Фiнал девтАЩятоi симфонii л. Бетховена до питання виконавськоi iнтерпретацii
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?тупнiсть i захоплення цiСФю симфонiСФю залежить в основному вiд того , наскiльки вдасться перемогти труднощi у виконаннi хорових фрагментiв.
Вiн розумiв, що завдання , поставленнi в них, можуть бути вдало виконанi , лише великою , притому запалюючою масою спiвцiв , для чого знадобилось розширення хору. Але всiх цих приготувань, навiть сама наявнiсть хору в симфонiчному циклi, далеко недостатня для того, щоб музика у концертному втiленнi слухачем сприймалась, як шедевр мистецтва. Велику роль у виконаннi цього твору ( та i якого завгодно iншого тАЬ колективного тАЬ твору , що виконуСФться ) , граСФ творча особистiсть диригента, його вмiння розумiти i вiдчувати суть задумки композитора. Диригент повинен володiти талантом iнтерпретатора, тАЬiмпровезаторатАЭ музики.
В цьому звязку хотiлося б зупинитись на фiгурi чудового майстра маестро Фуртвенглера. Його свiтова слава обумовлена не лише тим, що вiн звертався в диригентськiй практицi до стилiв рiзних авторiв ( Гайдн, Моцарт, Бетховен, Брамс, Шуберт, МалСФр та iншi ) , а в першу чергу його неординарними здiбностями диригента iнтерпретатора , музиканта. При прослухованнi творiв пiд керiвництвом Фуртвенглера стаСФ абсолютно ясно, що вiн СФ центральним ланцюгом в трiадi тАЬ композитор виконавець слухач тАЬ, саме вiн як тонкий диригент виконуСФ функцiю виконавця iнтерпретатора . Тому менi дуже цiкаво подивитись на авторський текст 9 оi симфонii Бетховена крiзь призму сприйняття видатного iнтерпретатора музики Фуртвенглера. тАЬ Ледве чи що небудь ще у сферi музичноi дiяльностi так явно , так вiдкрито i бачене для всiх, як мистецтво керування хором та оркестром. Слухачi стають прямими свiдками всiх таСФмниць передачi тАЬфлюiдiвтАЭ вiд диригента до колектива i вiд колектива до диригента. В основi диригування i лежить мистецтво такоi тАЬпередачiтАЭ . За допомогою порiвняно простих рухiв диригент визначаСФ до найменших дрiбниць характер ритма, звучання , експресii всього ансамбля.
Цi рухи повязанi з ритмом i особливо рiзноманiтними зробити iх не вдаСФться. РЖ все ж так важко уявити наскiльки рiзнохарактерними можуть бути дii на хоровий чи оркестровий колектив рiзних диригентiв.
Тому один i той же колектив звучить в руках одного диригента заокруглено , повно , врiвноважено, а пiд керiвництвом iншого рiзко, шорстко i вуглувато ? Чи не занадто ми часто помiчаСФмо, що вiдрiзняСФться в СФвучаннi одного i того ж колективу, керованого рiзними диригентами , мабуть настiльки ж очевиднi, як при грi двох скрипачiв , чи виконання двох спiвцiв.
В таких випадках завжди кажуть про навiювання , про силу особистостi.
Безсумнiвно , що все це в якiсь мiрi маСФ мiiе, але головне криСФться в технiцi диригента.
Його технiка диктуСФться його особистiстю , бо на ii формування впливаСФ певна iндивiдуальна потреба в самовираженнi .
При диригуваннi мова йде в першу чергу про передачу ритмичного початку. Диригент перш за все встановлюСФ темп, а з нього витiкаСФ все останнСФ чiткiсть, ансамбль i iнше.
Отже, в allegro assai Фуртвенглер практикуСФ темп, вказаний Бетховеном перш за все, як характер до виконання. А реальний темп сполучаСФ в собi динамiку руху Аllegro i мiрнiсть у чергуваннi мелодичних фраз Andante i навiть чiткий поступ Adagio. Лише такий сплав декiлькох рiзнорiдних темповий одиниць даСФ цiлiсний результат урочистий характер Allegro assai . Аналогiчна ситуацiя складаСФться в першому епiзодi умовноi розробки (Allegro assai vivace) - своСФрiдному маршi. Останнiй в трактовцi Фуртвенглера здобуваСФ риси то героiчного марша , завдяки пасивностi оркестрово хорових подвоСФнь , то межуСФ з характером скСФрцо розрiджена фактура з пiдкреслено стокатним рухом, створюючим враження нескiнченого ритму.
Цiкавою представлена трактовка хорового рефрену ( 5 т. пiсля 530 ) : загальна хоральнiсть i без того пiдкреслена композитором в обСФднаннi хорового i мiдно духового хоралiв, а також укрупненого одиницею ( замiсть ) .
ПосилюСФться диригентом, вимагаючим вiд хористiв зовсiм плавного ведення партiй з тАЬрозтяганнямтАЭ кожноi ритмiчноi долi. А рiвний рух восьмими в струнному пластi загальноi фактури Фуртвенглер начебто невiлюСФ , пiдкорюючи його хоральному характеру всього роздiлу. Вiн змушуСФ оркестр спiвати разом з хором , - хор передаСФ своi специфiчнi якостi оркестровим голосам. Спiв, наспiвуюча фразировка , що диктуСФться хоральнiстю являСФться тут принципово вiдрiзняючою вiд органiзуючого ритмiчного початку , переважаючого в "славiльнихтАЭ епiзодах.
Другий епiзод розробки ( Andante maestroso ) продовжуСФ традицii , закладенi в попередньому роздiлi . Але ще бiльш укрупнена ритмiка ( замiсть ) i специфiчна метрика ( 3/2 замiсть 6/8 ) змушуСФ диригента ще бiльш осмислено проспiвувати цей роздiл. Експозицiя теми фуги в теноровiй i басовiй групах хору несе в собi стриманiсть протестантького хоралу, на основi якого будуСФться його мелодика. Показно те , що композитор перший раз дуже довго проголошуСФ цю тему , начебто вiдтягуючи момент полiфонiчних перепитiй слiдуючоi подвiйноi фуги. РЖ це невипадково , бо мелодична хорова фраза пiдтекстовуСФться словами тАЬ Обiймiтесь мiльйонiтАЭ цим Фуртвенглер пiдтримуСФ задумку композитора , даючи можливiсть хору видiлятись з загальноi маси виконавцiв i змушуючи оркестр грати на декiлька нюансiв тихiше , нiж вказане композитором ff .
Заключний роздiл фiналу , що починаСФться з подвiйноi фуги, темп якоi вiдтворюСФ мелодику тАЬДо радостiтАЭ i тАЬОбiймiтесь мiльйонитАЭ , композитор робить заголовком темп Allegro energico , sempre ben marcato. Звичайно, даний темп також в першу чергу повiдомляСФ обра