Фредерiк Шопен - життя та творчiсть
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?истецтва, лiтератури. Пiд широким впливом яскравих зустрiчей, сильних вражень мiцнiСФ iнтелект Шопена, зрiСФ його майстернiсть, зростаСФ глибина й розмаiтiсть музичних iдей, але в центрi як i ранiше стоiть тема Батькiвщини.
На початку творча робота полягала переважно в обробцi творiв, написаних до Парижа; над завершенням початих або втiленням ранiше задуманих добуткiв. У цей перiод у музицi Шопена переважали невеликi фортепiаннi пСФси: лiричнi мiнiатюри, танцювальнi жанри; написана i видана перша серiя етюдiв op.10, деякi прелюдii. З добуткiв великих форм створена балада g-moll i скерцо h-moll.
Середина 30-х рокiв знаменна поруч творчо цiкавих i радiсних зустрiчей, сильних, але сумних, в остаточному пiдсумку, переживань. Навеснi 1834 року Шопен зi своiм паризьким другом, нiмецьким пiанiстом i композитором Ф. Гiллером (1811 - 1885), iздив на музичний фестиваль в Аахен, де зустрiвся з Мендельсоном, а потiм вони здiйснили спiльну подорож по Рейну, вiдвiдали Дюссельдорф. У Карлсбадi (Карлови Вари) Шопен побачився з батьками. Ця перша i СФдина зустрiч на чужинi принесла обопiльну, велику радiсть.
Тодi ж по дорозi назад у Париж Шопен у Лейпцизi вперше особисто зустрiвся з Робертом Шуманом, а в наступному 1836 роцi восени вдруге вiдвiдав Шумана в Лейпцизi, багато йому грав, знайомив з новими творами. Про цей памятний день Шуман повiдомив в "Новiй музичнiй газетi": "Шопен був один день у Лейпцизi. Вiн привiз iз собою новi божественнi етюди, ноктюрни, мазурки, нову баладу й iн. Вiн грав багато й незабутньо".
5. Поруч iз Жорж Санд
З родиною графiв Водзиньских Шопена звязували ще варшавськi роки. Улiтку 1835 року, у Дрезденi, куди Шопен потрапив, вертаючись у Париж, вiн зустрiв графиню Водзиньську i ii доньку Марiю. РЖз часiв варшавського знайомства Марiя Водзиньська перетворилася в привабливу кокетливу дiвчину, яка мала багато шанувальникiв. Вона не була позбавлена розуму й здатностей i в рамках свiтського аматорства займалася живописом, спiвала й грала на роялi, складала невеликi фортепiаннi пСФски.
Спаленiле почуття до Марii глибоко захопило Шопена. Очевидно, його любов не залишалася безмовною, i iхня захопленiсть незабаром перестала бути таСФмницею для рiдних i навколишнiх. Улiтку 1836 року Шопен спецiально приiхав у Дрезден, щоб зробити Марii пропозицiю про одруження. Але, коли Шопен повернувся в Париж, тон листiв вiд Водзиньських помiтно змiнився. Потiм листи стали приходити усе рiдше й рiдше, а до кiнця 1837 року Шопен сам припинив цю переписку.
Серед причин, якi перешкодили бажаному Шопену шлюбу, найбiльш iмовiрнi дослiдники вважають становi забобони польськоi знатi. В епiстолярнiй спадщинi Шопена немаСФ даних, по яких можна було судити про його вiдношення до цiСФi подii. Лише знайдений пiсля смертi композитора згорток з листами Водзиньських i зроблений на ньому рукою Шопена напис "моСФ горе" говорить про глибину переживань.
Перенесений удар, очевидно, змусив Шопена багато про що задуматися, багато чого переглянути й заново переоцiнити. Внутрiшня криза, яка вiдбуваСФться, або перелом зовнi майже нiяк не виявлялася, але, безсумнiвно, вiдмова вiд деяких iлюзiй молодостi, зречення вiд уявлень, викликаних патрiархальним середовищем i вихованням, створили ТСрунт, на якому мiг виникнути вiльний союз Шопена з Жорж Санд.
Велика французька письменниця Жорж Санд (1804 - 1876) була однiСФю з передових жiнок свого часу. Демократично й радикально настроСФна, вона смiло пiдняла боротьбу за право жiнок на рiвнiсть, на волю почуття. Спочатку велика любов Шопена до Жорж Санд викликала у ньому радiсну наснагу, створювала яскравi творчi iмпульси, але з роками перетворилася в джерело глибоких щиросердечних страждань, якi прискорили смерть композитора.
Восени 1838 року Шопен i Жорж Санд iз ii дiтьми почали велику подорож на острiв Майорку й оселилися в головному його мiстi Пальмi. Шопен упоСФний любовю, життям, природою. Але це тривало недовго. Його тендiтний органiзм, ослаблений безперестанним творчим горiнням, важко переносив безладдя, вiдсутнiсть необхiдних умов. Саме з такими обставинами довелося зштовхнутися на Майорцi. До цього додалася сильна застуда.
Змушенi покинути Пальму, Шопен i Жорж Санд iз дiтьми переселилися в старий i занедбаний картезiанський монастир. Його похмуро-таСФмнича краса болiсно розбурхувала уяву. З переселенням у вiдлучений вiд мiста монастир виникло багато нових труднощiв, якi збiльшують важке душевне й фiзичне самопочуття Шопена. Навеснi довелося спiшно покинути Майорку й направитися назад, у Францiю.
На якийсь час Шопен i Жорж Санд зупинилися в Марселi, а лiто провели в маСФтку письменницi Ноанi. Тут здоровя Шопена вiдновилося, i восени 1839 року вони повернулися в Париж.
Незважаючи на всi безладдя життя на Майорке, у тому числi й довга вiдсутнiсть фортепiано, творчий портфель Шопена неабияк поповнився: циклом iз двадцяти чотирьох прелюдiй, другою баладою F-dur, полонезом op.40, третiм скерцо cis-moll.
У Ноане Шопен закiнчив сонату b-moll i деякi iншi твори.
Цей недовгий перiод у життi Шопена приносить радiсть сiмейного життя. Вiдносини з Жорж Санд здаються довговiчними, любов i дружба - мiцними й надiйними. Час проходить у безперестаннiй працi, розмiрено, впорядковано. Перед вiдкритою аудиторiСФю Шопен виступаСФ мало, цураСФться великоi естради й гучноi юрби концертного залу. Йому здаСФться, що його художнi задуми не доходять до рiзноплановоi аудиторii й залишаються незрозумiлими. Проте його рiдкi концерт