Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
В°лися негативнi риси приватновласницькоi психiки. Дослiдниця також вiдзначаСФ манеру оповiдi, яка будувалася на основi фольклору i на широкому використаннi iнтонацiй та характерних зворотах живоi народноi мови.
У роботi тАЮСелянство в украiнськiй дожовтневiй лiтературiтАЭ М.С. Грицюта говорить про те, що РЖ.С. Нечуй-Левицький в оповiданнi тАЮБаба Параска та баба ПалажкатАЭ виступаСФ як незрiвнянно обдарований гуморист. В класичних монологах двох жiнок вiн висмiюСФ приватновласницьку психологiю, забобони й передсуди, породженi одвiчною селянською темнотою. Нечуй-Левицький розпочав всебiчне вивчення життя народу, прославив i опоетизував його позитивнi сторони та показав негативне в побутi, поведiнцi, психологii селян.
Також дослiдник зазначаСФ, що письменник виступаСФ у своСФму творi не тiльки як прихильник селянина, але й суворий, справедливий суддя. РЖ.Нечуй-Левицький не обмежуСФться лише спiвчуттям знедоленому селянству, розкриттям його важкоi долi, пiднесенням позитивних сторiн його життя. Дальше завдання вiн бачить у показi i негативних рис психологii людини з народу, ураженоi приватновласницькими стосунками. Час вимагав вiд письменника зображення селянства всебiчнiше, таким, яким воно було тодi насправдi.
У роботi тАЮРЖван Нечуй-ЛевицькийтАЭ Р.Г.РЖванченко не менше звертаСФ увагу на проблему комiчностi оповiдання, вiдзначаСФ новаторство РЖ. Нечуя-Левицького. На думку дослiдника, письменник висмiюСФ мiзернiсть стосункiв мiж сусiдами на селi i при цьому використовуСФ прийом стилiзацii оповiдача, що наближаСФ РЖ.Нечуя-Левицького до М. Гоголя.
М.Л. Мандрика у своiй працi тАЮЗ цiлющих джерел СФднання (РЖ. ТургенСФв i РЖ. Нечуй-Левицький)тАЭ говорить, що РЖ. Нечуй-Левицький захоплювався творами О. Пушкiна, М. Гоголя, РЖ. ТургенСФва, М. Чернишевського, М. Сал тикова-Щедрiна, Г. Успенського, Д. ПисарСФва та iн. Творчiсть РЖ. ТургенСФва мала певний вплив на формування письменницького хисту РЖ. Нечуя-Левицького.
На думку Р.С.Мiщука, Нечуй-Левицький зясовуСФ причини тАЮздеморалiзування та упадку личностi... дорогою фiзiологiчного та паталогiчного аналiзу. Це питання вiн розглядаСФ у своiй роботi тАЮРЖндивiдуальнi стилi украiнських письменникiв ХРЖХ початок ХХ столiттятАЭ. Вiн зауважуСФ, що письменник не iдеалiзуСФ своiх героiв, показуСФ як добрi, так i злi сторони людського життя, показуСФ, як ворожа дiйснiсть вiдлунюСФ в психiчних проявах, емоцiйних реакцiях особи тощо. Саме тому, на думку
Мiщука, Нечуй-Левицький доступними йому засобами значно глибше, у порiвняннi iз своiми украiнськими попередниками, розкриваСФ внутрiшнiй свiт своiх героiв, зокрема бабiв Палажки та Параски.
Письменник органiчно поСФднуСФ у оповiданнi драматичне i смiшне, виражаСФ оптимiстичне свiтовiдчуття. тАЮЖивописнатАЭ манера письма РЖ.Нечуя-Левицького яскраво виявилась у створених ним портретах, якi давали читачевi перше уявлення про людину, свiдчили про внутрiшнi переживання. Вбачаючи у живiй мовi народу i поетичнiсть, i динамiчнiсть, тАЮживий, iскрянийтАЭ лад, Нечуй-Левицький пильно ставиться до мови власного твору. Саме на манеру оповiдi найбiльше звертаСФ увагу дослiдник.
Ще в однiй своiй роботi тАЮПро гуманiзм творчостi РЖ. Нечуя-ЛевицькоготАЭ Р.С. Мiщук звертаСФ увагу на конфлiктнiсть ситуацii, яка склалася у бабiв Палажки та Параски. Вiн зазначаСФ, що у творi, де читача зацiкавлюють шпаркi дiалоги, яскравi комедiйнi ситуацii, присутнСФ прагнення автора дати самовикриття персонажами своСФi людськоi сутностi в чомусь обiкраденоi чи безмiрно самолюбноi, яка женеться за примарним багатством. РЖ.Нечуй-Левицький усвiдомлював необхiднiсть донести до читача болiсну правду про бездуховне iснування тАЮсередньоiтАЭ людини.
С.Я.РДрмоленко, Л.О.Пустовiт, Л.О.Савицька, Н.Г.Сидяченко у своiй роботi тАЮРЖ. Нечуй-Левицький: портрет, пейзажтАЭ найбiльше звертають увагу саме на цi характеристики. При цьому вони майже нiчого не говорять про основнi проблеми, якi пiдлягають нашому розгляду, а саме манеру оповiдi, комiчне та конфлiкт.
Праця тАЮВитоки стильовоi манери видатного прозаiкатАЭ В.Т. Середи розповiдаСФ про те, що, спираючись на досвiд попередникiв, на неоцiненну скарбницю украiнського фольклору, РЖ.Нечуй-Левицький прагне якнайповнiше охопити украiнське суспiльство в живих типах i картинах. ОбСФктом лiтератури, вважаСФ РЖ.Нечуй-Левицький, мусить бути передусiм народ, селянство у всiй його нацiональнiй та мiiевiй рiзнобарвностi.
О.О.Чехiвський розглядаСФ проблему комiчностi оповiдання тАЮПро бабу Параску та бабу ПалажкутАЭ у працi тАЮРЖ. Нечуй-Левицький гумористтАЭ вiн зазначаСФ, що гумор РЖ.С. Нечуя-Левицького маСФ безсумнiвну життСФву, реальну основу, але вiн також тiсно повязаний з фольклором i з лiтературною традицiСФю. Сам письменник засвiдчив, що витоки його сатири i гумору у невичерпнiй гумористичнiй творчостi украiнського народу i глибоких надрах традицiй украiнськоi (РЖ.П.Котляревський, Г.Ф.Квiтка-Основяненко) та росiйськоi лiтератур.
Дослiдник зводить засоби гумору до трьох найтиповiших, найпоширенiших груп: ситуацiйнi засоби гумору, власне мовнi засоби гумору, мовнi ситуацii як засоби гумору.
У працi тАЮУкраiнська iдея у творчостi РЖ. Нечуя-ЛевицькоготАЭ РЖ.Ф.Приходько зазначаСФ, що у Нечуя-Левицького було особливо загострене почуття нацiональноi гiдностi, нацiонального болю, нацiональноi кривди. Тому наскрiзною у його творi СФ проблема денацiоналiзацii, нацiонального ренегатства, наявностi численних перевертнiв, моральних покручiв-яничар. У своСФму оповiданнi письменник дошукувався витокiв моральноi деформацiй. Художнi?/p>