Фiнал девтАЩятоi симфонii л. Бетховена до питання виконавськоi iнтерпретацii
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
альним хоровим ансамблем. Зменшенi iнтервали, що присутнi в парiях сопрано i альта потребують осмисленоi орiСФнтацii на опорний тон тАЬсольтАЭ. Перепади голосноi динамiки супроводжуються широкоiнтервальними стрибками в кожнiй хоровiй партii, роздiленими паузою. Тому орiСФнтуватись в мелодико гармонiчних подiях таких фрагментiв виконавцям досить важко. Диригент повинен ретельно слiдкувати за тим, щоб в момент хоровоi паузи , що звучить в цей час , оркестр ясно i чiтко тАЬвимовивтАЭ основнi звуки слiдуючоi гармонii.
Сполучення специфiки виконання тАЬмасовихтАЭ i тАЬхоральнихтАЭ епiзодiв зливаСФться воСФдино в короткiй, але насиченiй полiфонiчним розвитком подвiйноi фуги контрапунктичнi перестановки двох тем тАЬ До радостiтАЭ i тАЬОбiймiтесь мiльйонитАЭ.
Фуртвенглер вмiло контролюСФ баланс мiж вiдкритiстю звуковидобування в темi тАЬ До радостiтАЭ i пiдкреслено академiчним коловим виконанням теми тАЬ Обiймйтесь мiльйонитАЭ. Певну складнiсть являСФ собою i одночасне проголошення двох головних iдей симфонii : паралельне iх проведення повинно супроводжуватись бездоганною фразировкою, метроритмiчною злагодженiстю, голоснодинамiчним пропорцiюванням i чiткою виразною дiкцiСФю виконавцiв. Лише такий сплав допомагаСФ Фуртвенглеру зробити цю подвiйну фугу дiйсним фiналом величезного циклiчного твору.
Таким чином, Фуртвенглер ,йдучи слiдом за авторським оригiналом, що колись було пережито не ним , а iншими, у творi ,давно отримавшему кiнцевий вигляд, начебто iде тАЬназадтАЭ до задумки композитора, пробиваючись вiд зовнiшнього вигляду твору до внутрiшнього наповнення його .Шлях Фуртвенглера можна охарактеризувати як кропiтке прочитання i групування готових деталей.
У Бетховена деталi вiдпорядковуються баченню цiлого, вiд нього отримають свою логiку, своСФ особливе життя.
Фуртвенглер шукаСФ, реконструюСФ бачене , що керувало тим, хто створив чудовий твiр. Саме в цьому i СФ основне завдання будь якого виконання.
ЗАКРЖНЧЕННЯ
тАЬРЖнтерпрентувати це вiдтворювати в собi твiр, який граСФштАЭ казав А. Карто. Деяким прийомам тАЬ вiдтворення в собi твору тАЭ i була присвячена дана робота. Була розглянута лише одна реалiзацiя , виконавська версiя фiналу 9 оi симфонii Бетховена, здiйснена хором i оркестром Дрезденськоi фiлармонii пiд керiвництвом знаменитого диригента , тонкого музиканта, майстра своСФi справи, маестро В. Фуртвенглера.
В його диригуваннi проявляються не лише вище перерахованi професiйнi якостi, але й рiдко присутнiй в людях дар iнстиктивного, iнтуiтивного, через пiдсвiдоме вiдчуття спiлкування не лише с виконавським колективом, але i з усiСФю слухацькою аудiторiСФю.
Музика Бетховена для Фуртвенглера - це прекрасний благодiйний грунт для реалiзацii iнтерпретаторських можливостей, бо Бетховен не терпiв самовладних рiшень, а дозволяв усiм приймати участь в своiх рiшеннях.
РЖнтерпретацiя Фуртвенглера хорового фiналу 9 оi симфонii Бетховена - чудовий приклад узгодженостi мiж мовою звукiв i мовою душi, мiж архiтектурою музики i драматичною дiСФю, що вiдтворюСФться в людськiй душi.
Фуртвенглер у фiналi 9 оi симфонii, йдучий за свiми ж професiйними принципами , органiзовуСФ композицiйну архiтектонiку за допомогою абстрактно обраного темпу, а вповнi конкретно продуманого вiдповiдного характеру виконання , характеру образа, намiченого композитором. Темп для Фуртвенглера це найважливiйший, органiзуючий i обСФдуючий початок цiлого.
Хор в iнтерпретаторськiй версii Фуртвенглера не просто один з пластiв оркестровоi фактури. Диригент часом навмисно видiляСФ хорову групу з загального звукового потоку, надiляючи його функцiями солiста, проголошуючого основну iдею твору.
У вiдповiдностi з авторською задумкою Фуртвенглер по рiзному трактуСФ хорову звучнiсть : наближенiсть до стилю, виконання масовоi пiснi в проведеннях теми тАЬ До радостiтАЭ, акуратнiсть формування звука в хоральних епiзодах, i синкретичну СФднiсть двох , здавалось, полярних тАЬпочаткiвтАЭ при виконаннi заключноi подвiйноi фуги.
В даному варiантi виконання фiналу 9 оi симфонii Бетховена Фуртвенглер зявляСФться перед нами не лише як професiйний керiвник, вмiючий пiдкоряти своiй творчiй волi величезну виконавську масу, а i як талановитий хормейстер, знаючий витонченiсть хорового виконання. Це проявляСФться в чистотi iнтонування, злагодженностi хорового ансамбля, ясностi хоровоi фактури не лише в гомофонних епiзодах, але i в полiфонiчнiй горизонталi контрапунктуючих голосiв подвiйноi фуги.
Будь - яка iнтерпретаторська версiя оцiнюСФться слухачем по його художнiм параметрам, впевненостi у вiдповiдностi з задумкою композитора. Фуртвенглер виступаСФ у фiналi 9 оi симфонii, як носiй iдей Бетховена, спiвавтор, що даСФ право жити цьому твору, бути актуальним для багатьох поколiнь.
Список литературы
Альшванг А. Бетховен .Життя i творчiсть.
тАЭСоветский композитортАЭ,М., 1971.
Березовчук Л. РЖнтерпретатор i аналiз.
тАЬМузична академiятАЭ, 1993 , № 2.
Виготський Л. Психологiя мистецтва. М., 1965.
Коган Г. О тАЬрежиссерском тАЬ и тАЬактерскомтАЭ началах в исполнительстве. Сов. муз., 1973, № 5.
Корихалова Н.П. РЖнтерпретацiя музики. Л., 1979.
Кочнев Ю. Музыкальное произведение и интерпретация . Сов. муз.,1969, № 12.
Полусмяк И.М. Теоретичнi та практичнi аспекти музикознавчоi iнтерпретацii. Киiв, 1989.
Тараканов М.Е. Задум композитора та шляхи його втiлювання.Л., 1980.
Фуртвенглер В. О ремесле дирижера.М.,1975.
Фуртвенглер В. Интерпретация решающая проблема. М.,1975.
Для подгото?/p>