотi народне життя, показати характернi типи, побут, звичаi, взаСФмовiдносини рiзних соцiальних верств тогочасноi Украiни.
Рецепцiя творчостi РЖ.С.Нечуя-Левицького в украiнському лiтературознавствi рiзнопланова й багатогранна. С. Браславський у своiй роботi тАЮРЖван Нечуй-ЛевицькийтАЭ звертаСФ увагу на тi передумови, якi пiдштовхнули письменника написати оповiдання саме на тему селянства. Тi процеси, якi вiдбувалися в громадянському життi другоi половини ХРЖХ столiття, особливо 7080 роках, зокрема селянська реформа та ii наслiдки, найповнiше вiдбилися в його циклi творiв про бабу Параску та бабу Палажку, ставши основною його темою. Дослiдник не залишаСФ без уваги мякий та дотепний гумор, який нiде не переходить в злу насмiшку над селянськими персонажами. Письменник лагiдно посмiхаСФться iнколи смiСФться вiд усiСФi душi, але скiльки любовi до бабiв Палажки i Параски вiдчуваСФться в цьому смiху. Тому й цi баби у нього по-своСФму розумнi, мають привабливi риси характеру.
Н.РД.Крутiкова розглядаСФ проблему комiчностi оповiдання у своiй дослiдницькiй працi тАЮТворчiсть РЖ.С. Нечуя-ЛевицькоготАЭ, зокрема у статтi тАЮПро гумор РЖ.С. Нечуя-ЛевицькоготАЭ. Вона зазначаСФ, що гумор i сатира письменника звязанi насамперед з традицiями украiнського фольклору, потiм з дiяльнiстю Г.Ф.Квiтки-Основяненки i особливо РЖ.П.Котляревського. В оповiданнi вiдсутнi чужi гротескнi фантастичнi образи, романтичне протиставлення свiту мрii свiтовi дiйсностi. Гумор зявляСФться на ТСрунтi реальних життСФвих конфлiктiв.
Також Н.РД.Крутiкова не залишаСФ без уваги конфлiкт, на основi якого склалися ворожi стосунки мiж бабою Параскою та бабою Палажкою. На ii думку, взаСФмини мiж бабами склалися в умовах пореформеного села, де i формув?/p>