Формування соцiально-корпоративноi вiдповiдальностi пiдприСФмств
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?о середовища i не взаСФмодiють з ним. На противагу, органiзацii з вiдкритою системою динамiчно взаСФмодiють iз своiм оточенням. Однак, якщо виходити з розумiння органiзацii як закритоi системи, то iдея корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi значно звужуСФться, охоплюючи лише вiдповiдальнiсть перед власниками та працiвниками. Як вже зазначалося вище, подiбне розумiння даноi концепцii превалювало на початку зародження iдей соцiальноi вiдповiдальностi. В той же час, сприйняття органiзацii як вiдкритоi системи породжуСФ багато запитань щодо мети, принципiв, напрямiв, механiзму реалiзацii пiдприСФмством своСФi соцiальноi функцii та iнформування громадськостi про реалiзованi заходи, якi знайшли своСФ вiдображення у теорiях таких вiдомих дослiдникiв як Г.Боуена, К. Девiса, М. Фрiдмана, Е. Фрiмена, Дж. Елкiнгтона, А. Керолла, Д. Муна та багатьох iнших [2, 14, 15, 148, 157, 164, 166]. При цьому варто зазначити, що у багатьох розроблених теорiях концепцiя корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi часто замiщувалася iншими визначеннями, якi на думку науковцiв краще вiдображали суть вiдносин компанii та суспiльства. Так, найбiльш вiдомими серед них СФ соцiальна вiдповiдальнiсть бiзнесменiв, корпоративна соцiальна дiяльнiсть, корпоративна соцiальна чуттСФвiсть, етика бiзнесу, корпоративне громадянство тощо. Щоб поСФднати iснуюче розмаiття пiдходiв А. Керолл запропонував розглядати концепцiю корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi як узагальнення своСФрiдного ядра, яке узгоджуСФться з iншими теорiями або трансформуСФться у них [14].
А це, в свою чергу, дозволило науковцям згрупувати всi iснуючi теорii та видiлити основнi пiдходи до концепцii корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi пiдприСФмств. В роботi розглянемо декiлька класифiкацii теорiй корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi.
Вiдповiдно до найпоширенiшоi класифiкацii теорiй корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi головним критерiСФм подiлу виступаСФ рiвень сприйняття власниками та керiвниками iдеi соцiальноi вiдповiдальностi пiдприСФмства. При цьому видiляють три пiдходи до розумiння корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi (рис. 1.1.) [53; 67, c. 18-19].
Так, вiдповiдно до першого пiдходу, СФдиною вiдповiдальнiстю пiдприСФмства вважаСФться збiльшення прибуткiв для своiх акцiонерiв. ВважаСФться, що подiбний пiдхiд до розумiння корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi отримав назву теорii "корпоративного егоiзму", був висловлений М. Фрiдманом [83, c. 142].
Другу позицiю представляСФ теорiя тАЬрозумного егоiзмутАЭ, вiдповiдно до якоi соцiальна вiдповiдальнiсть бiзнесу це просто тАЬгарний бiзнестАЭ, оскiльки скорочуСФ довгостроковi втрати прибутку. Витрачаючи фiнансовi ресурси на соцiальнi програми, пiдприСФмство скорочуСФ своi поточнi прибутки, але в довгостроковiй перспективi створюСФ сприятливе соцiальне оточення i, отже, стiйкi прибутки.
Рис. 1.1. Класифiкацiя наукових пiдходiв до розумiння корпоративноi соцiальноi вiдповiдальностi пiдприСФмства
Третя точка зору, яка СФ прямо протилежною теорii "корпоративного егоiзму", отримала назву теорiя "корпоративного альтруiзму". Цей пiдхiд передбачаСФ, що пiдприСФмство зобовязане враховувати не тiльки фактори економiчного характеру, а й людськi та соцiальнi аспекти впливу своСФi дiяльностi як на суспiльство в цiлому, так i на окремi зацiкавленi групи [67, c. 18-19].
Друга класифiкацiя [158, 167] СФ бiльш повною; вiдповiдно до неi всi теорii групуються у чотири пiдходи, згiдно принципiв, що покладенi у iх основу, а саме:
1. РЖнструментальний пiдхiд, згiдно якого пiдприСФмство виступаСФ iнструментом для створення багатства, а вся його соцiальна дiяльнiсть спрямована на досягнення економiчного результату. Найбiльшого поширення даний пiдхiд набув на початку 1970-х рокiв, коли корпоративна соцiальна вiдповiдальнiсть розглядалася переважно як вiдповiдальнiсть пiдприСФмства перед своiми акцiонерами [2]. Найвiдомiшим прибiчником даного пiдходу СФ економiст М. Фрiдман, який вважав, що iснуСФ одна i тiльки одна соцiальна вiдповiдальнiсть дiлового свiту - використати своi ресурси i займатися дiяльнiстю, спрямованою на збiльшення прибуткiв, при умовi дотримання правил гри, тобто займатися вiдкритою i вiльною конкуренцiСФю, без обману i шахрайства [83, c. 141-142]. Тобто, дiючи таким чином, органiзацiя виконуСФ свою економiчну функцiю, виробляючи товари та послуги, необхiднi для суспiльства та створюючи при цьому робочi мiiя i забезпечуючи максимiзацiю прибутку для акцiонерiв [83, c. 142].
Деякi сучаснi дослiдники, прихильники iнструментального пiдходу, наголошують на тому, що лише максимiзацiя прибутку у довгостроковiй перспективi визначаСФ справжню вiдповiдальнiсть бiзнесу, оскiльки подiбний пiдхiд дозволяСФ поСФднати iнтереси як акцiонерiв, так i iнших зацiкавлених сторiн. Крiм того, вони погоджуються, що забезпечення максимiзацii прибуткiв у довгостроковiй перспективi може вимагати вiд бiзнесу певних поточних витрат на соцiальнi та екологiчнi цiлi. Саме iнструментальний пiдхiд, який визначаСФ соцiально-вiдповiдальне ведення бiзнесу i СФ елементом його стратегiчного управлiння та необхiдною передумовою його ефективностi та прибутковостi, набув в останнi роки надзвичайноi популярностi [65; 167, c. 3-4].
2. Пiдхiд з позицii полiтичного впливу, який базуСФться на тому, що пiдприСФмства мають здатнiсть впливати на суспiльство, i через те повиннi вiдповiдально використовувати цю здатнiсть. При цьому пiд соц?/p>