Фiнал девтАЩятоi симфонii л. Бетховена до питання виконавськоi iнтерпретацii
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
В°ла 9 оi симфонii Бетховена в iнтерпретацii видатного нiмецького диригента ХХ столiття В. Фуртвенглера i СФ головною метою даного дипломного реферату.
2 ОСНОВНИЙ РОЗДРЖЛ
Девята симфонiя Бетховена, симфонiя з хорами, по праву вважаСФться вершиною не лише творчостi композитора, але й вiнцем величезного шляху розвитку класичноi симфонii.
Великою цiкавiстю СФ iсторiя створення твору. Повна гармонiя мiж формою i змiстом вимогала багато рокiв упертоi систематичноi працi. Тимчасовий промiжок мiж першими музичними думками , котрi покладенi в основу 9-оi симфонii i хоровим апофеозом охоплюСФ 1809-1824 роки.
Дванадцять рокiв розриву мiж написаного в 1910 роцi 8 ою симфонiСФю i фiнальною симфонiчною поемою з хорами наснажили останню бiльш широким колом образiв, iдей, фiлософських проблем.
Абсолютно ясно, що подiбна кiлькiсть образно iдейних переплетiнь, не могла вкластись у рамки драматичного симфонiзму. Тому монументальнi думки вилились у розповiдальний тон епiчного тАЬ жанру тАЭ.
В музичному втiленнi своiх задумок Бетховен у 9 iй симфонii перевершив тАЬ всi очiкування тАЭ : тут не лише злились воСФдино народнiсть, доступнiсть музичноi мови, монотематизм i монолiтнiсть форми , але й на шляху втiлення тАЬвищоi тАЭ iдеi композитор демократизував сам жанр симфонii, допустивши у фiналi наявнiсть вербального початку.
Монотематичний тАЬобСФднуючий тАЭ принцип, що тАЬ прорвався тАЭ через тАЬсловотАЭ в фiнальнiй темi апофеоза, не мiг не виявити тАЬ вербальних тАЭ вокальних пiсенних iнтонацiй у своСФму initio.
Його iнтервальна сфера гармонiчний фон тАЬкварто квiнтовоi iнтонацii тАЬлятАЭ тАЬмiтАЭ ( Д Т ( D-dur)) 1 частини додаСФ до цiСФi початковоi квiнти квартовий тонiчний ход --- ( мотива долi ) тАЬ ретАЭ тАЬлятАЭ ( пр. № 1 ). Пiсеннi , спiвучi iнтонацii , передчуваючi тАЬтему радостiтАЭ фiнала , криються в ПП 1 частини ( пр. № 2 ).
Всi приклади поданi в додатку.
Тематизм 2 оi частини скерцо, записаний за 8 рокiв до створення симфонii, нагадуючоi мелодику коливань руху австрiйського народного танцю лендлера, як не можна бiльше перевершуСФ iнтонацii перших тактiв теми радостi.
Рiзноманiтнi прояви через iнтонацiйну образнiсть життСФвоi дiйсностi перших трьох частин симфонii ( 1 ч. - суперечка з долею; 2 ч . картина тематичноi гри ; 3 ч. лiрична меланхолiя , мрiйливiсть ) вимогала велиьому протязi свого розвитку вiдтворював стремлiння до поСФднення iнструменталiзму з словом. В основi фiнала 9 оi симфонii покладен поетичний текст i цей смiливий новаторський крок , виправданий самою iдеСФю твору, вимогав незвичайного корiнного розширення засобiв виразностi.
Шиллерiвський текст оди тАЬ До радостiтАЭ , написаний 1785 роцi викликав величезний ентузiазм серед нiмецькоi молодi, як заклик до загального братства людей.
Сам жанр музичного втiлення оди тiсно повязаний з мистецтвом передреволюцiйного i революцiйного часу, так званою тАЬкомпанiйською пiснеютАЭ ( Gesellschaftslied ) жанром хоровоi пiснi, популярноi ще в юностi Бетховена у театральних постановках комiчноi опери.
Компанiйськi пiснi канти отримали особливо широке розповсюдження у Францii у творчостi композиторiв Монсiньi, Дезеда, Гретрi, Далейрака, Фiлiдора.
Для хорових пiсень такого роду характерно поступового руху рiвними довготами при помiрному швидкому темпi. Тематика компанiйских пiсень завжди була близькою Бетховену.
В даному жанрi витримана пiсня тАЬ ВзаСФмне кохання тАЭ , мелодiя якоi близька до майбутньоi тАЬ Оди тАЭ ( пр. № 5 ) .
В тАЬФантазiiтАЭ для фортепiано i оркестру з хором, прославляючим силу мистецтва повторюСФтся та ж мелодiя ( пр. № 6 ) . В спадщинi Бетховена зустрiчаються i iншi тлумачення Шiллеровськоi оди .
Ось накид мелодiй тАЬ радостi тАЭ , що вiдноститься до1812 року ( пр. № 7 ) . Останнiй ескiз мелодii тАЬрадостiтАЭ маСФ дату 1822 року ( пр. № 8 ) .
Серед усiх цих компанiйських пiсень, прославляючих СФднiсть людей, мелодiя тАЬ радостi тАЭ в 9 iй симфонii видiляСФться своСФю бездоганнiстю i найрiдшою красою красою народноi пiснi.
Не бувши цiлком народною , мелодiя ця мала не лише структурнi особливостi, але i тАЬ народну мудрiсть тАЭ, ( що буквально перекладаСФться словом тАЬ фольклор тАЭ ) подiбних наспiвiв.
Другий фiнал 9 оi симфонii дiлиться на двi нерiвнi частини : на iнструментальний вступ i вокально iнструментальний роздiл фiнала. Майже до allegro assai бо лише з цього моменту в оркестрову фактуру вливаСФться хор. Це не СФ випадковим, тому що в iнструментальнiй частинi вступу Бетховен, пiдсумовуючи всi ведучi теми попереднiх трьох частин , начебто пiдводить висновок всьому, промовленому ранiше. Доручивши спочатку оркестровiй групи експозицiю i першу стадiю розвитку теми оди тАЬ До радостi тАЭ i лише в allegro assai оркестровоi звучностi композиторовi стало тАЬ недостатньо тАЭ : вербально оформлена музична iнтонацiя вплетена в хорову фактуру стала iмпульсом всього наступного розвитку.
Хорова драматургiя основуСФться на декiлькох найважливiйших композицiйно вузлових моментах : 1. allegro assai - своСФрiдна експозицiя ; 2. alla Marcia перший епiзод складноi разробки . 540 4 т. хоровий рефрен в розробцi andante maestoso контрастний хоральний роздiл розробки, експонуючий другу тему майбутньоi фуги. Аllegro energico подвiйна фуга, заключний роздiл розробки allegro ma non tanto перший роздiл коди. Prestissimo це другий роздiл коди. Форма фiнала являСФ собою складний сiнтез сонатноi варiацiйноi, рондальноi форм.
Рiхард Вагнер , працюючи з дрездонським хором i оркестром над 9 ою симфонiСФю Бетховена, казав, що загальнодо?/p>