Формування соцiально-корпоративноi вiдповiдальностi пiдприСФмств
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ог законодавства: податкового, екологiчного, трудового тощо; 4) ефективне ведення бiзнесу, орiСФнтоване на створення доданоi економiчноi вартостi i зростання добробуту своiх акцiонерiв; 5) облiк суспiльних очiкувань i загальноприйнятих етичних норм в практицi ведення справ; 6) внесок у формування суспiльства через партнерськi програми i проекти розвитку мiiевоi спiльноти [42, c. 9].
Фактично у цьому розширеному визначеннi бiльшiсть зазначених напрямiв дiяльностi бiзнесу мiстять економiчнi принципи пiдприСФмницькоi дiяльностi, етичнi та юридичнi норми ведення бiзнесу. Соцiальна складова представлена в цьому визначеннi через iнвестицii в розвиток людського потенцiалу i внесок у формування суспiльства через партнерськi програми i проекти розвитку мiiевого спiвтовариства [9, c. 6].
Вiдповiдне до цього поняття корпоративну соцiальну вiдповiдальнiсть пропонуСФться розглядати у бiльш вузькому значеннi як добровiльний внесок приватного сектора в суспiльний розвиток через механiзм соцiальних iнвестицiй [42, c. 9].
Крiм зазначених вище ключових елементiв поняття корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi можна видiлити ще двi характеристики, що покладенi в основу визначення корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi та дозволяють краще зрозумiти дане поняття.
По-перше, це принцип потрiйноi результативноi дiяльностi, який визначаСФ основнi напрями дiяльностi пiдприСФмства, що можуть бути вiднесенi до сфери корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi. Вперше принцип потрiйноi результативноi дiяльностi був запропонований Джоном Елкiнгтоном в кiнцi 1990х рр. [11]. При цьому корпоративна соцiальна вiдповiдальнiсть характеризуСФться як управлiння економiчними, екологiчними i соцiальними показниками дiяльностi пiдприСФмства.
По-друге, це визначення так званих стейкхолдерiв або груп впливу, тобто визначення основних обСФктiв, на яких буде поширено дiяльнiсть пiдприСФмства. Даний пiдхiд повязаний з вiдомою роботою Едварда Фрiмана Стратегiчне управлiння: погляд з позицii груп впливу, яка вперше була видана в 1984р. Серед рiзних груп впливу Е. Фрiман розглядаСФ як найбiльш впливових гравцiв так звану велику пятiрку, в яку включаСФ акцiонерiв, працiвникiв пiдприСФмства, постачальникiв, споживачiв, а також територiальнi спiвтовариства, в рамках яких здiйснюСФться дiяльнiсть того чи iншого пiдприСФмства [11].
Пiдсумовуючи вищезазначене, варто вiдмiтити, що незважаючи на довгу iсторiю розвитку концепцii корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi, наразi немаСФ СФдиноi думки щодо сутi даноi концепцii, ii еволюцii, формулювання основних положень та принципiв. Вiдкритим залишаСФться i питання визначення поняття корпоративна соцiальна вiдповiдальнiсть, яке б враховувало основнi напрями реалiзацii подiбного пiдходу у дiяльностi пiдприСФмства та визначало цiльовi групи, щодо яких вони спрямованi.