Фредерiк Шопен - життя та творчiсть
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?оприйнятих форм концертантiв. Вiдмiннiсть ця полягаСФ в тому, що прагнення створювати музику помiтно переважаСФ в нього над прагненням подобатися..."
При поверненнi з Вiдня Шопен побував у Празi й Дрезденi. Окрилений артистичними перемогами, освiжений враженнями цiкавоi подорожi, Шопен на початку вересня повернувся у Варшаву.
2. Добровiльне вигнання Ф. Шопена
Нiщо зовнiшнСФ, здавалося б, не затримувало Шопена у Варшавi, проте з мiсяця на мiсяць вiн вiдкладав день вiдiзду. Вiн почував i розумiв, що насувалося щось серйозне й тривожне. У напруженiй полiтичнiй атмосферi Польщi назрiвали важливi подii: оживилася дiяльнiсть польських патрiотiв, якi готовили повстання проти царату, одночасно пiдсилилися репресii полiцейськоi влади. У цiй небезпечнiй обстановцi Шопену важко було залишити батькiвщину, рiдних, близьких. Пригноблений похмурими передчуттями, вiн дiлиться ними зi своiм другом Титусом Войцеховським: "... немаСФ в мене сил призначити день [вiдiзду] ; менi представляСФться, що я iду, щоб назавжди забути про дiм; менi представляСФться, що я iду, щоб умерти, - а як, мабуть, гiрко вмирати на чужинi, не там, де жив. Як жахливо менi буде бачити в смертного ложа замiсть рiдних байдужого лiкаря або слугу".
Все-таки день вiдiзду наближався.11 жовтня вiдбувся прощальний концерт, на якому Шопен виконав Фантазiю на польськi теми й новий концерт e-moll. РЖ тiльки через три тижнi, 2 листопада Шопен зважився покинути Варшаву. Напередоднi, на вечорi, влаштованому друзями, Шопену пiднесли срiбний кубок з польською землею; його вiн повинен був зберiгати в знак вiрностi своiй батькiвщинi.
Наприкiнцi листопада 1830 року разом зi своiм другом Титусом Войцеховським Шопен удруге приiхав у Вiдень.
Шопен правильно оцiнював обстановку, яка створилася. Колишня зацiкавленiсть молодим талантом змiнилася холодною чемнiстю й байдужiстю. Поводження впливових музикантiв - байдужнiсть одних, острах конкуренцii з боку iнших - не залишало мiiя iлюзiям. Шопену не вдалося дiйти згоди з видавцями, як не вдалося домогтися органiзацii своiх концертiв. Тiльки у квiтнi 1831 року вiн у числi iнших музикантiв взяв участь у публiчному концертi, а в червнi того ж року виконав концерт e-moll на однiй з музичних академiй.
Шопен вирiшуСФ iхати в Париж. Але не просто було поляку одержати вiзу на вiзд у Францiю. Пiсля довгих турбот вдалося домогтися паспорта в Лондон "проiздом через Париж".
20 липня зi своiм приятелем поляком Кумельским вiн виiхав з Вiдня, направляючись через Мюнхен i Штутгарт у Париж.
Про розгром польськоi революцii й здачi Варшави Шопен довiдався, перебуваючи в Штутгартi. Сторiнки його щоденника, його листи повнi самого бурхливого й похмурого розпачу. Бiль, тривога, гнiв знаходять вихiд у його творчостi, народжуючи здобутки, у яких драматизм шопенiвського генiя вперше розкрився у всiй своiй глибинi. Важка скорбота прелюдiй a-moll, шалена патетика прелюдii d-moll, "революцiйний" етюд c-moll запамятали перелом, який вiдбувся у творчiй свiдомостi Шопена. Мрiйлива юнацька лiричнiсть вiдступила перед трагiзмом нових образiв. Тема Батькiвщини вiдтепер стаСФ провiдною творчою темою Шопена.
3. Паризький етап життя i творчостi вiдомого композитора
Польська революцiя як би проклала якусь грань мiж двома великими перiодами творчоi бiографii Шопена. Варшава - безхмарна юнiсть, окриленiсть, райдужнi надii. Париж - швидко зростаюча духовна зрiлiсть, майстернiсть, завоювання вершин композиторського мистецтва, життя з усiма його драматичними контрастами. Катастрофа революцii в Польщi, i гонiння й реакцiя, якi пiшли слiд за нею, назавжди вiдрiзали Шопену шлях на батькiвщину. Восени 1831 року вiн приiхав у Париж, де залишався до кiнця своiх днiв.
Вирваний з патрiархальноi сiмейноi обстановки, позбавлений звичного дружнього середовища, вiн вiдразу потрапив у вир паризького життя. Але мiцнiсть моральних пiдвалин, проникливiсть i гострота розуму допомогли молодому музикантовi розглянути за оманною привабливiстю картину рiзких соцiальних протирiч. Проходить усього два з невеликим мiсяця вiд дня приiзду, i Шопен дiлиться своiми першими враженнями: "Я добрався сюди досить благополучно (але дорого) - i задоволений тим, що тут знайшов; тут першi у свiтi музиканти й перша у свiтi опера. Я знайомий з Россiнi - Керубiнi, Паером i т.д. i т.д... Але я нiчого Тобi не написав про враження, що справило на мене пiсля Штутгарта й Страсбурга це велике мiсто. Тут найбiльша розкiш, найбiльше свинство, найбiльша чеснота, найбiльша порочнiсть... лементу, гамору, гуркоту й бруду бiльше, нiж можеш собi уявити. У цьому мурашнику губишся, i це зручно в тому розумiннi, що нiхто не цiкавиться тим, як хто живе". В iншому листi, написаному незабаром пiсля цього, тверезiсть суджень i оцiнок ще визначальнiшi. "Скiльки змiн, скiльки нещасть... мене вiтер загнав сюди... Париж - це все що хочеш: можеш веселитися, нудьгувати, смiятися, плакати, робити все, що Тобi завгодно, i нiхто на Тебе не гляне, тому що тут тисячi тих, хто робить те ж саме, - i кожний по-своСФму. Я не знаю, чи СФ де-небудь бiльше пiанiстiв, нiж у Парижi, не знаю, чи СФ де-небудь бiльше ослiв i бiльше вiртуозiв, чим отут". РЖз захватом i разом з неприхованою iронiСФю описуючи в цьому ж листi виконання "Севiльского цирюльника", неуявну розкiш постановок опер МейСФрбаха, Шопен зауважуСФ: "Однак Ти повинен знати, що я не одурiв i не маюСФ намiру бути обдуреним".
За допомогою впливового музиканта, дириге?/p>