Фредерiк Шопен - життя та творчiсть
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?та й композитора Ф. Паера, до якого Шопен мав рекомендацiйний лист вiд Мальфаттi, завязалися знайомства й звязки з багатьма знаменитостями музичного свiту, у тому числi з Россiнi, Керубiинi, молодим Листом, зiркою тодiшнiх пiанiстiв Ф.В. Калькбреннером (1785 - 1849). Шопен був приголомшений манерою його гри й бездоганною технiкою. Вiн навiть готовий був прийняти пропозицiю Калькбреннера вдосконалюватися пiд його керiвництвом протягом трьох рокiв, однак застережливi листи вiд рiдних i Ельснера вдержали Шопена.
Калькьбреннер допомiг Шопену в органiзацii першого публiчного концерту й спецiально для цього випадку написав полонез для шести фортепiано. Концерт вiдбувся 26 лютого 1832 року. Крiм вищезгаданого полонезу, який "дуетом" виконували Шопен i Калькбреннер у супроводi iнших чотирьох фортепiано, Шопен грав свiй концерт f-moll i Варiацii на тему Моцарта. Лiст прийшов у захват вiд гри й здобуткiв польського музиканта. Згодом вiн згадував про шопеновском дебют: "... оплески, що зростали з подвоСФною силою, здавалося, нiяк не могли досить виразити наш ентузiазм перед особою цього таланта, що, поряд iз щасливими нововведеннями свого мистецтва, вiдкрив собою нову фазу в розвитку поетичного почуття".
Ентузiазм публiки, СФднiсть високих оцiнок преси привернули загальну увагу до нового молодого таланта. Дорого оплачуванi уроки звiльнили Шопена вiд матерiальноi незручностi, яку вiн вiдчував спочатку. Завжди скромний у вiдношеннi до самого себе, вiн писав: "Я ввiйшов у вище суспiльство, обертаюся серед послiв, князiв, мiнiстрiв i сам не знаю, яким чудом це трапилося, тому що сам я туди не лiз... менi присвячують своi твори люди з великим iмям перш, нiж я iм... учнi Консерваторii, учнi Мошелеса, Герца, Калькбреннера, словом, завершенi артисти, беруть у мене уроки, ставлять моСФ iмя поруч iз iмям Фiльда, - словом, якби я був ще глупiшим, то думав би, що досяг вершини своСФi карСФри".
4. Ф. Шопен - вiртуоз-iмпровiзатор
РЖз самого початку артистичного життя Шопен зачаровував оригiнальнiстю всього свого музичного вигляду. Вiртуозно-технiчна сторона його гри була бездоганна, при тому у шопенiвському виконавствi, як i у творчостi, не було нiчого розрахованого на зовнiшнiй ефект. Це не був i "вивiрений", академiчно-холодний стиль, представлений Калькбреннером i його школою. Найсильнiша якiсть Шопена-пiанiста таiлася в рiдкiй красi звуку, у найтоншiй звуковiй палiтрi; з ii допомогою вiн розкривав безмежну гаму поетичних нюансiв. Шопен-виконавець був невiддiльний вiд Шопена-композитора. РЖ розпещений Париж, який важко було здивувати вiртуознiстю, схилився перед зачаруванням словянських мелодiй i незрiвнянною поезiСФю, що виливали звуки його музики. За словами Лiста, музика й гра Шопена викликали "почуття замилування, трепету, боязкостi, що охоплюСФ серце поблизу надприродних iстот, поблизу тих, кого не можеш розгадати, зрозумiти, обiйняти".
З особливим ладом його натхненних образiв сполучалася своСФрiднiсть виконавськоi манери, незрiвнянне шопенiвське rubato.
На батькiвщинi друзi композитора, учитель Ельснер, рiднi дивилися на нього як на генiя, покликаного розкрити свiту красу душi польського народу, через мистецтво прославити його iсторiю, розбудити участь до його трагiчноi долi. Виходячи iз цього, вони знаходили, що фортепiанна музика й камернi форми творчостi не вiдповiдають важливостi поставленоi мети. Тiльки монументальне мистецтво, опера здатнi втiлити великi iдеi. Ще у Вiднi Шопен одержав листа вiд вiдомого польського поета Стефана Вiтвицького (1802 - 1847) iз закликом направити увагу на створення нацiональноi опери. "Ти неодмiнно повинен бути творцем польськоi опери; я глибоко переконаний, що Ти можеш ним стати й, що як польський нацiональний композитор вiдкриСФш для свого таланта незмiрно багате поле дiяльностi, на якому покриСФш себе невянучою славою... Наслiдування залиши iншим... будь самобутнiм, нацiональним. Може, спочатку й не всi зрозумiють Тебе, але завзятiсть i просування на раз вибраному поприщi забезпечать Тобi память нащадкiв".
Шопен не гiрше всiх розумiв значення мiсii польського митця. Але у виборi й визначеннi шляхiв творчостi iхнi позицii рiзко розходилися. РЖнтуiцiя генiя i ясний розум пiдказували Шопену правильнiсть вибраного для себе поля дiяльностi. РЖстинний митець рiдко помиляСФться. РЖ вже близьке майбутнСФ доводило правоту Шопена. Стiйка слава, яка швидко прийшла, переконала тих, хто у цьому сумнiвався. З листа батька в Париж, з повiдомлень друзiв родинi Шопена у Варшаву стаСФ вiдомим, що Шопен не тiльки перший пiанiст Парижа, але й високо цiнний композитор. Його ноктюрни й мазурки, уже вдруге виданi в Лейпцизi, розпродаються протягом декiлькох днiв.
Серйознiсть, значущiсть змiсту шопенiвських творiв одержували щиру оцiнку чуйних музикантiв. В 1836 роцi в статтi про фортепiаннi концерти Шопена Р. Шуман, який уважно стежив за його художньою еволюцiСФю, проникливо вiдзначив внутрiшнСФ спорiднення Шопена й Бетховена, чудово розкрив революцiйно-патрiотичний змiст шопенiвських добуткiв.
Першi роки в Парижу для Шопена - час широкого знайомства й засвоСФння багатобiчних явищ СФвропейськоi музичноi культури. Тут iталiйська й французька опери, мистецтво спiву, представлене першокласними iталiйськими й французькими спiваками, вищi досягнення сучасного пiанiзму, вiртуозноi скрипковоi школи й т.д.
Великий духовний вплив робив спiлкування з видатними людьми епохи - представниками ?/p>