Формування соцiально-корпоративноi вiдповiдальностi пiдприСФмств
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
Мiнiстерство культури та туризму
Мiнiстерство освiти та науки
Академiя керiвних кадрiв культури та мистецтв
РЕФЕРАТ
на тему:
Формування соцiально-корпоративноi вiдповiдальностi пiдприСФмств
Виконала:
Студентка групи МiБ зм-10
Пурiй Мирослава
Викладач:
МатвеСФва
Зародження iдей соцiальноi вiдповiдальностi припадаСФ ще на XVIII - XIX столiття, коли власники окремих пiдприСФмств брали на себе вiдповiдальнiсть за своiх працiвникiв, керуючись при цьому власними релiгiйними чи етичними переконаннями [17].
Одним iз найвiдомiших прибiчникiв iдеi соцiальноi вiдповiдальностi був англiйський промисловець, соцiалiст-утопiст Роберт Оуен, який розробив проект покращання умов життя працiвникiв однiСФi iз прядильних фабрик у Шотландii та висловив iдею про необхiднiсть державного регулювання соцiально-трудових вiдносин на виробництвi. Погляди Р. Оуена про необхiднiсть державноi регламентацii соцiальноi вiдповiдальностi пiдприСФмцiв пiзнiше були розвиненi французьким промисловцем Данiелем Леграном, який запропонував iдею про необхiднiсть запровадження мiжнародних трудових норм, якi б визначали умови працi на заводах та фабриках [29, c. 13].
Тобто, меценатство було першим перiодом еволюцii iдеi корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi та, не зважаючи на iснування вдалих прикладiв подiбноi дiяльностi як у Захiдних краiнах, так i на територii Украiни, головним недолiком першого етапу розвитку корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi було те, що подiбна дiяльнiсть була нерегулярною та подекуди чiтко не спрямованою на цiльову аудиторiю. Крiм того, пiдтримка тiСФi чи iншоi iнiцiативи безпосередньо залежала вiд особистих поглядiв та переваг власникiв пiдприСФмств. При цьому основними областями, на яких фокусувалася добродiйна дiяльнiсть в цей час, були: культура i мистецтво, допомога бiдним i розвиток освiти тощо [21].
Наступним iсторичним етапом розвитку концепцii соцiальноi вiдповiдальностi СФ зародження у США на початку ХХ ст. доктрини капiталiстичноi благодiйностi, згiдно якоi прибутковi органiзацii повиннi жертвувати частиною своiх коштiв на користь суспiльства, тобто фiнансувати суспiльнi потреби. Так, у 1905 роцi в США зароджуСФться рух Ротарi, прибiчники якого вважали, що матерiально забезпеченi люди повиннi сприяти покращанню соцiальноi ситуацii не лише у професiйнiй сферi, а й в серединi територiальноi громади, в якiй вони функцiонують [83, c. 142]. Однак, через Велику Депресiю 30-х рокiв подальшого розвитку концепцiя соцiальноi вiдповiдальностi набула лише у 50-тi роки ХХ столiття, зайнявши центральне мiiе у дискусii про вiдносини бiзнесу та суспiльства.
В цей час вiдбуваСФться рiзке зростання тиску з боку суспiльства та його iнституцiй, який полягав у тому, що вiд пiдприСФмств почали вимагати дотримання певних стандартiв та контролювати рiвень iх дотримання. ПiдприСФмства були змушенi будувати своi вiдносини з державою та суспiльством за новими правилами i розвивати новi адреснi програми, перш за все, в галузi екологii i захисту працi. Окремi добродiйнi акцii перетворилися у спланований комплекс заходiв, здатних забезпечити пiдприСФмству необхiднi умови для ведення власноi дiяльностi [21].
Розвиток PR-методiв i комунiкацiйного менеджменту в 90-х рр. привiв до того, що поняття соцiальноi вiдповiдальностi стали все частiшими фiксуватися в мiсiях пiдприСФмств. Особливоi популярностi набуваСФ формування iмiджу пiдприСФмств як доброчесних корпоративних громадян. Основними формами реалiзацii корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi у цей час стають пiар-акцii, реалiзацiя рекламних програм в областi спорту, культури, освiти тощо. При цьому, ефективнiсть соцiальноi полiтики визначалася рiвнем фiнансовоi вiддачi: впливом на розвиток бiзнесу, отриманням бiльшоi частки ринку, збiльшенням прибуткiв тощо.
Наступним етапом еволюцii iдеi корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi СФ орiСФнтацiя соцiально-вiдповiдальноi дiяльностi пiдприСФмства на загальну стратегiю його розвитку. Проблема корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi починаСФ розглядатися не з точки зору наявних PR-ресурсiв, а з позицii формування репутацii пiдприСФмства та створення сприятливих умов для його майбутнього розвитку. При цьому пiдприСФмство у своiй дiяльностi починаСФ орiСФнтуватися не на забезпечення високого рiвня прибутку у короткостроковiй перспективi, а на створення необхiдних умов для забезпечення довгострокового сталого розвитку та зростання, яке базуСФться на врахуваннi iнтересiв всiх зацiкавлених сторiн. ОбСФктами соцiальних акцiй на цьому етапi стають умови життя населення, вiдпочинок спiвробiтникiв, полiпшення iнфраструктури мiст тощо [21, 114].
РЖснуючi розбiжностi у сприйняттi iдеi корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi знайшли своСФ вiдображення у великiй кiлькостi наукових пiдходiв щодо сутi, ролi та значення корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi, якi доповнюють або ж навпаки заперечують одна одну. В основi кожноi з них лежить iдея аналiзу органiзацii з погляду системностi, тобто органiзацiя представляСФться як комплекс взаСФмоповязаних та взаСФмозалежних частин, органiзованих таким чином, що продукуСФ СФдине цiле [106, c. 81].
Рiзниця СФ лише у тому чи сприймати органiзацiю як вiдкриту, чи як закриту систему. Оскiльки як закрита система, органiзацii не зазнають впливу з боку зовнiшньо?/p>