Фінансова стійкість комерційного банку
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
., а з 2006р. Майже на 10%. Зростання обумовлено підвищенням процентних ставок та істотним зростанням долі строкових і ощадних вкладів серед депозитів. Ці виплати складають всі фактично здійснені оплати за користування залученими й запозиченими ресурсами і включають:
- по-перше, виплати по депозитах, по вкладах до запитання, тобто поточних розрахункових, контокорентних рахунках і рахунках з правом овердрафта; по строкових й ощадних вкладах; по депозитних сертифікатах;
- по-друге, витрати по позиках, одержаних в НБУ, а також витрати по позиках і депозитах комерційних банків.
Хоча інші небанківські операційні витрати не мають безпосереднього впливу на зростання банківських доходів, вони підвищують рівень соціальної забезпеченості працівників банку і, таким чином, в цілому позитивно позначаються на його діяльності.
Розділ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1 Універсальна система оцінки та управління кредитним ризиком у комерційному банку
Будь-яка діяльність повязана з ризиком, а тим більше банківська діяльність. Банківський ризик поєднаний із загрозою втрати банком частини своїх ресурсів, недоотриманням прибутків, додатковими витратами у результаті проведення певних фінансових операцій. Тож управління банківськими ризиками - важливе завдання керівників банку.
Банк стикається з різними видами ризиків: невизнанням ринком продуктів банку, збитками, спричиненими зміною законодавства тощо. Саме тому першочерговим завданням банківського менеджменту є пошук у межах виробничо-господарської діяльності оптимального співвідношення між прибутком, ризиком та ліквідністю. На цьому базуються процеси, повязані з управлінням прибутками, ліквідністю та ризиками.
Йдеться про виявлення ризиків, аналіз їх потенційної безпеки та контроль. Останнє передбачає усунення ризику шляхом відмови від будь-якої банківської операції, якій притаманний високий коефіцієнт ризику, зменшення ризику за допомогою того чи іншого методу, перенесення його на інших учасників операції тощо.
Дуже важливо розробити таку стратегію управління, яка могла б забезпечити виконання банківських операцій, що мінімізували ризик і гарантували певний фінансовий результат.
Стратегія управління банківськими ризиками спирається на певні принципи. До них належать:
- встановлення і оцінка зон деякого ризику з передбаченням можливих джерел збитків чи тих ринкових ситуацій, які їх зумовлюють, а також прогнозування обсягів майбутніх збитків;
- здійснення контролю за операціями ризикового характеру шляхом координації дій підрозділів банку, причетних до їх виконання;
- виділення коштів, передбачених для фінансування заходів з попередження ризику, в усіх банківських підрозділах та службах;
- визначення зобовязань банківських спеціалістів і відповідальності за дотримання ними прийнятої політики управління ризиками.
Для врахування ризиків у банківській стратегії важливо правильно оцінити їх і вибрати форми управління. Вони залежать, насамперед, від законодавчих обмежень врахування ризиків, рішень правління банку, строку проведення операції, фінансового стану партнера тощо.
Отже, у процесі банківської діяльності слід не уникати ризику взагалі, а передбачати та зменшувати його до мінімального рівня.
У здійсненні кредитних операцій банк стикається з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позикодавцем основного боргу і процентів (рис. 3.1 і табл. 3.1).
Внутрiшньобанкiвський нагляд за якістю кредитного портфелю та чинниками ризику є одним з найважливіших механізмів роботи банку. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з точки зору економічної безпеки банку у звязку з виконанням якихось зловживань його робітниками або клієнтами, але й як засіб визначення стану лiквiдностi банківських операцій, мiри концентрації їх ризикованості, ефективності розміщення власних та залучених грошових коштів. Інакше мовити, механізм внутрiшньобанкiвського нагляду необхідно розглядати як систему управління чинниками ризиків, i також як інструмент прогнозування та здійснювання ефективної грошово-кредитної політики банку.
Як перший, так i другий аспекти внутрiшньобанкiвської системи нагляду спрямовані на підтримку стабільної роботи комерційного банку. Важливість цих питань зводиться до того, що у процесі активних операцій формується елемент кредитного портфелю банку, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони отримують проценти, що є основним джерелом доходу.
Рис 3.1. Структура кредитного ризику
Таблиця 3.1
Характеристика джерел кредитного ризику
Найменування ризикуХарактеристика джерел1 Ризик, повязаний із позичальником, гарантом, страховиком1.1 Обєктивний (фінансових можливостей)1.1 Нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобовязання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів1.2 Субєктивний (репутації)1.2 Репутація позичальника (гаранта, страховика) в діловому світі, його відповідальність і готовність взяти зобовязання1.3 Юридичний1.3 Недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантійного листа, договору страхування2 Ризик, повязаний з предметом застави2.1 Ліквідності2.1 Неможливість реалізації предмета застави2.2 Конюктурний2.2 Можливе знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди2.3 Загибелі2.3 Загибель предмета застави2.4 Юридичний2.4 Недоліки в складанні і оформленні договору застави3 Системний р