Хрущовська тАЬвiдлигатАЭ та рух шiстдесятникiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?длигатАЭ сприяла певному прогресивному розвитковi Украiни. Але непослiдовнiсть, суперечливiсть торкнулася тiльки окремих сторiн життя радянського суспiльства. Змiни, що вiдбувалися, призвели до того, що задуми iнiцiаторiв стали перетворюватися на свою протилежнiсть. До того ж межi тАЮвiдлигитАЭ були занадто вузькими, аби довести реформи до логiчного кiнця й докорiнним чином оздоровити суспiльство.
3. Лiбералiзацiя культурного життя
Найпомiтнiше атмосфера змiн, новизни далася взнаки в духовному життi. Першою ластiвкою пробудження стала публiкацiя в червнi 1955 р. в тАЮЛитературной газететАЭ статтi О.Довженка тАЮМистецтво живопису i сучаснiстьтАЭ. У нiй мiстився заклик тАЮрозширювати творчi межi соцiалiстичного реалiзмутАЭ. Вiн сприймався як сигнал нових можливостей для вiльного творчого пошуку.
Першим на нову ситуацiю зреагували письменники. З позицiй тАЮрозширенного трактування методу соцiалiстичного реалiзмутАЭ написанi автобiографiчна повiсть О.Довженка тАЮЗа ширмоютАЭ, поеми тАЮРозстрiляне безсмертятАЭ, тАЮМазепатАЭ та повiсть тАЮТретя ротатАЭ В.Сосюри, Л.Первомайського тАЮДикий медтАЭ, роман Гр.Тютюнника тАЮВиртАЭ. У поезii та прозi активно виступали В.Симоненко, М.Руденко, Л.Костенко, Д.Павличко, М.Вiнграновський, Р.Лубкiвський, Ю.Мушкетик, РЖ.Чендей, РЖ.Драч, В.Шевчук. Лiтературну критику представляли РЖ.Дзюба, РД.Верстюк, РЖ.Свiтличний, В.Чорновiл, В.Мороз та iн.
Полiтична тАЮвiдлигатАЭ привела до новоi хвилi тАЮукраiнiзацiiтАЭ. Знову було вiдкрито поставлено питання про збереження украiнськоi мови та розширення сфери ii вживання. На захист украiнськоi мови виступили М.Рильський, Л.Дмитренко, Н.Рибак, С.Крижанiвський та iн. Письменник М.Шумило, вiйськовий кореспондент пiд час вiйни, у журналi тАЮСменатАЭ за липень 1956 р. писав: тАЮНа жаль, ще СФ люди, якi нехтують мовою украiнського народу. Декому з них здаСФться, що украiнська мова недовговiчна. Мине, мовляв, небагато часу, i украiнська мова зникне, а ii замiнить мова росiйська. Це нащадки великодержавних нацiоналiстiв типу Суворiна, що видавав газету тАЮНовое времятАЭ, i Шульгiна- видавця такоi ж реакцiйноi назети тАЮКиевлянинтАЭ. Це абсолютно ворожi нам, радянським людям, думки. Нiяка мова не повинна витискувати iншу мову. В тому суть i рiвноправностi нацiй. РЖз зникненням мови зникаСФ, гине i нацiятАЭ. Перiод тАЮвiдлигитАЭ був характерний i певним вiдновленням iсторичноi справедливостi поверненням украiнськiй культурi iмен незаслужено забутих або несправедливо репресованих. Значну роботу провели створенi в 1956 р. комiсii щодо впорядкування посмертноi спадщини. Вони, зокрема, опрацювали твори В.Чумака, В.Еллана-Блакитного, а також репресованих сталiнщиною письменникiв Б.Бобинського, О.Досвiтнього, Г.Косинки, М.РЖрчана, М.Кулiша та багатьох iнших. Ряд письменникiв було поновлено у правах членiв Спiлки украiнських письменникiв. Серед них: Н. Забiла, Г.Епiк, Б.Коваленко, В.Полiщук, Г.Овчаров, Г.Хоткевич, Е.Шехтман, О.Сорока, В.Гжицький. Того ж 1956 р. були реабiлiтованi Б.Антоненко-Давидович, А.Костенко, П.Кононенко, П.Колесник, А.Петрусь-Карпатський, Ю.Шкрумеляк. Пiсля довгих репресiй повернулися в 1957 р. до лiтератури М.Андрущенко, М. Годованець, М.Гаско, М.Доленго, О. Журлива, М.МарфiСФвич. У жовтнi 1957 р. був поновлений у письменницькому товариствi репресований О.Ковiнька, а в груднi В.Мисик.
Реабiлiтацiя давала право на видання деяких творiв письменникiв, визнаних найкращими. Ряд творiв письменникiв, якi були репресованi за сталiнського режиму, опублiковано в тАЮАнтологii украiнськоi поезiiтАЭ та збiрнику тАЮРеволюцiйнi поети Захiдноi УкраiнитАЭ. В газетах i журналах друкувалася велика кiлькiсть статей про реабiлiтованих. Зявилися лiтературознавчi працi про них. Реабiлiтованi дiячi культури, якi лишилися живими, поступово втягнулися в культурне життя народу, хоча не всi зберегли життСФвi сили й могли так само енергiйно й настирливо вiдстоювати його iнтереси, як ранiше.
тАЮВiдлигатАЭ породила i таке явище суспiльно-культурного життя, як шiстдесятництво рух творчоi молодi, яка сповiдувала оригiнальну тематику, новi думки, вiдмiннi вiд офiцiйних, i стала центром духовноi опозицii режиму в Украiнi. Характеризуючи шiстдесятництво, один iз його представникiв В.Мороз пiдкреслював: тАЮТо було молоде поколiння, яке пiшло в унiверситети, яке могло уже подумати про щось iнше, а не тiльки про елементарнi умови iснування... Чорновiл, наприклад, був редактором комсомольськоi загальноукраiнськоi газети. Дзюба був одним з найважливiших критикiв у Спiлцi письменникiв Украiни. Стус був аспiрантом в РЖнститутi лiтератури в КиСФвi. Одним словом, люди на найвищих щаблях... якi в комунiстичному iстеблiшментi могли далеко пiти. Але це були найкращi люди в розумiннi моральному... Вони вiдчували, що проповiдувати те, в що не вiриш, просто робити карСФру, дивитись, як твiй нарiд росiйщать, це багно. Значить, у тих людей виникло природне бажання вирватись з багнатАЭ.
Важливим документом новоi хвилi вiдродження стала праця РЖ.Дзюби тАЮРЖнтернацiоналiзм чи русифiкацiятАЭ. З позицiй тАЮрозширеного трактування соцiалiстичного реалiзмутАЭ автор розглядав проблему права нацiй на самовизначення, доводив, що Ленiн вкладав у поняття тАЮнацiоналiзм поневоленоi нацiiтАЭ позитивний змiст. Саме цю працю Б.Антоненко-Давидович назвав референдумом поколiння.
Стрiмко ввiйшла в украiнську лiтературу в кiнцi 50-х рр. Лiна Костенко РЗРЗ першi збiрки написанi пiд час тАЮвiдлигитАЭ, тАЮПромiння землiтАЭ, тАЮВiтрилатАЭ, тАЮМандрiвки серцятАЭ засвiдчили непересiчний талант поетеси, ii здатнiсть глибоко, фiлософсь