Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
ь предмета чи явища в нарочито зменшеному виглядi.
д) гiперболи (грец. hyperbole) рiзновид тропа, що полягаСФ в надмiрному перебiльшеннi характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дii задля особливого увиразнення художнього зображення чи виявлення емоцiйно-естетичного ставлення до нього.
е) алогiзми, за визначенням iз тАЮЛiтературознавчого словника-довiдникатАЭ, це сполука заперечливих понять, свiдоме порушення логiчних звязкiв, iнiцiйоване задля створення певного стилiстичного та смислового ефекту.
СФ) епiтет (грецьк. epitheton прикладка) один iз основних тропiв мовлення, призначений пiдкреслювати характерну рису, визначальну якiсть певного предмета або явища i, потрапивши в нове семантичне поле, збагачувати це поле новим емоцiйним чи смисловим нюансомтАЭ .
У тАЮСловнику лiтературознавчих термiнiвтАЭ зазначаСФться, що в художнiх творах алогiзми вживаються саме для створення комiчного враження.
Щодо проблеми конфлiктностi у циклi оповiдань про бабу Праску та бабу Палажку, то визначення поняття конфлiкту також маСФ небагато вiдмiнностей у рiзних джерелах, хоча цi погляди не можна назвати однобiчними. Так, у тАЮЛiтературознавчому словнику-довiдникутАЭ СФ таке формулювання термiну тАЮконфлiкттАЭ( лат. conflictus зiткнення, сутичка) зiткнення протилежних поглядiв та iнтересiв, напруження i крайнСФ загострення суперечностей, що призводить до активних дiй, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колiзiями. Визначення конфлiкту у тАЮСловнику лiтературознавчих термiнiвтАЭ таке: тАЮЦе суперечнiсть, зiткнення, що лежить в основi боротьби мiж персонажами i зумовлюСФ розвиток подiй у художньому творiтАЭ.
Дослiджуючи манеру оповiдi в циклi оповiдань про бабу Параску та бабу Палажку, можна розглядати такi поняття як манера, оповiдач та оповiдь. тАЮЛiтературознавчий словник-довiдниктАЭ визначаСФ термiн тАЮманератАЭ (фр. maniere вправнiсть рук) особлива прикмета творчостi митця письменника, маляра, музики, яка ТСрунтуСФться на його звичцi, особливостях внутрiшнього свiту. У цьому ж словнику тАЮоповiдачтАЭ визначаСФться як рiзновид лiтературного субСФкта, особа, вимислена автором, вiд ii iменi в художньому творi автор оповiдаСФ про подii та людей. Оповiдач провадить оповiдь вiд першоi особи .
Визначення поняття тАЮоповiдачтАЭ у тАЮСловнику лiтературознавчих термiнiвтАЭ являСФться подiбним до попереднього. А оповiдь у ньому визначаСФться як своСФрiдна манера розгортання подiй i змалювання образiв людей у художньому творi вiд першоi особи. В оповiднiй формi для зображення дiйсностi використовуСФться монолог (вiд гр. monos один i logos слово, мовлення) роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою або з читачами. У тАЮЛiтературознавчому словнику-довiднику подаСФться бiльш широке визначення монологу. Монолог (грецьк. mono один, СФдиний, logos слово) тривале внутрiшньо однорiдне i звязне висловлювання, що належить одному субСФктовi i виражаСФ думки, свiдомi чи пiдсвiдомi переживання, рефлексii, почуття та акти волi.
Для дослiдження теми роботи: тАЮЦикл оповiдань про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчнетАЭ, найзручнiше використовувати порiвняльно-iсторичний та описовий методи.
Метод (вiд гр. methodos шлях дослiдження, спосiб викладу) у тАЮСловнику лiтературознавчих термiнiвтАЭ це сукупнiсть основних принципiв художнього вiдбору життСФвих явищ, iх узагальнення, осмислення й iдейно-естетичноi оцiнки з позицiй певного естетичного iдеалу, а також вiдповiдних способiв художнього вiдображення дiйсностi i втiлення ii в образах мистецтва.
Компаративiстика друга назва порiвняльно-iсторичного методу, визначення якого подаСФ багато джерел. Наприклад, тАЮСловник лiтературознавчих термiнiвтАЭ подаСФ таке формулювання компаративiстики: компаративiстика це такий спосiб дослiдження лiтератури, при якому зiставляються однорiднi або близькi за своiм характером лiтературнi факти i явища в рiзних нацiональних лiтературах.
У тАЮЛiтературознавчому словнику-довiдникутАЭ компаративiстика (лат. comparo порiвнюю, фр. la literature compare лiтературна компаративiстика, порiвняння) тАЮпорiвняльне вивчення нацiональних лiтератур, процесiв iх взаСФмозвязку, взаСФмодii, взаСФмовпливiв на основi порiвняльно-iсторичного пiдходу (методу)тАЭ.
2. Цикл оповiдань РЖ. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповiдi, конфлiкт, комiчне
Цикл оповiдань про бабу Параску та бабу Палажку суцiльно побудований на iмiтацii оповiдача. В росiйськiй лiтературi ще в 30-х роках ХРЖХ столiття М. Гоголь у тАЮВечорах на хуторi бiля ДиканькитАЭ використовуСФ оповiдача з середовища простолюддя (пасiчника рудого Панька). Г. Квiтка-Основяненко також застосовуСФ цей прийом для вираження комiзму у своiх творах. Найбiльш близька РЖ. Нечую-Левицькому оповiдна манера в таких повiстях Г.Квiтки-Основяненка, як тАЮМертвецький ВеликденьтАЭ, тАЮСалдацький патреттАЭ, тАЮКонотопська вiдьматАЭ. Марко Вовчок у тАЮНародних оповiданняхтАЭ теж використовуСФ оповiдну манеру, але при цьому особливоi близькостi творчостi РЖ. Нечуя-Левицького та Марка Вовчка не спостерiгаСФться.
РЖ.С. Нечуй-Левицький надав слово двом жiнкам похилого вiку, якi розповiдають про своСФ життя. Кожна з них, говорячи про себе, водночас характеризуСФ вчинки своСФi сусiдки, свого тАЮлютого ворогатАЭ. Виразнiсть образiв СФ результатом таких характеристик: тiСФi, що героiня даСФ собi сама, тiСФi, яка обСФктивно виникаСФ у читача в результатi ii розповiдi, i тiСФi, яка постаСФ зi слiв ii суперницi.
Баба Параска Гришиха говорить, що iй не сила вдержат