Формування здорового способу життя школярів засобами фізичної культури

Курсовой проект - Педагогика

Другие курсовые по предмету Педагогика

виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, забезпечення раціонального харчування на дистанції, створення зовнішніх умов для занять фізичними вправами (чистота повітря, достатня освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, зручність одягу і т.д.) і відновлення після них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і т.п.).

Максимальний ефект можна одержати тільки при систематичному і комплексному застосуванні цих засобів.

Розділ 3 Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі

 

Потреба у формуванні здорового способу життя (ЗСЖ) і створенні програм навчання ЗСЖ влаштовується закономірностями змін стану здоровя населення, характеру захворюваності, тривалості життя, що істотно впливають на якість життя людини.

Проблема здоровя учнів стає пріоритетним напрямком розвитку освітньої системи сучасної школи, стратегічна мета якої виховання і розвиток вільної життєлюбної особистості, збагаченої науковими знаннями про природу і людину, готової до творчої творчої діяльності і морального поводження. Ведучими задачами школи в даний час є: розвиток інтелекту, формування моральних почуттів, турбота про здоровя дітей. Усе це погодиться з основними напрямками проекту реформи загальноосвітньої школи (1998), у якому на одному з перших місць постає здоровя школярів. Школа у своїй діяльності виходить з необхідності творчого розвитку особистості, сприяє становленню, розвитку інтелектуальних, психофізичних здібностей, соціальному самовизначенню. Усе це можливо тільки при наявності відповідного середовища в освітній установі, психологічного комфорту учня і вчителя, системно організованої виховної роботи.

У свою чергу, здорове середовище забезпечується наявністю умов збереження і зміцнення здоровя школярів, з одного боку, і цілеспрямованим формуванням культури здоровя всіх учасників освітнього процесу - з іншої. Центральне місце в культурі здоровя займають цінністно-мотиваційні установки, а також знання, уміння, навички збереження і зміцнення здоровя, організації ЗСЖ.

В даний час у практику роботи школи широко впроваджуються різні освітні й оздоровчі програми, що сприяють формуванню валеологічної грамотності, організації ЗСЖ, зміцненню здоровя учнів у сфері як загальноосвітньої навчальної діяльності, так і фізичної культури і виховної роботи, орієнтованої на ЗСЖ.

Однак дотепер не дозволене наявне в науці і практиці протиріччя між насущною потребою у формуванні і навчанні здоровому способу життя учнів і відсутністю цілісної теорії і технології ЗСЖ. Дане протиріччя обумовлене в першу чергу відсутністю єдиного розуміння здоровя людини, розглядом його в цілісності.

Новий методологічний підхід до визначення сутності поняття здоровя і принципів ЗСЖ уперше був розглянутий у монографії А.Г. Щедріної і одержав подальший розвиток у роботах Л.Г. Апанасенко, Р.И. Айзмана, Э.М. Казина, В.П. Казначеева й ін. Змістовна характеристика категорії здоровя може бути отримана при глибокому аналізі його компонентів.

Розглядаючи здоровя людини як багатокомпонентну модель,не можна не зупинитися на його визначенні, даному ВОЗ, у якому "здоровя це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність чи хвороби дефектів".1

Отже, в основу даного визначення покладена категорія стану здоровя, що оцінюється по декількох рівнях: соматическому, психічному, соціальному. Однак характер прояву психофізичних якостей індивіда, ступінь його соціальної адаптації не можуть не залежати від особистісних якостей людини, усвідомленості поводження, або зміцнювального власне здоровя, або збиток, що наносить йому. Тому здоровя людини повинне визначатися й особистісним рівнем його прояву.

 

3.1 Компоненти здоровя людини

 

Цілісний погляд на здоровя можна представити у виді чотирикомпонентної моделі, у якій виділені взаємозвязки різних його компонентів і представлена їхня ієрархія.

У нашому розумінні духовний компонент здоровя визначає його особистісний рівень, що будується відповідно до основними цілями і цінностями життя, характеризується моральною орієнтацією особистості, її менталітетом стосовно себе, природі і суспільству.

Фізичний компонент характеризується рівнем фізичного розвитку, ступенем саморегуляції органів і систем, наявністю резервних можливостей організму.

Психічний компонент визначається, на наш погляд, рівнем розвитку психічних процесів, ступенем регуляції діяльності емоційно-вольовою сферою.

Соціальний компонент характеризується ступенем соціальної адаптації людини в суспільстві, наявністю передумов для всебічної і довгострокової активності в соціумі.

Дане виділення компонентів здоровя, до деякої міри умовно прийняте нами, дозволяє, з одного боку, показати багатомірність взаємовпливів різних проявів функціонування цілісного організму, з іншого боку більш повно охарактеризувати різні сторони життєдіяльності людини, спрямовані на організацію індивідуального стилю життя. При цьому, розглядаючи взаємозвязок різних компонентів здоровя з урахуванням вікових особливостей, сенситивних періодів біологічного і соціального розвитку, слід зазначити, що на різних вікових етапах розвитку людини ступінь взаємовпливу компонентів здоровя й ієрархія його рівнів можуть мінятися. Саме облік даних вз?/p>