Хрущовська тАЬвiдлигатАЭ та рух шiстдесятникiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
газетах скрiзь, де вони ранiше мали трибуну. Бiльшiсть шiстдесятникiв-поетiв тАЮпершоi хвилiтАЭ Л.Костенко, РЖ.Калинець, Г.Кириченко, Б.Мамай-сур, В.Голобородько та iн. перестали друкуватись саме пiсля 1963 р. Стали абороняти, а то й просто розганяти лiтературно-мистецькi вечори. Закрили клуби творчоi молодi.
Перекриваючи повiтря шiстдесятникам, влада сподiвалася, що таким чином вдасться пiдкорити iх, примусити дiяти суто за законами системи. Проте результат не вiдповiдав задуму. Частина шiстдесятникiв дiйсно досить швидко тАЮпереорiСФнтуваласьтАЭ (серед таких були й дуже талановитi люди) i стала робити те, що вiд них вимагалося, частина вiдiйшла вiд громадськоi дiяльностi i поринула у суто фаховi проблеми. Однак певна частина нового поколiння не змогла вiдмовитися вiд своiх позицiй i пiшла на приховану або вiдкриту конфронтацiю з владою.
НевiдСФмною частиною суспiльно-культурного життя Украiни у першiй половинi 60-х рр. став сам-видав: цiла система розповсюдження не визнаноi офiцiйно або забороненоi лiтератури. Десятки лiтературних i публiцистичних творiв, яким був перекритий шлях до публiкацii в офiцiйних виданнях, передруковувались на машинках, перефотографовувались на фотоплiвку, надиктовувались на магнiтофоннi стрiчки, навiть переписувались вiд руки i читалися тисячами людей, здебiльшого iнтелiгенцiСФю.
Поширювались твори Лiни Костенко, В.Симоненка, РД.Сверстюка та iн. Згодом самвидав став полiтизуватися. В 19641965 рр. зявилась цiла серiя анонiмних публiцистичних статей (тАЮЗ приводу процесу над ПогружальськимтАЭ вiдгук на пожежу в Центральнiй науковiй бiблiотецi у КиСФвi, пiд час якоi згорiла безцiнна колекцiя украiнiки; тАЮПро сучасне i майбутнСФ УкраiнитАЭ, тАЮНацiоналiсти?тАЭ, тАЮ12 запитань для тих, хто вивчаСФ суспiльствознавствотАЭ) та iн. Статтi пiдiймали найактуальнiшi та найболючiшi проблеми сучасностi: пiдлегле становище Украiни в СРСР, стан украiнськоi мови i культури, русифiкацiя, злочини сталiнiзму тощо.
Поява полiтичноi публiцистики стала свiдченням зародження полiтичноi течii у шiстдесятництвi, певноi групи, яка прагнула обговорювати не тiльки суто культурницькi, а й важливi суспiльно-полiтичнi проблеми.
У системi розповсюдження самвидаву головними були два центри: Киiв (тут активно дiяли РЖ.Свiтличний, В.Чорновiл, РД.Пронюк) та Львiв (М. i Б.Горинi, РЖ.Гельта iн.). Саме тут писалися й передруковувалися самвидавчi статтi, саме звiдси вони розповсюджувались у мiстах Украiни. Це були головнi осередки духовноi опозицii та iнакомислення. У цьому ж середовищi виношувалась iдея органiзацii опозицiйного руху. 1964 р. зявилися анонiмнi тези тАЮСтан i завдання украiнського визвольного рухутАЭ, в яких йшлося про колонiальне становище Украiни в складi СРСР, ставилися завдання органiзацii визвольного руху в Украiнi, котрий мав би дiяти легальними й нелегальними тАЮреволюцiйно-демократичнимитАЭ методами. Частина шiстдесятникiв стояла на порозi формування полiтичноi опозицii.
Проте в 1964 р. перiод тАЮмирноготАЭ спiвiснування системи з iнакомисленням закiнчився. В жовтнi цього року М.Хрущов, який остаточно заплутався у своiх планах, проектах i стосунках з партiйно-державною бюрократiСФю, в результатi справжньоi змови був усунутий з посади першого секретаря ЦК КПРС. До влади прийшла консервативна частина партiйноi верхiвки на чолi з Л.БрежнСФвим i М.Сусловим. Подальший хiд подiй в Украiнi, як завжди, був визначений поза ii межами. На змiну тАЮвiдлизiтАЭ приходила реакцiя.
Висновки.
Тепер можна дати коротку оцiнку результатам тАЬвiдлигитАЭ. Треба пiдкреслити, що цiлi, якi переслiдували реформи Хрущова, мали позитивну спрямованiсть для для радянськоi системи. Проте, тАЬвiдлигатАЭ торкнулася тiльки окремих сторiн життя суспiльства. Змiни, якi вiдбувалися, сприяли певному прогресивному розвитковi Украiни. Але непослiдовнiсть, суперечливiсть цих змiн зрештою призвели до того, що задуми iнiцiаторiв стали перетворюватись у свою протилежнiсть. Неможна реформувати економiку, якщо ти у вирiшальний момент озираСФшся, i починаСФш сумнiватися у своiх дiях. Навряд чи радянськi керiвники постсталiнськоi епохи були готовi радикально змiнити ситуацiю. РЗх спроби штучно покращити становище лише призвели до того, що в широких колах все бiльш поширились вiяння свободи та почуття власноi самостiйностi.
До того ж межi тАЬвiдлигитАЭ були занадто вузькими, щоб довести реформи до логiчного кiнця й докорiнним чином оздоровити суспiльство, яке пiсля вiдставки Хрущова знову опинилося пiд тоталiтарним контролем Системи.
Список литературы
О.РЖ.Гуржiй, Я.Д. РЖсаСФвич, М.Ф.Котляр та iн.; пiд ред. В.А.Смолiя, РЖсторiя Украiни: нове бачення - К., Альтернатива, 1997 424с.
O. Субтельний: РЖсторiя Украiни, переклад з англ. Ю.Шевчука пiд ред. Ю.Г.Медюка Киiв, Либiдь, 1991.
Бойко О.Д. РЖсторiя Украiни: Посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв. К.: Видавничий центр тАЬАкадемiятАЭ, 1999. 568с. (Гаудеамус).
Борисенко В.Й. Курс украiнськоi iсторii: З найдавнiших часiв до ХХ столiття: Навч. Посiбник. К.: Либiдь, 1996. 616с.