Художня культура стародавнього свiту
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?ного згасання та кiнця Римськоi iмперii. На змiну античностi прийшла нова культура, в основу якоi покладено християнство, що зародилося у надрах античностi.
Отже, спробуСФмо поглянути на античну культуру як на органiзм, що розвиваСФться, як на складну СФднiсть. що складаСФться з пластiв рiзноi швидкостi розвитку з вибуховими ефектами, де СФ новаторство та спадкоСФмнiсть; вивчити культуру минулого як структуру, зрозумiти ii стиль та свiтогляд i зробити спробу обСФднати iх.
Антична культура, як i будь-яка iнша, перебуваСФ у глибоко символiчному звязку з матерiСФю та простором, в якому i через який вона прагне реалiзуватися. антична культура народжувалась у середземноморському просторi з мяким клiматом, складним ландшафтом. Гори захищають i розСФднують, море обСФднуСФ. Море вабило i кликало до себе. У прозорому повiтрi око мореплавця обовязково розрiзняло гострий острiвець на вiдстанi 150 км. Вiн ввижався йому тАЮщитом, покладеним на моретАЭ. У давньогрецькiй мовi одна з назв моря означаСФ дорогу. Егейське море дорога вiд острова до острова, земля не зникаСФ з поля зору. В Егейському морi немаСФ точки, яка була б вiддалена вiд сушi бiльше нiж на 60 км, i немаСФ точки на сушi в усiй Грецii, яка була б вiддалена вiд сушi бiльше нiж на 90 км вiд морського узбережжя. Море окультурило еллiнiв. Вони стали мореплавцями за потребою. Голод покликав iх у дорогу. Геродот стверджував, що Еллада пройшла школу жебрацтва. Так, це була бiдна краiна ТСрунти убогi, камянистi, засушливi. Природа визначила цю землю для скульптури, керамiки й бiдностi. На цих землях завдяки величезнiй працi закрiпилася середземноморська сiльськогосподарська трiада оливкове дерево, виноградна лоза та ячмiнь. Олiя i вино тАЮрозмiнна монетатАЭ та предмет гордостi античного свiту. Еллiни стриманi цього вимагають клiмат i бiднiсть. Ячмiнний хлiбець, багато овочiв i фруктiв, сир i козяче молоко, багато часнику та вино, яке розбавляли джерельною водою один до семи ось рацiон еллiна. Мясо тiльки на свята, коли вiдбувалося жертвоприношення.
Бiднiсть посилювалася нерiвномiрним розподiлом землi мiж населенням. а це, у свою чергу, призводило до боргового рабства членiв племенi. Це патрiархальне рабство як iржа розiдало еллiнське суспiльство в добу архаiки i висувало проблему альтернатив: з одного боку, перехiд до класичного рабства (рабства чужоземцiв); з iншого вiдбувався поступовий вихiд населення iз сiльськоi общини. Це привело до виникнення на основi мiста та мiського населення суверенноi громадськоi общини - полiса. Полiсу, внаслiдок його дивовижноi життСФстiйкостi, випала доля стати головною структуроутворюючою ланкою античного суспiльства у формi незалежного мiста-держави у класичний перiод, у виглядi автономного полiса в складi територiально-державноi краiни у бiль пiзнiй еллiнiстичний та римський час.
СвоСФрiднiсть шляху формування нового громадського суспiльства, винайденого еллiнами на початку архаiчного перiоду, вiдбилася у вирiшеннi труднощiв за рахунок сусiдiв за допомогою колонiзацii, яка вивела надлишок аграрного населення за межi Еллади. Це вiдкрило новi можливостi для постачання сировиною зростаючого ремiсничого виробництва еллiнiв i збуту його продукцii за морем, що зумовило появу нееквiвалентного обмiну, коли за предмети розкошi еллiни отримували зерно та iншу сировину, а також сприяло широкому ввезенню рабiв-чужеземцiв.
Велика грецька колонiзацiя VIII VI ст.. до н.е. безпосередньо повязана з iсторiСФю Украiни, еллiни вийшли з Босфору i почали обживати Чорне море. Цей процес вiдбувався важко. Бурхливе, без островiв Чорне море створювало труднощi, тому еллiни називали його Понтом Аксiнським тобто Негостинним, i лише пiзнiше змiнили назву на Понт Евксiнський Гостинне море.
Першi колонii зявилися на Захiдному узбережжi, а наприкiнцi VII ст.. до н.е. виникли i на Пiвнiчному узбережжi Чорного моря на островi Березань проти Днiпровського лиману.
Вихiдцi з Мiлету опанували береги Бугу i заснували мiсто Ольвiю найважливiший форпост грецьких колонiй у пiвнiчному Причорноморi. Мiлетяни ж заснували в Криму мiсто Феодосiю, а на березi Боспору Кiммерiйського (Керченськоi протоки), на територii сучасноi Керчi мiсто Пантiкапей, яке в подальшому стало великим центром Пiвнiчного Причорноморя i столицею Боспорськоi держави. У V ст.. до н.е. у районi сучасного Севастополя був заснований Херсонес.
На початковому етапi стосунки еллiнiв з мiiевими племенами обмежувалися торгово-культурними контактами, що привело до розквiту античних мiст у IV III ст.. до н.е.
РЖснувала глибока обумовленiсть античного свiтогляду ладом соцiального життя. В iсторичному планi можна простежити два найголовнiшi етапи в iсторii давньогрецького народу: стародавнiй, мiкенський, якому притаманнi iСФрархiчна система суспiльства з царем-анаксом на чолi соцiальноi пiрамiди та мiфологiчна сутнiсть думки; пiзнiший, полiсний, коли суспiльна структура почала визначатися принципом громадськоi рiвностi еллiнiв, а думка рацiоналiзмом.
Бурхливе зростання та розквiт античноi культури взаСФмоповязанi з рабовласництвом, яке вперше зумовило розподiл фiзичноi та розумовоi працi. Рабовласництво, яке б воно не було жахливе, перебуваСФ у повнiй СФдностi з народженою на його ТСрунтi культурою Така невблаганна й жорстока дiалектика iсторii. Потворний, нелюдський грунт, на якому коли-не-коли зросли найвеличнiшi твори фiлософii, науки, мистецтва, не стаСФ вiд цього бiльш людяним i тому прекраснiшим. Однак i прекраснi твори культури у с?/p>