Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
м: тАЮОце побили мене пасинок з чоловiком... так побили, так понiвечили, що й господи! Пасинок скинув з мене очiпок та тягав двома руками за коси, а чоловiк третьою рукою скуб за коси, а четвертою бивтАЭ. При цьому незрозумiло, хто винен. За словами Палажки виннi пасинок i чоловiк, за словами Параски сама Соловiха. тАЮТепер всi люди на селi чогось визвiрились на мене: вже не просять мене на обiди трапезувать, навiть не здоровкаються зо мною... Уся рiдня мене кляне, товче, як жиди ГаманатАЭ.
Гришиха тАЮпробила дяковi голову залiзною кочергоютАЭ. тАЭЯ спокутувала свiй великий грiх, i охрестилась, i одмолилась. А все-таки не я була винна, а сам дяк; i не так дяк, як та дячиха... А до мого чоловiка все вищиряСФ тi зубища, де не встрiнетАЭ.
Гумор РЖ. Нечуя-Левицького не маСФ нiчого спiльного з зубоскальством, з поверховим фарсом. На першому планi стоiть реалiстичне розкриття людськоi тАЮкривоi душiтАЭ, що виростаСФ на ТСрунтi тяжкого i темного селянського побуту. тАЮЦей побут обумовлюСФ такi негативнi риси народноi психологii, як дрiбновласницький iндивiдуалiзм, примiтивiзм i обмеженiсть свiтогляду, прихильнiсть до всякого роду забобонiвтАЭ.
У циклi оповiдань про бабу Параску та бабу Палажку РЖ.С. Нечуй-Левицький висмiюСФ мiзернiсть взаСФмин сусiдiв на селi.
Якщо в мовi бабiв i виникають сумнi iнтонацii, нарiкання на долю, в якiй багато несправедливостей, якi робить суперниця, то вони обовязково поСФднуються з вiдливи словами проти ворога. Саме це викликаСФ смiх над оповiдачкою замiсть очiкуваного жалю. тАЮРЖду я по рiзi та шкутильгаю. А Соловiха вже й рота роззявила...тАЭ тАЮЗве мене Палажка поповою сучкою, а сама побiгла жалiться до попа... впала навколiшки, згорнула руки на грудях та й нявкаСФ, наче свята та божа...тАЭ. Отже, контраст мiж словами i вчинками персонажiв СФ одним iз засобiв iх гостроi комiчноi характеристики.
Також у мовi оповiдачок спостерiгаСФться багато порiвнянь та епiтетiв, що обумовлюСФ комiзм оповiдань. тАЮЯ кинулась до неi, а вона сичить, як гадюка,тАЭ говорить Параска. тАЮВона пишаСФться та величаСФться, як собака на човнi, розчепiрила лiктi, задерла пику вгору, закотила очi пiд лоб, а запаска так i розiхалась по обидва боки, аж кiнцi черкаються об землю, ще й сорочка бiлiСФтАЭ. тАЮ А дячиха ж чорна, чорна, .. нiс, як ключка; очi витрiшкуватi, як у сови; брови, як пацюки; як говорить, то сопе, наче ковальський мiх, а морда неначе сажею обмазанатАЭ тАЮНевiстка заслала стiл бiлою скатертею, .. бiгаСФ по хатi, як курка з яйцемтАЭ. Контраст мiж словами i вчинками персонажiв СФ одним iз засобiв iх гостроi комiчноi характеристики.
Крiм цього за допомогою комiчних порiвнянь можна дiзнатися, що у Палажки маленькi чорнi очi, що в неi лиса голова. Коли говорить, то тАЮтак i сплюСФ свою погану мордутАЭ. В свою чергу, Параска виступаСФ як товста, груба жiнка з тАЮздоровими сiрими, наче вовчимитАЭ очима, тАЭморда гладка як той здоровий гарбуз на баштанiтАЭ, убираСФться в пишне, не по лiтах яскраве вбрання, в червоне намисто.
Смiх викликають i тi курйознi ситуацii, в якi потрапляють героiнi. Численнi комiчнi становища героiв розкривають алогiзм, дивакуватiсть iх вчинкiв i поведiнки i допомагають скласти правдиве уявлення про подii, якi розповiдаСФ кожна з бабiв.
Сповнена комiзму iена, в якiй баба Параска, сховавшись у бурянi, вистежуСФ свого чоловiка Омелька з дячихою. тАЮКоли я дивлюсь, мiй Омелько приступаСФ ближче та морг на неi бровами, а далi морг вусом... Я догадалась, до чого воно йдеться... Коли зирк! З другого боку, з конопель пiдводиться дяк, неначе стовп. Стоiмо ми вчотирьох та очима лупаСФмо... Дячиха нi в сих нi в тих, поздоровкалась зо мною, а далi з дяком. А Омелько все чогось шукаСФ попiд тином очима. Бачить дячиха, що прошпетилась, повернулась до мене спиною, вирвала лопушину та й потягла спiдницю просто по грядках, ще прохолоджуСФ пику лопушиною, неначе й справдi яка панiтАЭ Вiдразу зрозумiло, що героi знiяковiли з такоi ситуацii, але намагалися зробити вигляд, що нiчого не сталося, i швидко розiйшлися.
РЖнша ситуацiя не менше сповнена комiзму. Баба Палажка розповiдаСФ: тАЮСиджу я на возi та од слiз вже й полудрабкiв не бачу. А тут, на сором менi, люди йдуть на поле та ще юрбами. Пройшла й Параска з граблями та смiСФться, ще й докладаСФ: тАЮПоганяй, бабо, та держи цабе, бо перекинешся!тАЭ Вивiз мене лукавий син, неначе на смiх людям, та й покинув серед шляху, як ту старчиху за цариною. Годуй дiтей, пiклуйся коло iх, навчай з ранку до вечора, а вони кажуть, а вони кажуть, що я iх лаю з ранку до вечора.
У цiй iенi незвичайнiсть становища викликана звичкою героiнi нещадно тАЮдопiкатитАЭ своiх рiдних.
Висновки
Таким чином, вводячи багатообразнi взаСФмо характеристики i комiчнi самовикриття героiнь, змальовуючи смiшнi iенки, що виявляють невiдповiднiсть мiж словами i вчинками оповiдачок, тАЮРЖ.Нечуй-Левицький не
порушуСФ iлюзii народноi тАЮоповiдiтАЭ, не перебиваСФ ii характерних iнтонацiй втручаннями вiд автора, а водночас створюСФ класичнi образи невгамовних, сварливих, сповнених енергii i злостi, тАЮязикатихтАЭ сiльських бабiвтАЭ.
Список використаних джерел
- Браславський С. РЖван Нечуй-Левицький. К.: Украiнське державне видавництво, 2008. 20 с.
- Федосов Л.П. Традицii РЖ.П.Котляревського та Г.Ф.Основяненка в гуморi РЖ.С.Нечуя-Левицького. Науковi записки (Харкiвський педагогiчний iнститут iменi Сковороди) Х.: Фiлологiчна серiя, 1998. Т.30. С.6376.
- Бiлецький О.РЖ. Вiд давнини до сучасностi. К.: Держлiтвидав, 1990. Т.1. С. 283337.
- Походзiло М.У. РЖван Нечуй-Левицький. Лiтературний портрет. К.: Держлiтвидав, 19