Хрущовська тАЬвiдлигатАЭ та рух шiстдесятникiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Хрущовська тАЬвiдлигатАЭ та рух шiстдесятникiв
Реферат виконав студент групи 300 ЕЗ-Б Андрiйчук Сергiй
Киiвський електромеханiчний технiкум залiзничного транспорту iм.. М.Островського
Киiв 2000
Вступ.
Три десятирiччя пiсля смертi Сталiна можна подiлити на два перiоди, що мають суттСФвi вiдмiнностi мiж собою. Якщо перший (його називають тАЬвiдлигоютАЭ) був спробою хоч частково реформувати тоталiтарну радянську систему, то другий став часом полiтичноi да iдеологiчноi реакцii, прогресуючого занепаду та розкладу радянськоi системи.
Наiiкавить саме перiод тАЬвiдлигитАЭ з його змiнами суспiльно-полiтичного та культурного ладу. Перебуваючи протягом бiльш, нiж чвертi столiття пiд тоталiтарним контролем, радянське суспiльство, а разом з ним i Украiна з iнтересом та ентузiазмом сприйняли початок реформацii. Хрущов, отримавши посаду головного секретаря, розумiв, що , не вносячи змiн в теперiшню систему, вiн не зможе втримати владу в своiх руках. Для пiдвищення власного авторитету i сили треба було вiдрiзнити i чiтко вiдокремити минуле та сучасну реальнiсть. Перед новим радянським керiвництвом постала проблема масового культу вже мертвого тАЬвождя всiх народiвтАЭ, тому тiльки кардинальнi змiни могли допомогти Хрущову не стати тiнню тАЬвеликоготАЭ Сталiна.
В першу чергу тАЬвiдлигатАЭ цiкава нам реконструкцiСФю централiзацii. Спроба надати бiльш широкi права та повноваження мiiевому керiвництву могла дати значний поштовх в економiчному прогресi. Завдання тАЬназдогнати та перегнати ЗахiдтАЭ вимагало розвязання рук владi тАЬна мiiяхтАЭ, яка тепер сама могла розпоряджатись своiми ресурсами. Такий розвиток подiй був в цiлому сприятливим для покращення радянськоi економiки. Однак основна проблема системи ii централiзацiя залишилась нерозвязаною. Вiдбулася спроба реформи сiльського господарства. Хоча i були намагання покращити життя колгоспникiв, збiльшити iм платню, проте збiльшення розмiрiв колгоспiв, екстенсивний спосiб ведення господарства, гонка за показниками, авантюрнi тАЬкукурудзянi епопеiтАЭ тощо призвели до спаду виробництва i змушеного iмпорту продовольства.
Найпомiтнiшi змiни вiдбулися у сферi культурного життя. Таке послаблення тоталiтарного впливу, посилення влади на мiiях, спроби децентралiзацii суспiльства призвели до виникнення усiляких рухiв, що мали вiдверту нацiоналiстську забарвленiсть. Звичайно, термiн тАЬнацiоналiзмтАЭ вжито у кращому розумiннi цього слова. Поширення впливу захiдноi культури, розвиток та визнання украiнськоi призвели до змiни поглядiв нового поколiння, зростання iх спрямованостi на самостiйнiсть та розкутiсть, подолання власноi вiдсталостi. Перiод тАЬвiдлигитАЭ позначився бурхливим розвитком лiтератури, науки, мистецтва. На горизонтi зявилися новi iмена, новi патрiоти своСФi Батькiвщини.
1. Спроби децентралiзацii радянськоi системи
Першим кроком до започаткування реконструкцii сталiнiзму стало закрите засiдання ХХ зiзду КПРС, на якому перший секретар ЦК партii виголосив таСФмну доповiдь, що була присвячена культовi Сталiна. РЖ хоча ця промова не стала вiдома для широких кiл населення, камiнь з мiiя було зрушено. Перед партiйними керiвниками була зображена реальнiсть з усiма ii неприСФмними сторонами. Було пiддано жорстокiй критицi культ Сталiна, системи насаджуваних десятилiттями цiнностей, iдола десяткiв мiльйонiв людей, символу СФдностi i могутностi радянськоi системи. Це i була точка вiдлiку ланцюговоi реакцii звiльнення радянського суспiльства вiд найбiльш реакцiйних рис, що гальмували його розвиток. Результатом стала часткова лiбералiзацiя деяких сфер життя, передусiм духовноi.
тАЬВiдлигатАЭ не була викликана тiльки-но особистими бажаннями Хрущова. Розвиток захiдного свiту з його науково-технiчною революцiСФю вимагав змiн. тАЬЗмагання двох системтАЭ потребувало нових темпiв у розвитку радянського суспiльства, прискорення економiчного поступу, пiдвищення життСФвого стандарту. Для збереження тоталiтарноi системи необхiдно було вдатися до ii реструктуризацii, звiльнення вiд почуття надцентралiзму, майже повноi самоiзоляцii та духовноi скутостi. До цього треба ще додати амбiцiйнi прагнення партiйно-державноi бюрократii розширити межi власноi компетенцii шляхом усунення вiд влади висуванцiв сталiнськоi епохи; прагнення технократiв, якi набирали силу завдяки свiтовим економiчним тенденцiям; нарештi мiркування боротьби за владу мiж прибiчниками Хрущова та ортодоксальними сталiнiстами у тАЬверхахтАЭ.
Розгорнулася тАЬдесталiнiзацiя по вертикалiтАЭ: ланцюгове засудження тАЬкульту особитАЭ всiма партiйними та iдеологiчними структурами. На украiнi цей процес вiдбувався повiльнiше, нiж у центрi. Статтi у пресi в тАЬдусi рiшень ХХ зiздутАЭ стали зявлятися пiзнiше. Змiст та тон критики були стриманiшими. Змiни переважно стосувалися сфери культурного життя.
Треба пiдкреслити початок процесу реабiлiтацii жертв сталiнських репресiй. На кiнець 50-их рр. Органами КДБ було переглянуто справи 5,5 млн. чол., якi перебували на облiку репресивних органiв. З цього облiку було знято (фактично реабiлiтовано) 58% справ. Це одночасно свiдчить про жахливi масштаби репресiй та про обмеженiсть процесу реабiлiтацii iх жертв. Поза законом залишились бiльшiсть жертв репресiй 20 - початку 30-х рр., дiячi ОУН-УПА та iн. Можна простежити в цьому закономiрнiсть: з реабiлiтацiйного процесу викреслювався той, хто був звинувачений у тАЬнацiоналiзмiтАЭ.
Найкричущим парадоксом тАЬвiдлигитАЭ було те, щ