Фредерiк Шопен - життя та творчiсть
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
и перетворювалися в справжню подiю музичного життя Парижа.
Роки з кiнця 30-х i до другоi половини 40-х рокiв - самi плiднi у творчому життi композитора. Це пора найвищого творчого цвiтiння, час створення найглибших i значних добуткiв: другоi, третьоi й четвертоi балад, сонат b-moll i h-moll; фантазii f-moll, кращих полонезiв, у тому числi полонезу-фантазii; другого, третього й четвертого скерцо й багатьох iнших шедеврiв. У зрiлих творах Шопен повнiстю звiльняСФться вiд деякого нальоту салонностi, якi були присутнiми в окремих концертних пСФсах раннього перiоду.
У цю, здавалося, би, найбiльш щасливу пору життя вторгаються важкi для композитора випробування. Навеснi 1842 року вмер вiд туберкульозу найближчий друг Шопена Ян Матушиньский. Навеснi 1844 року помер батько композитора. Приiзд любоi сестри Людвiкi трохи полегшив його горе.
Людвiка принесла iз собою як би часточку рiдноi краiни, родини, дому. З ii вiдiздом настрiй Шопена все частiше захмарюСФться. Тугу за батькiвщиною поглиблюСФ назрiваюча драма вiдносин з Жорж Санд. Поки вона залишаСФться таСФмницею для навколишнiх. Лише зрiдка в листах до рiдних, в окремо кинутих фразах прориваються схований бiль i критичне вiдношення Шопена, не приймаючого багато чого в родинi Жорж Санд.
Хворобливiсть i крайня душевна ранимiсть Шопена перебували в кричущому протирiччi iз владною натурою Жорж Санд, до цього додавалися глибокi внутрiшнi розбiжностi, розходження в моральних i життСФвих пiдвалинах.
6. Останнi роки великого композитора
Останнi роки Шопена, за його власними словами, смертельно пораненого своСФю прихильнiстю, - найсумнiшi в його життi. Очевидно лише байдужнiсть до самого себе схилила його до поiздки в Англiю зi згубним для здоровя клiматом i способом життя, до якого змушувало положення прославленого артиста, який концертуСФ.
Навеснi 1848 року Шопен приiхав у Лондон. Вiдразу його захлиснула штовханина свiтського життя з обовязковими щоденними вiзитами, присутнiстю на званих обiдах, прийомах, раутах. Тут також доводилося давати уроки й виступати у великосвiтських салонах. Порожнеча такого життя - важкий тягар для хворого Шопена. "Нiяк не звикну, - пише вiн, - до лондонськоi атмосфери, - i все це життя, з його вiзитами, званими вечорами, дуже мене обтяжуСФ".
Пiсля декiлькох виступiв у Лондонi за запрошенням своiх учениць, "милих шотландок", Шопен направився в Шотландiю. "Я тут насолоджуюся (фiзично) цiлковитим спокоСФм i прекрасними шотландськими пiснями", - пише вiн.
28 серпня вiдбувся його перший концерт у Манчестерi, через якийсь час у Глазго, потiм на початку жовтня в Единбурзi, а 31 жовтня Шопен повернувся в Лондон. Знесилений хворобою, але спонукуваний патрiотичним почуттям, вiн виступив на щорiчному польському балi, влаштованому 16 листопада 1848 року. Це була остання поява Шопена перед публiкою.
Наприкiнцi листопада Шопен повернувся в Париж. Останнiй рiк життя був повiльним вгасанням. Останню радiсть Шопену доставив приiзд сестри Людвiкi, якi невiдлучно залишалася поруч ним до самого кiнця.
У нiч iз 16 на 17 жовтня Шопена не стало. "Навiть сама стоiчна античнiсть не знала приклада бiльше прекрасноi смертi... ", - писав Гжимала незабаром пiсля його кончини.
В урочистих похоронах взяли участь кращi артисти Парижа. Був виконаний РеквiСФм Моцарта, у якому партii соло спiвали Вiардо й Лабланш. Спецiально був оркестрований i виконаний похоронний марш Шопена, а один з видних французьких органiстiв проникливо зiграв на органi прелюдii Шопена - h-moll i e-moll. У могилу Шопена висипали жменю польськоi землi з кубка, пiднесеного друзями при прощаннi його з батькiвщиною.
Серце Шопена було перевезено у Варшаву й зберiгалося в костьолi св. Хреста. Пiд час фашистськоi навали польськi патрiоти сховали дорогоцiнну посудину. Пiсля звiльнення Польщi Радянською АрмiСФю в 1945 роцi в день рiчницi смертi Шопена його серце було повернуто рiднiй краiнi.
Шопен обмежив свою творчiсть рамками фортепiанноi музики. Для iнших iнструментiв ним написано всього кiлька творiв: трiо для фортепiано, скрипки й вiолончелi; полонез op.3 i дует для фортепiано й вiолончелi; соната для вiолончелi; соната для вiолончелi, ряд пiсень для голосу. Але в межах однiСФi тiльки фортепiанноi творчостi Шопен досяг висот i художньоi багатогранностi, яких iншi композитори домагалися роботою над багатьма видами iнструментальноi музики в рiзних областях музичного мистецтва.
Шопенiвськi балади й сонати, скерцо й фантазiя - подiбно великим органним творам РЖ.С. Баха - своСФрiднi симфонii, а якась двохформна прелюдiя або мазурка по глибинi задуму й вираженого почуття переростаСФ в велику поему, хвилюючу драму.
Основою виразностi музики Шопена СФ мелодiя. По рiдкому мелодiйному дару Шопена можна зрiвняти тiльки з Моцартом i Чайковським. Шопен СФ одним з найбiльших мелодистiв свiту, найбiльшим новатором, творцем оригiнальних музичних жанрiв i форм.
Творчiсть Шопена - це величезний свiт незвичайноi краси. Слухаючи його забуваСФш про те, що слухаСФш усього один iнструмент - фортепiано. Перед тобою вiдкриваються безмежнi простори, розкриваються вiкна в невiдомi далечiнi, повнi таСФмниць i пригод. РЖ дуже хочеться, щоб цей новий, знову вiдкритий свiт, не залишав тебе вже нiколи.
Список використаноi лiтератури
1.Бас Л. Розповiдi про композиторiв. - К.: Муз. Украiна, 1964. - 181 с.;
2.Васина-Гроссман В. Книга о музыке и великих музыкантах. - М., 1999;
3.История мировой культуры (мировых ци