Художня культура стародавнього свiту
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
тнього брата, царя тАЮряснозлатихтАЭ Мiкен, Агамемнона, греки-ахейцi виступили проти Троi. А втiм, вiдповiдно мiфу, корiння вiйни було глибшим: незгода мiж ахейцями та троянцями була лише земним завершенням сварки мiж богами. Не запрошена на бенкет богiв богиня ворожнечi Ерида зявилася на ньому й у розпалi свята кинула на стiл яблуко з написом тАЮнайчарiвнiшiйтАЭ. Мiж трьома богинями: Герою, Афiною i Афродiтою спалахнула суперечка через цей подарунок. Зевс доручив розсудити його цiнителю жiночоi краси Парису. Яблуко дiсталося Афродiтi, яка стала покровителькою Париса i Троi. А приниженi Гера i Афiна встали на бiк грекiв-ахейцiв.
Побачимо один суттСФвий штрих: створюючи поему в рамках Троянськоi вiйни, Гомер зображуСФ протистояння двох героiв Ахiллеса та Гектора. Не приховуючи свiй патрiотизм, Гомер все-таки вiддаСФ перевагу герою з ворожого табору Гектору. Гектор улюблене дитя Гомера, це символ людського благородства. Ахiллес знаходить задоволення у вiйнi, Гектор ii ненавидить. Протиставлення героiв це не тiльки зiткнення людських темпераментiв, а й двi стадii еволюцii людства. Велич Ахiллеса висвiтлюСФться вiдблисками пожежi приреченого свiту ахейського свiту. Гектор провiсник свiту мiст, людських колективiв, що вiдстоюють свою землю i своСФ право.
Мить смертi це й мить боротьби. Останнiй заклик Гектора це заклик людини, яка породжуСФ бiльш досконале людство, вiн звертаСФ його до тАЮлюдей майбутньоготАЭ.
Скульптура та архiтектура стародавньоi Грецii.
У ХХ ст. науковцi зясували, що давня еллiнська цивiлiзацiя мала своiх ще бiльш давнiх, але вiд того не менш великих попередникiв, а саме крито-мiнойську i мiкенську цивiлiзацii. На межi РЖРЖРЖ-РЖРЖ тис. до н.е. на о.Крит виникають першi осередки розвиненоi культури. Ця культура мала переважно свiтський, палацовий характер. Найбiльшим був палац, споруджений у м. Кнос. Наприкiнцi ХV ст.. до н.е. острiв зазнав катастрофи, внаслiдок якоi крито-мiнойська цивiлiзацiя перестала iснувати. Вченi припускають, що це було надзвичайно потужне виверження вулкану на о.Тiра (о.Санторин), можливо, пiдсилене агресiСФю проти краiни з боку таСФмничих тАЮнародiв морятАЭ.
Значного впливу критськоi культури зазнала бiльш сурова мiкенську цивiлiзацiя, розквiт якоi припав на ХV ХРЖРЖРЖ ст.. до н.е. Жителi цих мiiь греки-ахейцi будували своi мiста-фортецi на високих пагорбах, звiдки пiшла назва тАЮакропольтАЭ верхнСФ мiсто, де й зводились царськi палаци. Стiни в Мiкенах, Тiринфi збудованi з камяних брил вагою 5-6т кожна. Таке мурування недарма називають тАЮциклопiчнимтАЭ, бо спорудити його було пiд силу хiба що велетням-циклопам, а не простим смертним. Ахейцi були бiльш войовничими, анiж критяни.
Протягом архаiчного перiоду Грецiя поступово випередила у своСФму розвитку сусiднi культури. Саме тодi було закладено пiдвалини всiх тих процесiв, якi отримали певний розвиток вже у класичний перiод. На руiнах мiкенський мiст, знищених дорiйцями, виникла нова культура. На змiну палацам i фортецям прийшли численнi культовi споруди, храми. Свiтське будiвництво вiдiйшло на другий план. З VIII ст.. до н.е. в архiтектурi складаються два ордери (стилiстичнi канони стояково-балковоi конструкцii будiвлi): дорiйський та iонiйський. Бiльш давнiй дорiйський ордер характеризуСФться тяжiнням до монументальностi, лаконiчноi досконалостi пропорцiй. В iонiйському ордерi цiнувалася легкiсть, вишуканiсть, примхливiсть лiнiй. Серед споруд того часу вiдомi храм Аполлона у Сiракузах; храм Гери на о. Самос i одне з сiмох чудес свiту храм Артемiди в Ефесi. Фундамент цього храму мав розмiри 51х105 м2, а дах пiдтримувало 127 колон заввишки 18 м. У 356 р. до н.е. цей храм було спалено ефеiем Геростратом, який в такий спосiб прагнув уславитися у вiках i досяг своСФi мети.
V ст. до н.е. позначилося будiвництвом чудових архiтектурних спору у рiзних мiстах Грецii. було споруджено велику кiлькiсть храмiв з багатим скульптурним оздобленням. Храми були не лише культовими спорудами, присвяченими божеству. Вони вiдбивали в собi iдеi патрiотизму, втiлювали силу та мiць грецького полiса. Такими були храми на о.Егiна, в Олiмпii, Дельфах, Афiнах. Найграндiознiйшим архiтектурним ансамблем стала забудова Афiнського акрополя, розпочата за наказом Перiкла. Роботи проводилися пiд загальним наглядом Фiдiя. на Афiнському акрополi були збудованi Пропiлеi (вхiднi ворота), Парфенон (храм на честь Афiни-дiви), Ерехтейон (храм, присвячений Афiнi, Посейдон та царевi Ерехтею). Цi споруди, за словами давньоримського мислителя, iсторика i бiографа Плутарха, тАЮпронизанi подихом вiчноi юностi, мають душу, що не старiСФтАЭ.
З кiнця VII ст.. до н.е. виникаСФ монументальна грецька скульптура. Найрозповсюдженiшими у цей перiод стають два типи скульптури: оголеного юнака (курос) та одягненоi дiвчини (кора). Оскiльки на змаганнях юнаки виступали оголеними, то скульптура з перших своiх крокiв почала вирiшувати проблеми пластики оголеного чоловiчого тiла. Фiгури куросiв (iх ще називають тАЮархаiчними аполлонамитАЭ) вiдтворювалися монументально, узагальнено модельовано. Пiдкреслено атлетичну статуру: широкi плечi, вузькi стегна. Куточки вуст ледь пiднято, що дозволило вченим ввести термiн тАЮархаiчна посмiшкатАЭ, очi широко вiдкритi. Куроси присвячувались богам i атлетам. Матерiалом для них слугували камiнь, дерево, мармур, бронза. Статуi кор. зустрiчаються рiдше. Оскiльки жiнки того часу не брали участi у спортивних змаганнях, то iх зображали одягнутими в хiтони та пеплоси. Очi кор. подовженi, широко розкритi, тАЮархаiчну посмiшкутАЭ