Формування соцiально-корпоративноi вiдповiдальностi пiдприСФмств
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?альною силою розумiють здатнiсть впливати на результати важливих суспiльних процесiв з метою вирiшення суспiльних проблем незалежно вiд полiтичних iнститутiв [167, c. 5].
Найбiльш вiдомою СФ концепцiя корпоративного громадянства, яка зародилася на початку ХХРЖ столiття. Даний пiдхiд проявляСФться у стратегiчнiй та повсякденнiй дiяльностi пiдприСФмства та вiдображаСФ специфiку його взаСФмодii з групами iнтересiв та оточуючим середовищем. Поняття "корпоративне громадянство" спочатку виникло у британських компанiях, а потiм поширилося i серед американських корпорацiй [2, 91]. Згiдно даноi концепцii роль пiдприСФмства може бути розглянута у вузькому та широкому значеннi. У вузькому значеннi роль пiдприСФмства зводиться до фiлантропii, соцiальних iнвестицiй та певних загальновизнаних обовязкiв перед мiiевою громадою. У широкому розумiннi - пiдприСФмство повинно вiдповiдати за тi сфери, в яких держава не здатна захистити своiх громадян [158, 91].
Концепцiя корпоративного громадянства базуСФться на полiтичних теорiях, згiдно яких ранiше пiдприСФмства займали у суспiльствi бiльш важливе, а нiж у наш час, мiiе [2].
3. Пiдхiд з позицii соцiальних вимог, згiдно якого пiдприСФмство маСФ зосереджувати свою дiяльнiсть на визначеннi соцiальних вимог суспiльства та вiдповiдi на них, сприяючи тим самим посиленню своiх позицiй. У 1970-х роках концепцiя корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi дещо змiнюСФ свiй фокус з позицii що СФ добрим для суспiльства, до визначення що суспiльство вимагаСФ вiд бiзнесу. З огляду на це дiяльнiсть будь-якого пiдприСФмства у сферi корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi повинна визначатися очiкуваннями суспiльства вiд нього. При цьому деякi автори розрiзняють вимоги щодо скорочення негативного впливу та вимоги щодо посилення позитивного впливу пiдприСФмства на суспiльство. Виникнення у 80-х роках теорii зацiкавлених сторiн призвело до появи нового напряму дослiдження, вiдповiдно до якого соцiальна роль бiзнесу маСФ визначатися вимогами зацiкавлених сторiн, замiщуючи тим самим поняття суспiльства поняттям зацiкавленi сторони [167, c. 6].
4. Пiдхiд з позицii етики, головною особливiстю якого СФ те, що в його основi лежить iдея етичного обовязку бiзнесу та окремих менеджерiв перед суспiльством. Так, П. Дракер, вiдомий своСФю критикою поглядiв М. Фрiдмана, вважав, що, розглядаючи корпоративну соцiальну вiдповiдальнiсть, не можна виходити з припущення, що особистi iнтереси власникiв пiдприСФмства ведуть до досягнення суспiльних благ чи, що особистi iнтереси та суспiльнi блага можуть розглядатися окремо однi вiд iнших [2]. На його думку вiдповiдальнiсть перед суспiльством полягаСФ у тому, щоб зробити своiм власним iнтересом те, що за своСФю суттю СФ суспiльним благом [44, c. 393]. Серед пiдходiв даноi групи варто видiлити пiдхiд з позицii потрiйноi результативнi дiяльностi (triple bottom line) Дж. Елкiнгтона та нормативний пiдхiд з позицii зацiкавлених сторiн Е. Фрiмена. Вiдповiдно до пiдходу Дж. Елкiнгтона кожне пiдприСФмство несе економiчну, екологiчну та соцiальну вiдповiдальнiсть перед суспiльством, тим самим забезпечуючи свою життСФздатнiсть. РЖдеi Дж. Елкiнгтона набули подальшого розвитку та знайшли своСФ вiдображення у теорiях унiверсальних прав та сталого розвитку. Так, теорiя унiверсальних прав базуСФться на визнаннi прав людини, прав у сферi працi та поваги до оточуючого середовища як необхiдних умов для роботи пiдприСФмств. В основi теорii сталого розвитку лежить iдея, що пiдприСФмство у своiй дiяльностi вiдповiдаСФ не лише перед сучасним, а й перед майбутнiми поколiннями. Саме тому, воно повинно контролювати як економiчнi, соцiальнi, так i екологiчнi показники своСФi дiяльностi.
Натомiсть нормативний пiдхiд Е. Фрiмена дозволив описати вiдносини мiж пiдприСФмствами та групами осiб, всерединi та за його межами, зацiкавленими у його дiяльностi. Вiдповiдно до цiСФi теорii пiдприСФмство несе моральну вiдповiдальнiсть не перед суспiльством загалом, а лише перед зацiкавленими сторонами, до яких вiдносять: акцiонерiв, працiвникiв пiдприСФмства, постачальникiв, споживачiв та територiальнi громади, у яких здiйснюСФ свою дiяльнiсть [167, c.7-8].
Ф.РЖ. Хмiль [139] визначив чотири групи поглядiв на питання соцiальноi вiдповiдальностi пiдприСФмств. Перша група полягаСФ у тому, що пiдприСФмцi, керуючись власним сумлiнням, здiйснюють добровiльну благодiйну дiяльнiсть у формi пiдтримки соцiально незахищених верств населення та меценатства. Друга група поглядiв визначаСФ соцiальну вiдповiдальнiсть пiдприСФмництва через забезпечення власноi ефективноi дiяльностi, зайнятостi населення та недопущеннi порушень законiв держави. Вiдповiдно до третьоi групи поглядiв, суспiльство очiкуСФ активних дiй власникiв капiталiв у таких сферах, як захист навколишнього середовища, охорона здоровя, громадянськi права, захист споживачiв. Прихильники четвертоi групи поглядiв вважають, що держава СФ основним виразником iнтересiв суспiльства i вiдповiдними правовими актами регламентуСФ вiдповiдальнiсть пiдприСФмництва перед ним.
Дещо iнший пiдхiд до розвитку iдеi корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi було висловлено Ю.Е. БлагоСФвим [15], який запропонував обСФднати iснуючi пiдходи до соцiально-вiдповiдального характеру дiяльностi пiдприСФмства у двi великi групи (табл. 1.1):
концепцii ядра корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi, якi дають вiдповiдi на запитання чому пiдприСФмство маСФ бути соцiально-вiдповiдальним