Фредерiк Шопен - життя та творчiсть
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
План
Введение
1. Юний генiй
2. Добровiльне вигнання Ф. Шопена
3. Паризький етап життя i творчостi вiдомого композитора
4. Ф. Шопен - вiртуоз-iмпровiзатор
5. Поруч iз Жорж Санд
6. Останнi роки великого композитора
Список використаноi лiтератури
Введение
Шопен (Chopin) Фридерiк (повн. Фридерiк Францишек (у французькому варiантi Фредерiк Франсуа) (1 березня 1810, Желязова Воля, Польща - 17 жовтня 1849, Париж), польський композитор i пiанiст.
Музицi Шопена властивi лiризм, тонкiсть у передачi рiзних настроiв; його твори вiдрiзняються широтою нацiонально-фольклорних i жанрових звязкiв. Шопен по-новому витлумачив багато жанрiв: вiдродив на романтичнiй основi прелюдiю, створив фортепiанну баладу, опоетизував i драматизував танцi - мазурку, полонез, вальс; перетворив скерцо в самостiйний добуток. Збагатив гармонiю й фортепiанну фактуру; сполучив класичнiсть форми з мелодiйним багатством i фантазiСФю. Його заслуги: 2 концерти (1829, 1830), 3 сонати (1828-1844), фантазiя (1841), 4 балади (1835-1842), 4 скерцо (1832-1842), експромти, ноктюрни, етюди й iншi добутки для фортепiано; пiснi. У його фортепiанному виконаннi глибина й щирiсть почуттiв сполучалися з добiрнiстю, технiчною досконалiстю.
1. Юний генiй
Народився Ф. Шопен в змiшанiй французько-польськiй родинi; рiдною мовою Шопена була польська. В 1816-1822 рр. навчався грi на фортепiано у Войцеха Живного (1756-1842), чиСФ викладання ТСрунтувалося на музицi РЖ.С. Баха й вiденських класикiв. Очевидно, тодi ж вiдбулося перше знайомство майбутнього композитора з iталiйським бельканто. Неповторний мелодiйний стиль Шопена складався пiд сукупним впливом Моцарта, польськоi нацiональноi музики, зокрема, салонних пСФс його старших сучасникiв М.К. Огиньского, М. Шимановськоi i iнших, а також iталiйськоi опери. Першi композиторськi досвiди Шопена (два полонези) вiдносяться до 1817 р. З 1819 р. вiн виступаСФ як пiанiст у варшавських аристократичних салонах. В 1822 р. почав займатися приватно у провiдного польського композитора Ю. Ельснера. В 1823 р. Шопен поступив у Варшавський лiцей, незадовго до закiнчення якого опублiкував свiй перший опус - Рондо c-moll (1825 р).
У безперервнiй творчiй працi мiцнiла майстернiсть композитора, через глибоке, багато в чому ще iнтуiтивне засвоСФння традицiй вiдбувався процес i поступове очищення вiд нашарувань рiзного роду впливiв, вiдбувалися пошуки свого музичного стилю. Його ТСрунтовi звязки проявлялися переважно в областi малих форм. До кiнця ж 1820-х рокiв Шопен створюСФ ряд великих концертних добуткiв: Фантазiю на польськi теми 13 i Rondo a la Krakowiak, написанi в 1828 роцi; в 1829 - 1830 роках зявляються обидва концерти для фортепiано з оркестром - f-moll i e-moll.
Рiзнобiчний розвиток, тонкий розум i шляхетнiсть характеру, невимушена добiрнiсть манер надавали вигляду Шопена рiдку привабливiсть.
Коли в 1826 роцi Шопен поступив у Варшавську консерваторiю, внутрiшньо, духовно вiн уже був пiдготовлений до сприйняття широких явищ культури, до iх тверезоi й розумноi оцiнки. Освiчена особистiсть Миколи Шопена, великi звязки iз прогресивними колами польського суспiльства залучали в його будинок численних представникiв передовоi польськоi iнтелiгенцii - письменникiв, вчених, музикантiв, художникiв.
В 1826-1829 рр. Шопен учився в класi Ельснера у варшавськiй Головнiй школi музики. До цього перiоду вiдносяться Варiацii на тему дуету з опери Моцарта "Дон Жуан" для фортепiано з оркестром твiр 2, Перша соната твiр 4 i ряд пСФс.
РЖз закiнченням консерваторii Шопен вступаСФ в нову смугу артистичноi й творчоi дiяльностi. Про нього починають уже судити не тiльки як про видатного пiанiста й iмпровiзатора, але i як про автора цiкавих i оригiнальних здобуткiв.
При закiнченнi консерваторii Шопен був офiцiйно визнаний гiдним характеристики "музичний генiй".
На початку 1829 року пiсля закiнчення Головноi школи музики Шопен з декiлькома друзями виiхав з Варшави, направляючись у Вiдень.
Рекомендацiйнi листи вiд Ельснера до представникiв музичного свiту Вiдня допомогли молодому пiанiстовi ввiйти в артистичнi кола мiста й розбудити своСФю грою живий iнтерес. За власними словами Шопена, його приймали як вiртуоза першого рангу, ставили поруч iз Мошелесом, Герцом, Калькбреннером - найбiльш популярними пiанiстами перших десятилiть XIX столiття.
Спонукуваний новими вiденськими друзями, Шопен вирiшуСФ оголосити свiй концерт.11 серпня 1829 р. в iмператорському оперному театрi вiдбулася музична "академiя", на якiй вiн виступив з Варiацiями op.2, iмпровiзацiями на тему з опери французького композитора БуальдяСФ "Бiла дама" i на польську тему "Хмiль". Про цей концерт Шопен повiдомляСФ рiдним у Варшаву: "Коли я зявився на iенi, мене зустрiли оплесками, i пiсля виконання кожноi варiацii були такi оплески, що я не чув tutti оркестру. Пiсля закiнчення так аплодували, що менi довелося вийти другий раз i поклонитися". На долю iмпровiзацiй випав ще бiльший успiх. "... Хмiль, - пише Шопен, - ... наелектризував незвичну до таких мотивiв публiку. Моi партернi шпигуни запевняють, що на ослонах прямо пiдстрибували".
Другий концерт, який Шопен дав через тиждень, пройшов iз ще бiльшим успiхом. У доброзичливiй рецензii пiсля другого концерту говорилося: "Це парубок, який йде своiм шляхом i досягаСФ успiхiв на цьому шляху, незважаючи на те, що його прийоми й манера гри, так само як i прийоми письма, значно вiдрiзняються вiд загаль?/p>