Художня культура стародавнього свiту
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?оiй красi, глибинi та загальнолюдськiй вагомостi.
Рабська праця робила iснування одних жахливим, а iнших комфортним. раб в античностi не iснував без рабовласника, а рабовласник без раба. Вони обСФднанi в одну нерозривну i органiчну СФднiсть. Раб це iстота, що здатна виробляти щось доцiльне, але позбавлена особистоi iнiцiативи, яка СФ результатом дiяльностi вiльних громадян полiсу. Якiстю, що вiдрiзняла еллiна вiд iнших народiв, вважалося вмiння органiзовувати дозвiлля. Античнiсть це суспiльство дозвiлля. У давньогрецькiй мовi це поняття визначалося словом тАЮсхолетАЭ. Це й вiльний час, й iнтелектуальнi заняття, тАЮвчена бесiдатАЭ (звiдси наше слово тАЮшколатАЭ). все це створювало можливiсть активноi творчоi працi вiльних людей, стало передумовою розвитку культури.
Античний свiт мав особливий рiвень сприйняття краси. Насамперед античнiсть ТСрунтуСФться на принципi обСФктивiзму. В античностi СФ свiй абсолют почуттСФво-матерiальний космос. космоiе i СФ абсолютне божество. Античнi боги це iдеi, що втiлюються у космосi, закони природи, якi ним управляють. Звiдси й античний пантеiзм. Те, що тАЮнаказуСФтАЭ космос, те й буде. Необхiднiсть це доля, поСФднання фаталiстичного i героiчного.
Космоiе лад, порядок, краса, витвiр мистецтва, а людське мистецтво тiльки наслiдування йому. античнiсть скульптурна, iй властивi симетрiя, гармонiя, ритмiка, мiра. Тiлесна скульптура була статичною. давньогрецьке мистецтво не знало портрета, тому що не знало про iснування особистостi. Особистiсть для еллiнiв це лише добре органiзоване живе тiло, а космоiе тАЮщотАЭ а не тАЮхтотАЭ. В цьому i була безвихiдь, яка, нарештi, спiткала античнiсть.
Мiфи основа та джерела античноi культури.
Давньогрецька культура увiбрала в себе традицii крито-мiнойськоi культури. Чарiвна, витончена, абсолютно завершена у своiй майстерностi, ця культура розквiтла у РЖРЖРЖ та РЖРЖ тис. до н.е. у схiднiй частинi Середземного моря на островi Крит. Давньогрецька мiфологiя прославила цей острiв легендами про закоханих богiв i царiвен, про героiв. На Критi народився головний еллiнський бог Зевс, i туди ж , прийнявши подобу бика, принiс вiн на хвилях викрадену ним фiнiкiйську царiвну РДвропу. На Критi вiдважний Тесей вбив чудовисько Мiнотавра, напiвлюдину-напiвбика, що жив у лабiринтi. Нитка Арiадни, дочки критського царя Мiноса, допомогла вибратися Тесею з лабiринту. Будь-який мiф вiдрiзняСФться вiд простого поетичного образу, метафори тим, що розповiдаСФ нам про подii, що мали мiiе справдi. Мiф СФ поСФднання iдеального i реального. Саме таке розумiння мiфу дало змогу англiйському археологу А. Евансу у 1900 р. вiдкрити доти невiдому культуру. Вiн назвав РЖi мiнойською, за iмям царя Мiноса, сина Зевса. А. Еванс датував цю культуру i визначив три ii перiоди: ранньомiнойський 2800 2200рр. до н.е.; середньмiнойський 2200 1600рр. до н.е.; пiзньомiнойський 1600 1100рр. до н.е.
Грецька культура базуСФться на мiфологiчнiй основi, яка маСФ кiлька культурно-iсторичних шарiв. Бiльшiсть дослiдникiв вважають, що формування загальновiдомого грецького пантеону вiдбулося лише в архаiчний перiод. Космологiчнi уявлення давнiх грекiв мають багато спiльних рис з уявленнями багатьох iнших народiв. Вважалося, що споконвiку iснували Хаос, Земля (Гея) та Ерос життСФва основа. Гея народила зоряне небо Уран. який став першим володарем свiту та чоловiком Геi. вiд Урана i Геi народилося друге поколiння богiв титани. Титан Кронос скинув владу Урана. У свою чергу дiти Кроноса Аiд, Посейдон, Зевс, Гестiя, Гера, Деметра пiд проводом Зевса скинули Кроноса i захопили владу над Всесвiтом. Верховним богом став Зевс володар грому, неба та блискавки. Посейдон вважався богом вологи, Аiд повелителем пiдземного свiту. Дружина Зевса Гера була покровителькою шлюбу, Гестiя богинею домашнього вогнища. Як богиню землеробства шанували Деметра, дочка якоi Персе фона, викрадена Аiдом, стала дружиною цього бога.
Вiд шлюбу Зевса i Гери народились: Геба богиня юностi, Арес бог вiйни, Гефест бог вулканiчного вогню та ковальства. Серед нащадкiв Зевса особливо видiлявся Аполлон бог свiтлого начала в природi. Вiн вважався покровителем мистецтв, богом-цiлителем i одночасно смертоносним богом, який розносить епiдемii. сестра Аполлона Артемiда богиня полювання i покровителька молодi. Багатостороннiми були функцii Гермеса, спочатку бога достатку, потiм торгiвлi, покровителя шахраiв та злодiiв, патрона ораторiв та спортсменiв. Дiонiса шанували як бога виноробства. Великою повагою користувалися Афiна богиня мудростi та вiйни. Постiйна супутниця Афiни богиня перемоги Нiка, символ мудростi Афiни сова. Афродiтi, народженiй з морськоi пiни, поклонялися як богинi кохання та краси.
ОднiСФю з останнiх воСФнних операцiй була вiйна ахейцiв проти Троi, мiста у пiвнiчно-захiднiй частинi Малоi Азii, неподалiк вiд входу до Геллероспонту (бл. 1240 1230 рр. до н.е.). Троя була зруйнована, але ця перемога дорого обiйшлася для ахейцiв. Проте Троянська вiйна для грецького народу стала тiСФю ключовою подiСФю, навколо якоi почалася кристалiзацiя мiфу ядра гомерiвського епосу. Цей епос наче повязав крито-мiкенську культуру з класичною Елладою.
Поеми тАЮРЖлiадатАЭ та тАЮОдiссеятАЭ СФ найбiльш раннiми лiтературними памятками античностi, що дiйшли до нас, iхнiм автором вважаСФться слiпий поет Гомер (пом. у VIII ст.. до н.е.).
Епос пояснюСФ причину вiйни зневага, яку син троянського царя Прiама Парис нанiс спартанському царевi Менелаю: Парис викрав у нього дружину прекрасну Олену. За закликом Менелая та його могу