Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
вятим почуттям любові до рідної землі, до знедоленого народу.
Щоб стати істинним сином своєї землі, треба вивчити її історію, любити рідну мову, вірити у свій народ, боротися за його щастя.
Прапор великого вчителя та його однодумців М.Костомарова, П.Куліша підхопили видатні діячі науки й освіти :І.Франко, В.Антонович, Б.Грінченко, М.Драгоманов, Леся Українка, М.Шашкевич та інші. У 1873році було засновано Товариство імені Шевченка, яке стало центром наукової роботи в Україні (М.Драгоманов,О.Кониський, Д.Пальчиков та ін.). На початку 1880р. починається діяльність театральних труп Кропивницького, М. Старицького, братів Тобілевичів. театр стає національною установою, що впливає на маси, вчить їх української мови, наближає до історії народу, викликає пошану до української культури, надихає молодь ентузіазмом і патріотизмом.
Видатний діяч І.Франко невпинно боровся за українську національну школу. Особливо великого значення надавав питанням вивчення дітьми української мови й літератури, фольклору та етнографії. Мету і завдання національного виховання І.Франко вбачав у служінні українському народу, в боротьбі за вільну й незалежну Україну,у здійсненні заповітів народної педагогіки, утвердженні національної свідомості громадян. У вірші Не пораІ.Франко закликав до відродження української держави та життя для блага України. Письменник закликав :Нам пора для України жити(159,с.25).
У політичній програмі свідомого українства вітчизняний педагог Б.Грінченко наголошував на здобутті прав для української мови в церкві, школі, в повсякденному житті. Він підкреслював, що рідна мова разом з народною педагогікою та мораллю сприяють формуванню справжньої людини, майбутнього громадянина, патріота рідного краю, непримиренного борця за правду. Для розвязання цих завдань Б.Грінченко, наслідуючи К.Ушинського, Т Шевченка, уклав рукописний український буквар, одним з перших запровадив навчання українською мовою з використанням фольклору. Глибоко усвідомлюючи значення принципу народності як провідного чинника формування свідомого громадянина, педагог створив Українську граматику для науки читання і писання, в основу якої були покладені приказки, загадки, байки, дитячі пісні, народні вірші й оповідання, народні жарти, дотепи. Академік АПН України О.Сухомлинська зазначає, що вони вчили дітей поважати мудрість свого народу, сприяли формуванню моральних уявлень та переконань(132,с.237).
Соціально-економічні, політичні події перших десятиріч ХХ ст. дали поштовх новим ідеям патріотизму, формування свідомого українця.У 10-20рр. Починається відродження національного шкільництва.Зявляється мережа Просвіт.
Головною метою мережі Просвіт було сприяння розвиткові української культури, єднання українців, надання можливості жити національним життям. Ці організації виконували ряд навчально-виховних завдань, серед яких :
- загальноосвітня діяльність серед народу;
- ознайомлення з історією та культурою України;
- навчання рідною мовою;
- створення бібліотек, читалень, лекцій, курсів;
- проведення концертів, вечорів, вистав;
- відкриття національних шкіл та інших просвітніх установ ;
- видавнича діяльність.
Першу таку мережу було засновано в Південній Україні, в Одесі (1905р.), потім у Києві виникло товариство Просвіта імені Т.Г.Шевченка (1906р.). У подальшому організації зявляються в Чернігові, Житомирі, Харкові, на Катеринославщині, Полтавщині та інших місцях. Активну участь в їхній діяльності брали видатні громадські діячі Б.Грінченко, М.Старицький, Леся Українка, М.Коцюбинський, І. Шраг, Д.Яворницький, І. Луценко та інші.
З 1912р. в Україні починають діяти молодіжні обєднання Січ, Сокіл, Пласт, освітньо-виховна діяльність яких ґрунтувалася на національно-культурних та історичних традиціях українського народу.
Молодіжні організації Сокіл, Пласт, Січ ставили за мету:
- розвиток національної свідомості й патріотизму ;
- виховання характеру й духу ;
- служіння Батьківщині та українському народу;
- здоровя та фізичний розвиток тощо.
Результати діяльності цих організацій, як писав сучасний педагог Б.Ступарик, спрямовані на формування людини, готової до здійснення державницької ідеї, з почуттям високої відповідальності перед своїм народом(203,с.137).
Для педагогічного розуміння сутності патріотичного виховання важливими є погляди українських вчених початку ХХ ст.. Г.Ващенка, М. Грушевського, І.Огієнка, С.Русової, Я.Чепіги та інших.
Велику роль у розробці та реалізації концепції національного виховання відіграв І.Огієнко. У роботах Українська культура таНаука про рідномовні обовязки він підкреслював,що система освіти має бути національною за характером і реалізовуватись на національних засадах. Обґрунтовуючи засоби національно-патріотичного виховання, І.Огієнко особливо наголошував на вивченні української мови : …Поки живе мова житиме й народ, як національність. Не стане мови не стане національності: вона м розпорошиться поміж дужчим народом… (136,с.126).
Ідеї І.Огієнка про створення національної школи як гаранта розвитку нації підтримала вихователька, мати, талановита українка С.Русова, яка твердила, що освіта й навчання мають відповідати національним інтересам, враховуючи звичаї, традиції, своєрідність українського народу.
У теорії виховання, розробленій С,Русовою, чільне місце посідає па