Художня культура стародавнього свiту
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Художня культура стародавнього свiту
1. Характер художньоi культури стародавнього РДгипту.
Художнiсть це складне поСФднання творчих i професiйних якостей, якi визначають кiнцевий результат працi творця в мистецтвi. Художностi характернi завершенiсть адекватного втiлення творчого задуму, артистизм, який СФ умовою активного впливу твору на читача, глядача, слухача. Художнiсть безпосередньо повтАЭязана з творчою свободою, оригiнальнiстю, смаком, почуттям мiри автора у висвiтленнi теми. До художнiх належать твори, де у спiвзвучностi з iдеальними нормами та вимогами теорii мистецтв реалiзуСФться професiйний творчий процес, органiчно поСФднуються форма i змiст.
Кожному митцю завжди притаманне протирiччя мiж природною субСФктивнiстю бачення подii людиною-автором та його прагненням обСФктивно розповiсти через художнiй образ про реальнi подii. ОбтАЭСФктивнiсть передбачаСФ особливiсть художнього методу в усiх жанрах i СФ тiСФю загальною умовою, коли автор висловлюСФ власну точку зору не декларативно, а вiдповiдно до вимог суспiльства. ТаСФмниця художньоi обтАЭСФктивностi передбачаСФ вмiння розмежувати субтАЭСФктивне та обтАЭективне, тобто власне Я пiдпорядковувати вищому обтАЭСФктивному. Виокремлення iдеi, що виходить з духовного i душевного свiту, життСФвоi памятi творця, виводить його на рiвень образного узагальнення, вiдкриваСФ широку артистичну перспективу, даСФ можливiсть увiбрати в себе схвильованiсть реально сприйнятого, активiзуСФ творчу зосередженiсть. Це необхiднi чинники, що СФ визначними у творчостi.
У цьому разi вступаСФ в силу протирiччя мiж задумом твору i необхiднiстю пiдпорядкувати реалii буття художнього процесу. Для того щоб гiдно пройти шлях вiд невизначеностi задуму до конкретного твору, митець маСФ пiднестися над хаотичним розмаiттям творчоi фантазii. Багато митцiв наголошують на тому, що на шляху до реалiзацii художнього задуму накопичуСФться безлiч невизначених образiв, якi, впливаючи на свiдомiсть автора, кристалiзуються у цiлiсний художнiй образ. Для того щоб вирiшити поставлене завдання, художник маСФ володiти високим рiвнем професiйноi майстерностi, знаннями та умiнням. Лише в такому разi можна досягти адекватностi творчого задуму його успiшнiй реалiзацii. Часто творчим процесом намагаються управляти люди, якi хочуть щось зробити на мистецькiй нивi, але не вмiють реалiзувати задумане. Мiж митцем високого рiвня i дилетантом поетичною натурою - iснуСФ суттСФва вiдмiннiсть: перший може i вмiСФ реалiзувати задумане, а другий лише дискредитуСФ його.
Художнiй процес, принципи художностi у кожного митця базуються на життСФвих реалiях. Велике значення для художностi маСФ етика творчого процесу, свiдомий i вольовий контроль художника за втiленням образу, коли автор захищаСФ образ вiд випадковостей, стежить за етикою втiлення задуму, орiСФнтуСФться на високогуманнi засади. Лише в цьому разi твiр може посiсти чiльне мiiе в мистецькiй загальнолюдськiй спадщинi. Художня реальнiсть упорядкована i вибудована за законами краси. Творець вiдчуваСФ радiсть творчостi, натхнення. Художня творчiсть завжди гра. Мистецтво моделюСФ дiяльнiсть людини у безкорисливiй формi, уособлюСФ свободу творчого потенцiалу. Художня творчiсть розкриваСФ людям правду життя, даСФ радiсть осягнення краси, естетичну насолоду.
РДгипет це краiна розташована переважно вздовж Нiлу, вiд гирла рiки до першого порога (1200 км). Як державне утворення iснуСФ з 3100 р. до н.е. РЖсторiя Стародавнього РДгипту охоплюСФ епохи Старого Царства XXVII XXII ст. до н.е., Середнього Царства ХХРЖ ХVIII ст. до н.е. i Нового Царства XVI XI ст. до н.е. Далi був Пiзнiй перiод ( Х ст. 31 р. до н.е.) час панування рiзних завойовникiв: лiвiйцiв, ефiопiв, ассiрiйцiв, персiв i Мусульманський РДгипет з 641 р.
Вiдмiнною рисою давнього РДгипту були монополiзацiя i централiзацiя влади, РЖi персонiфiкацiя в особi деспота-царя (фараона) та сакралiзацiя (пiдлягання релiгiйним нормам всього життя суспiльства, жорстокого пригнiчення мас). На культи, обрядовiсть, звичаСФвiсть мали великий вплив природнi умови: величезний контраст мiж позбавленою життя пустелею i квiтучим оазисом обабiч Нiлу, природна вiдокремленiсть держави вiд iншого свiту пустинею i Средиземним морем.
У цiлому ситуацiя розвою СФгипетськоi культури була дуже суперечливою. Адже ще на кiнець додинастичноi епохи (а всiх династiй фараонiв було аж 30 вiд заснування СФгипетськоi держави РЖV тис. До н.е.) давньоСФгипетська культура мала iСФроглiфiчне письмо, власний художнiй стиль; вiд пiзнiших часiв залишились папiрус, монументальна архiтектура, скульптурний портрет, iдея художнього канону, викладена в текстi Розпорядження для стiнного живопису i канон пропорцii, математичнi та астрономiчнi знання, лiтературнi памятки, такi як Тексти пiрамiд, Тексти саркофагiв, Книга мертвих, Пiсня арфiста, Бесiди зневiреного зi своСФю душею. Тут же запаморочливi релiгiйнi уявлення, культ мертвих, неймовiрна забобоннiсть, культ рiзних тварин, жука-скарабея, непохитна вiра в те, що долею людей розпоряджаються боги, фараон i жерцi.
Багату iсторiю маСФ народна творчiсть РДгипту у виглядi пiсень, любовних та придворних вiршiв, казок, повiстей, повчань та гiмнiв, присвячених фараонам, полководцям, мудрецям, оточеним ореолом святостi. Частково вони дiйшли до нас у виглядi iСФроглiфiчних текстiв. У них червоною ниткою проходить тема оспiвування ратноi слави, проте пафос змiнюСФться заспокiйливими текстами гiмнiв богам (Книга м?/p>