Фiнал девтАЩятоi симфонii л. Бетховена до питання виконавськоi iнтерпретацii
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ФРЖНАЛ ДЕВЯТОРЗ СИМФОНРЖРЗ Л. БЕТХОВЕНА ДО ПИТАННЯ ВИКОНАВСЬКОРЗ РЖНТЕРПРЕТАЦРЖРЗ
ДИПЛОМНА РОБОТА СТУДЕНТКИ 5 КУРСУ СПРЖВАК Т.П.
Кафедра хорового диригування
МРЖНРЖСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ УКРАРЗНИ
ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА КОНСЕРВАТОРРЖЯ РЖМ. С.С. ПРОКОФРДВА
Донецьк 1998
ВСТУП.
Кожна з музичних епох висуваСФ на переднiй план визначене коло жанрiв, найбiльш вiдповiдний ii естетичним установкам. Так, наприклад, епоха Барокко пiднесла такi жанри як меса, пасiони, ораторii. В них сила художньоi дii формувалась завдяки поСФднанню двох факторiв : iсторично складених словесних текстiв, втiливших глибинний змiст i хорове iнтонування, пiдкрiпленного могутнiстю оркестрового звучання.
В епоху вiденського класiцизму вiдбуваеться пiднесення жанра iнструментальноi симфонii , котра прийняла своСФрiдну змiстовну тАЬестафетутАЭ вiд вокально-iнструментальних жанрiв.
В симфонii знайшло вiдображення нове свiтовiдчуття людей,обСФднанних новими iдеями.
В 1918 роцi Пауль Беккер, вiдповiдаючи на запитання тАЬ Що таке симфонiя ? тАЭ, писав : тАЬ Симфонiя для художника це засiб спiлкування з допомогою засобiв iнструментальноi музики i широкими колами сприймаючих мас. Художник, створюючи задумку симфонii, поряд з цим створюСФ i iдеальне уявлення активно дiючiй аудиторii.тАЭ
Але рамки старих жанрiв не могли вмiстити нового змiсту i тому вiдбулась змiна приорiтетiв. Чисто iнструментальна музика зосередилась в жанрах сонат i симфонiй, а музика вокальна i хорова знайшла своСФ переломлення в нову епоху у бiльш демократичних жанрах : гiмнах, пiснях, кантатах.
Жанр симфонiй, що прийшов на змiну жанру меси, стверджувала панування колективного початку, але дещо iншими засобами i в iнших формах.
В данiй роботi особлива увага придiлена фiналам девятоi симфонii, так як саме в цьому роздiлi симфонiчного циклу не лише iнтуiтивно малось на увазi , але i реально було присутнСФ тАЬ слово тАЭ представлене хоровим звучанням поСФднання тАЬ словесного тАЭ iнстркментального початкiв.
П. Беккер тАЬ Симфонiя вiд Бетховена до МалСФра.тАЭ Л.1926, цитовано Аражовським М., тАЬ Симфонiя тАЬ.
РЖмпульс дав Л. Бетховен, який розширив партитурну палiтру фiнала 9 симфонii хоровими партiями.
Цей смiливий новаторський крок у творчостi послiдовникiв Бетховена : Г. МалСФр ( широко примiнив хор у своiх симфонiях ) представника постромантичноi школи, А. Скрябiна ( 1 симфонiя, включення хоровоi фуги в кульмiнацiю фiнала ) , що вiдобразив iдеi росiйського симфонiзму.
Залучення в симфонiю ( як жанр первинно iнструментальний ) поетичного або прозаiчного слова, а вслiд за ним вокальноi iнтонацii i тембра людського голосу, вiдкрило необмежений простiр для жанрового синтезу . Так виникла могутня генерацiя тАЬ вокальних симфонiй тАЬ , майже авторитетних i репертуарних у виконавськiй практицi наших днiв. Частина з них орiСФнтована на жанровий тАЬконтакттАЭ з вокальним циклом i передумовляюСФ тАЬпiдключеннятАЭ до арсеналу iнструментальних тембрiв сольного вокально iнтонацiйного вимовлення ( наприклад, 14 симфонiй Шостаковича, 2 симфонii Г. Канчелi).
Одначе найбiльш тАЬприваблюючоютАЭ для композитроських принад зявилась та тАЬгiлочкатАЭ вокальних симфонiй, яка напрямки звязана з хоровими масивами звучань, спроможними пiдсилити, акцентувати , тАЬвиразити в словi тАЭ символiку твору, пiдкреслити його смисловi i драматургiчнi тАЬ вузли тАЭ, пiднести пафос лiтературноi програми в найбiльш мiсткiй i зрозумiлiй слухачу формi.
Всi цi найважливiшi функцii виконуСФ хор. Його введення в симфонiчну партитуру мотивуСФться рiзними причинами, iндивiдуальними в кожному окремому випадку,але сам факт появи в симфонii хорового фрагмента це вже подiя, причому надзвичайно значна для авторськоi концепцii i потебуюча додаткового омислення як виконавцем , так i диригентом.
В центрi уваги даноi роботи знаходяться творчi процеси, спiввiдношенi з музичним твором, але протiкаючi пiсля його складення. Мова пiде про таке тАЬ вживання тАЬ у внутрiшнiй художнiй свiт твору, коли останнСФ стаСФ для iнтерпретатора начебто своiм , зараз створеним.
Видiлена нами посередня мiж композитором i слухачем мiсiя дуже значна. РЖнтерпретатори вносять величезний вклад у розвиток музичноi культури. Звичайно, особливе мiiе в цьому ряду займаСФ виконавець музики, бо саме з його участю музика стаСФ свiдомо значним явищем.
Особливо цiкавими аспектами цiСФi теми менi здаються питання диригентськоi iнтерпретацiii. Диригент , будь вiн диригентом хору чи оркестру , спiлкуСФться з слухацькою аудиторiСФю через тестопластичну символiку, обСФднуючу його з виконавським колективом.
Область творчого освоСФння музики диригентом i зокрема стадiя формування iнтерпретацiйноi задумки все ще не зайняли належного мiiя в хорознавчих дослiдженнях.
В роботi над теперiшним рефератом була використована лише та лiтература , яка безпосередньо стосуСФться творчоi особистостi Бетховена i питань iнтерпретацii, у приватностi диригентськоi взагалi ( а нi окремо хорознавчоi ) : В. Фуртвенглер тАЬ Про ремесло диригента тАЭ , тАЬ РЖнтерпретацiя вирiшена проблема тАЭ , В. Москаленко тАЬ Творчий аспект музичноi iнтерпретацiiтАЭ, П. Хиндемiт тАЬ Диригентське виконавствотАЭ, А. Альшванг тАЬ БетховентАЭ та iншi.
Спроба неповного вирiшення цього завдання, а розгляд лише одного його аспекту на прикладi фiн?/p>