Художня культура стародавнього свiту
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Вµртвих). Любовна лiрика пориваСФ з культом i в так званих пiснях насолоди серця постаСФ як свiйська, позахрамова. У цьому жанрi характерною була пiсня про страждання красунi, яка хотiла потрапити до гарему фараона Мехi (певно, Хоремхеба). Гiмни богам глибиною образiв i щирiстю почуттiв, вкладених у них, послужили прикладом для бiблейських псалмiв; дидактичнi тексти, як стверджують деякi дослiдники, зокрема Повчання Аменемопа, паралельно вiдображенi у Притчах Соломонових. Це засвiдчено в Дiяннях святих апостолiв : РЖ Мойсей був навчений всiСФi премудростi СФгипетськоi...
На основi джерел усноi народноi творчостi, найдавнiшого письма як знаковоi форми фiксацii усноi мови виникла лiтература. До речi, письмо мало чотири типи креслюнкових (графiчних) позначок: iдеографiчне, словесне-складове (iдеографiчно-ребусне), силабiчне (складове) i буквено-складове (алфавiтне), а також стенографiчне. У РДгиптi з початку РЖРЖРЖ тис. до н.е. попередником письма, як ранiше i в Месопотамii, теж були засоби, якi служили запамятовуванню i фiксацii усних повiдомлень (вапуми, кiпу, пiктографiя).
РДгипет одне з найстародавнiших вогнищ цивiлiзацii залишив свiту малюнковi знаки письма, застосовували також у багатьох неалфавiтних письменностях (китайське i японське, корейське i вСФтнамське письмо), яке в певнi перiоди налiчувало близько 50 тис. знакiв. Тут також зародилися художнiй стиль, релiгiйнi уявлення та культ мертвих. РЖ досi приваблюють лiтературнi памятки на папiрусах Тексти пiрамiд, тексти саркофагiв, Книга мертвих, Пiсня арфiста, Бесiди зневiреного зi своСФю душею, рiзнi художнi канони, математичнi та астрономiчнi знання тощо.
Почесне мiiе в лiтературi Стародавнього Сходу займаСФ СФгипетська лiтература, особливо релiгiйно-фiлософська поезiя епохи Старого царства, а нiй чудова памятка текст, вiдомий пiд назвою Мемфiський богословський трактат. Як i поема Енума елiш, трактат прагне довести прiоритет молодого бога перед старшим, схиляючи симпатii до бога Птаха (а отже, i мiста Мемфiса), показуСФ його спадкоСФмцем гелiопольського бога-творця Атума. Мова трактату насичена фiлософськими термiнами, якими мiг володiти тiльки непересiчний СФгиптянин того часу. Творення повязуСФться з думкою, котра вiдвiдала серце бога, з мовленням повелiння, яка втiлюСФ цю думку в реальнiсть. Правитель творить подумки через серце i язик - мовлення для висловлення наказу. Вiдштовхуючись вiд вчення про Логос, Мемфiський богословський трактат щiльно пiдступаСФ до СФднання думки i мови, тобто Слова, яке пiзнiше, за РДвангелiСФм, було у Бога, i Слово було бог.
Таким чином, у Стародавньому РДгиптi була створена багата художня лiтература (мiфи, казки, повiстi, гiмни, повчання), вони мали ритмiчну форму i були художньо досконалi. Хоча пiд впливом консервативноi релiгiйноi iдеологii протягом тисячолiть зберiгалися традицiйнi сюжети на релiгiйнi теми. зявилися лiтературнi твори i на свiтськi теми, повiстi та оповiдання про пригоди мандрiвникiв, про мудрiсть простих ремiсникiв (Повчання Хетi. Сина Дуауфа, своСФму сину Пепi, Бесiда зневiреного зi своСФю душею, де зневiрений доходить до висновку, що свiт, у якому живе людина, ворожий iй, i тiльки загробне життя може принести полегшення).
2. Антична культура як феномен.
Культура античного свiту цiлком справедливо вважаСФться фундаментом СФвропейськоi цивiлiзацii. За образним визначенням французького мислителя Поля Валерi, все, що бере свiй початок з Афiн, Риму та РДрусалима, СФ дiйсно СФвропейським. Проте для цього антична спадщина та християнство мали зСФднатись з культурами народiв Стародавньоi та Середньовiчноi РДвропи: кельтiв, германцiв, словян. Саме цей своСФрiдний культурний сплав заклав фундамент сучасноi СФвропейськоi культури.
Говорячи про вплив античностi на сучаснiсть, слiд памятати, що багато понять i термiнiв дiйшли до нас з античного свiту: академiя, лiцей, школа, демократiя, тиранiя, iмперiя, олiгархiя. Та й сам термiн тАЮкультуратАЭ походить з латинськоi мови, що означаСФ тАЮобробка, виховання, освiтатАЭ.
Античний вплив безпосередньо вiдчуваСФмо й в Украiнi. Античнi мiста Пiвнiчного Причорноморя це символи еллiнiстичного впливу. Памятки давньогрецького мистецтва у скiфських курганах, i, нарештi один iз перших описiв територii Украiни та народiв, що ii населяли, були зробленi давньогрецьким iсториком Геродотом. Античне мистецтво в цiлому стало для нас класикою, тобто таким мистецтвом, яке не пiдвладне часовi, воно вiчне, поки СФ людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Що ж це за феномен антична культура? Пiд античнiстю мають на увазi греко-римську культуру. Стародавня Еллада та Рим двi взаСФмоповязанi, але не тотожнi частини одного цiлого.
Не слiд забувати про те, що античнiсть майже тисячу рокiв не привертала до себе уваги. В РДвропi ii тАЮвiдкрилитАЭ гуманiсти епохи Вiдродження. З тих пiр усе античне стало еталоном краси. Наукове ж ii осмислення вiдбулося пiзнiше у XVIII ст. Тодi вперше зявився у французькiй мовi термiн тАЮантичнiстьтАЭ (вiд лат. antiguus давнiй), i спочатку вiн означав особливий вид мистецтва, що належав до раннiх iсторичних перiодiв. У подальшому вживаннi цей термiн було звужено до рамок тiльки греко-римськоi давнини.
Античнiсть визначила мiiе людини як мiри всiх речей, створила великi памятки слова, архiтектури, скульптури, винайшла форми соцiального та полiтичного устрою, створила закони та етичнi норми, дiйшла до логi?/p>