Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
ись на селi, тАЮхоч зараз спродуйся, пакуйся та й вибирайсь на кубанськi степи!тАЭ. РЖ все це через те, що баба Палажка Соловiха допекла iй тАЮдо живих печiноктАЭ. Параска говорить, що гiршоi вiд Палажки немаСФ в цiлому свiтi. Гришиха шкодуСФ, що не може так лаятись, як сусiдка, яка скрiзь ii зачепить. тАЮКоли б я пак була хоч трохи зла, хоч на десятку частку мала залiзнi зуби, як у Соловiхи, може б, я ще й одбилась та одгризлась од неi! А то я жiнка зовсiм плоха, ще й недобачаю на одне око. Якби пак у мене такий язик та вдача, як у
Соловiхи, я б дала собi ради,тАЭ промовляСФ Параска
За самохарактеристикою вона нiчого i пальцем не торкне, але подальша ii розповiдь суперечить попереднiм ii словам. РЖ виявляСФться, що вона зовсiм не смиренна, терпелива жертва, а така ж зла i пiдступна, як i Палажка.
За словами Гришихи, ii сусiдка тАЮтiльки плюСФ словами, а не говорить, маСФ, тАЮначе облизаний макогiн, лису голову i нiс, тАЮначе на сiм гривень сокира. З цього можна зробити певнi висновки, що мова Параски досить колоритна, сповнена добiрних i дошкульних висловiв, дотепних епiтетiв та порiвнянь.
Не краще живеться i бабi Палажцi Соловiсi, яка тАЮсидить собi в хатi тишком-нишком та богу молитьсятАЭ. РЗй через бабу Параску навiть на свiтi не можна вдержатись. За твердженнями Палажки, ii сусiдка, тАЮяк скажена собака, бiгаСФ по дворах, по хатах та вигадуСФ таке, що й купи не держитьсятАЭ. тАЮА Параска усiм бреше, що я вiдьма, бо замки в церквi цiлую!тАЭ.
Соловiха i кроку без молитви не ступить, навiть прийде до криницi i там кладе поклони на чотири сторони, а Параска тАЮплеще громадi, що я буцiм-то вiдьма, кругом криницi лазила навколiшки, ще й била лобом в колючкитАЭ. Особливо виразно ii лицемiрне тАЮсвятенництвотАЭ викриваСФться у iенi бунту проти увязнення в сараi, коли вона стукаСФ в дверi образом святого Миколи доти, поки образ у неi в руках не розколюСФться на двоСФ.
За словами Палажки, ii тАЮусе село поважаСФтАЭ, перед нею навiть тАЮсам дяк знiмаСФ шапкутАЭ i тiльки Параска допiкаСФ iй, тАЮтак настирилась, що хоч з мосту та в воду!тАЭ
Отже, найкраще й найповнiше характеризують жiнку власнi вчинки, про якi вона розповiдаСФ у своСФму монолозi.
Отак, за своiми розповiдями та самохарактеристиками баба Параска та баба Палажка не помiчають, що, наговорюючи на iншу, а з них основну силу красномовства спрямовуСФ на викриття своСФi суперницi, змiшуючи правду з неправдою, вигадку з дiйсними спостереженнями.
РЗх дратують рiзнi дрiбницi: вiдро, залишене на мить бiля криницi, пiдсвинок, що витолочив грядку, помилково вижатий хлiб тощо; обох пригнiчуСФ злиденнiсть та одноманiтнiсть селянського побуту. При цьому тАЮавторська особистiсть в текстi не присутня, письменник навiть не прагне ii проявляти.
У 1822 роцi М.Костомаров писав: тАЮ... два невеличких оповiдання з народного побуту тАЮНе можна бабi Параii вдержатись на селiтАЭ i тАЮБлагословiть бабi Палажцi... вмерти!тАЭ ... по незрiвнянному гумору, вiрностi фарб можуть стати врiвнi з гоголiвським оповiданням про те, як РЖван РЖванович посварився з РЖваном НикифоровичемтАЭ. РЖ справдi, спорiдненiсть проступаСФ i в портретних характеристиках (у Параски обличчя тАЮяк гарбуз на баштанiтАЭ, у РЖвана РЖвановича та РЖвана Никифоровича голова тАЮредькоютАЭ, тiльки у одного хвостом вгору, а у другого вниз) i в пiдтекстi, що змушуСФ побачити нiкчемнiсть причин, що призводять до сварок, вiдчути загальне моральне зубожiння людей, що опинилися пiд впливом приватновласницькоi психологii.
Прийом стилiзацii оповiдача РЖ.Нечуй-Левицький використовуСФ не тiльки заради смiху, а також i для викриття суспiльних вад, щоб висвiтлити соцiальнi недолiки з позицii героя, а не з точки зору автора, який знаходиться в сторонi. Обраний письменником образ оповiдачок з народу дав змогу поглянути на життя очима простих сiльських жiнок, що посилювало народнiсть i художню правдивiсть оповiдань.
За комiчними подiями в циклi оповiдань про бабу Параску та бабу Палажку приховуСФться глибокий конфлiкт. Адже причини ворогування мiж сусiдками слiд шукати не тiльки у iх вдачах та взаСФминах, а й у тогочаснiй дiйсностi села, у дрiбновласницькому характерi iх господарства. Обох бабiв гнiтить злиденне й буденне життя, i в результатi цього iх переслiдують постiйнi сварки.
Подiбно до автора тАЮОбломоватАЭ РЖ.А.Гончарова, РЖ.С.Нечуй-Левицький не мiг не вiдображати цiлiсне життя людини з його свiтлими та темними сторонами, не показати змiн, якi вiдбувалися у тогочасному суспiльствi та в людськiй свiдомостi в епоху реформ. Композитор М. Лисенко говорив про СФднiсть принципiв художнього зображення у РЖ.Гончарова й РЖ.Нечуя-Левицького: тАЮза стилем Нечуй наш автору тАЮОбломоватАЭ рiдний, кровний, так би мовити, брат. Все у них з дрiбничок складаСФться. У РЖ.Гончарова диван, халат, нiчнi туфлi, пусте, бездумне животiння, неробство. У Нечуя нiкчемнi чвари, безглуздi баталii через дрiбницi. РЖ все описуСФться серйозно, кожна, навiть найменша деталь освiтлюСФться з усiх бокiв i так, i сяк. Дрiбниця до дрiбницi. Краплина до краплини. А виходить море. Житейське моретАЭ. Замисел такого зображення полягаСФ в ствердженнi iдеi оновити моральнi засади людини. Письменник вважав необхiдним показати болiсну правду про бездуховне iснування тАЮсередньоiтАЭ людини.
Типовiсть персонажiв i самого конфлiкту мiж сусiдками пiдкреслюСФться тим, що постiйнi сварки вiдбуваються не тiльки мiж Параскою та Палажкою, а й мiж всiма оточуючими. На Соловiху кидаСФться не тiльки Параска, а й ii пасинок з чоловiко