Фiзiологiя рослинноi клiтини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
МРЖНРЖСТЕРСТВО АГРАРНОРЗ ПОЛРЖТИКИ УКРАРЗНИ
ДНРЖПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖВАНИЙ АГРАРНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ :
ФРЖЗРЖОЛОГРЖЯ РОСЛИННОРЗ КЛРЖТИНИ
Виконав студент групи А- 3 -08
Гусак С.О.
Перевiрила Професор Бессонова В.П.
Днiпропетровськ 2009
Змiст
- РЖсторiя вивчення клiтини i клiтинна теорiя
- Сучаснi методи вивчення клiтини
- Еволюцiя клiтини
- Ультра структура (мiкроскопiчна будова)
- Бiологiчнi мембрани iх будови i функцii
- Цитоскелет, мiкротрубочки i мiкрофiломенти,будова i функцii
- Ядро, його будова i функцii
- Ендоплазматична сiтка, будова i функцii
- Рибосоми, будова i функцii.
- Мiтохондрii, будова i функцii
- Пластиди, будова i функцii
- Мiкросоми
- Вакуолярна система
- Апарат Гольджi, будова i функцii
- Будова i функцii клiтинних стiнок
Лiтература
1. РЖсторiя вивчення клiтини i клiтинна теорiя
Людське око дозволяСФ бачити предмети розмiром не менше 0.1 мм., що багато разiв бiльше дiаметра бiльшостi клiтин. Тому вiдкриття клiтини i розвиток клiтинноi теорii тiсно повязанi з розвитком оптики i створення мiкроскопа.
Перший мiкроскоп, що складався з двох чи бiльше лiнз, було винайдено голландськими механiками братами Янсен у 1600 роцi. Згодом його вдосконалив англiйський фiзик Роберт Гук. Виступаючи в Лондонi на зборах Королiвського товариства вiн продемонстрував можливостi свого приладу, популярнiсть мiкроскопа зросла.
У 1672 роцi iталiйський бiолог i лiкар Марчелло Мальпiгi у своiй книзi Анатомiя рослин докладно описуСФ мiкроскопiчнi структури рослинних тканин. В цей же час нiдерландський натуралiст Антонi Ван Левенгук, використовуючи мiкроскоп, спостерiгав i змалював сперматозоiди, еритроцити, найпростiших та iнше.
За десятки рокiв, що пройшли пiсля вiдкриття Р.Гука, величезне число дослiдникiв використовувало мiкроскопи, накопичилась велика кiлькiсть повiдомлень, описiв i малюнкiв рiзних типiв клiтин, тканин i мiкроорганiзмiв. Однак усi вченнi того часу головною частиною клiтин вважали iх стiнки, не придiляючи належноi уваги внутрiшньоклiтинним структурам. Так продовжувалося аж до ХРЖХ столiття.
Так, у 1835 р. чеський натуралiст Ян ПуркiньСФ вперше описуСФ ядро тваринноi клiтини, вводить термiн протоплазма i стверджуСФ, що саме вона, а не клiтина стiнка, СФ живою речовиною. В 1826 р. росiйський вчений Карл Бер вiдкриваСФ яйцеклiтину i вивчаСФ ембрiогенез, що затвердило його засновника ембрiологii як науки. В 1830 р. англiйський ботанiк Роберт Браун описуСФ ядро рослинноi клiтини, вказуючи на те що ця структура СФ обовязковим компонентом усiх клiтин. У 1846р. нiмецький ботанiк Гуго фон Моль даСФ класифiкацiю тканинам рослин, та розподiляСФ поняття протоплазма i клiтинний сiк.
Пiсля визначення клiтинноi теорii вона почала iнтенсивно розвиватися й уточнюватися. Наприкiнцi ХРЖХ столiття нiмецький медик i бiолог Рудольф Вiрхов довiв, що клiтини утворюються з iнших клiтин шляхом iх подiлу. За короткий час (1883-1898рр.) вiдкрито пластиди рослинних клiтин, бiльш глибоко вивчено клiтинний подiл i описанi хромосоми, виявленi мiтохондрii й апарат Гольджi.
У 30-40 року ХХ сторiччя з винаходом електронного мiкроскопа почалася нова ера в розвитку бiологii. Стало можливим вивчити тi деталi клiтин, про якi ранiше людина не мала уявлення. З цього часу в цитологii i фiзiологii рослин наступив рiзкий перелом - замiсть роздiльного вивчення структури клiтин i iхнiх функцiй вони стали розглядатися в органiчнiй СФдностi, що дозволило розкрити найважливiшi фiзiологiчнi процеси, якi в них протiкають.
2. Сучаснi методи вивчення клiтини
Нинi iснуСФ безлiч методiв вивчення рослинних клiтин. Найбiльш широко використовуваний класичний мiкроскопiчний метод, що полягаСФ у вивченнi живих i фiксованих клiтин i тканин на тимчасових i постiйних препаратах за допомогою звичайних свiтових мiкроскопiв. Широко використовуваним методом в електроннiй мiкроскопii СФ метод заморожування-сколювання. При цьому заморожену тканину (-196 0С) розколюють лезом i площина вiдколу в багатьох випадках проходить через гiдрофобну зону мембран, що дозволяСФ по-новому глянути на мiкроструктуру клiтин i установити положення окремих макромолекул.
Для вивчення хiмiчного складу i функцiй окремих клiтинних структур з успiхом застосовуСФться методи фракцiонування клiтин чи iхнього вмiсту. Екстракти зруйнованих клiтин дiлять на функцii, пiддаючи iх високошвидкiсному центрифугуванню. Крупнi компоненти осiдають першими(ядра, хлоропласти, мiтохондрii)/. При пiдвищеннi швидкостi центрифуги осаджуються дрiбнiшi органели (мiкротоми, рибосоми). Швидкiсть седиментацii кожного компоненту залежить вiд його розмiрiв i форми, i звичайно виражаСФться коефiцiСФнтом седиментацii S на честь шведського фiзика Теодора Сведберга, який розробив даний метод.
Для вивчення функцiональноi активностi рiзних компонентiв клiтини iнодi використовують методи мiкрохiрургii. Великi можливостi у вивченнi фiзiологii клiтини вiдкриваСФться з розвитком методiв генноi iнженерii i бiотехнологii. Технологii рекомбiнантних ДНК у прикладних галузях дозволяють створювати транс геннi органiзми з новими властивостями