Фiзiологiя рослинноi клiтини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
ням енергii АТФ i називаСФться активним. Механiзми активного транспорту досить складнi i до кiнця не вивченi. У бiльшостi клiтин у плазматичнiй мембранi дiСФ так званий калiй-натрiСФвий насос. Активно дiючий насос бере участь в осморегуляцii клiтин, а також шляхом сим порту чи анти порту разом з iонами викачуСФ чи накачуСФ цукри, амiнокислоти i багато iнших речовин. Внутрiшнiй вмiст клiтини заряджений негативно стосовно зовнiшнього середовища. Тому, вiдповiдно до електричного градiСФнта, катiони прагнуть у клiтину, а анiони вiдштовхуються. Концентрацiя iонiв калiю усерединi клiтини вища, нiж зовнi. Для iонiв натрiю характерно зворотне спiввiдношення (рис.1.11).
Висока концентрацiя калiю необхiдна кiтлинам для бiлкового синтезу, глiколiзу, фотосинтезу й iнших життСФво важливих процесiв.
Калiй-натрiСФвий насос характерний для клiтин галофiтiв.У iнших вищих рослин,грибiв i водоростей у клiтинах присутнiй протонний насос.У наслiдок цього на мембранi генеруються електричний i концентратний потенцiали. Перший забезпечуСФ рух катiонiв, а другий дифузiйний вiдтiк протонiв у клiтину.
Транспортнi бiлки опоседковують, проникнення через клiтиннi мембрани багатьох полярних молекул невеликого розмiру, однак вони не здатнi транспортувати макромолекули, наприклад полiсахариди. При переносi макромолекул вiдбуваСФться послiдовне утворення i злиття оточених мембраною пухирцiв. Видiлення iз клiтини зветься - екзоцитоз. Екзоцитоз характерний як для тваринних. так i для рослинних клiтин. У клiтинi таким способом вiдбуваСФться доставка вуглеводних компонентiв до споруджуваноi клiтинноi стiнки. Процес, зворотнiй екзоцитозу, називають ендоцитозосм, але такий транспорт речовин у рослинних клiтин спостерiгаСФться рiдко через наявнiсть у них твердоi полiсахаридноi оболонки.
6.Цитоскелет, мiкротрубочки i мiкрофiломенти, будова i функцii
Цитоплазма являСФ собою основну речовину клiтини: цитоплазматичний матрикс (гiалоплазму) i мережу рiзних мембранних компонентiв. Вона маСФ вигляд своСФрiдних тривимiрних решiток, побудованих з тонких бiлкових тяжiв дiаметром 3-6 нм, що заповнюють усю клiтину. Усi компоненти цитоплазми виявляються немов пiдвiшеними до цiСФi мiкротрабекулярноi решiтки. Разом з мiкротрубочками i мiкрофiламентами вона складаСФ так називний цитоскелет клiтини. Мiкротрубочки це тонкi органели дiаметром 24 нм, побудованi з бiлка тубулiну, що сягають у довжину кiлькох мiкрометрiв. При розподiлi клiтини вони складають основу веретена подiлу i також беруть участь у внутрiшньоклiтинному транспортi. Мiкрофiламенти це nt; тонкы былковы нитки (дыаметром 507 нм), що складаються з актино- i мiозиноподiбних бiлкiв. Вони утворюють рухову систему клiтини при рухах цитоплазми чи деяких структур всерединi неi.
Цитоскелет подiляСФ клiтку на двi фази : багату бiлком i багату водою, що заповнюСФ простiр мiж тяжами. Обидвi фази мають консистенцiю гелю чи золю (бiльш рiдкий стан), що може регулюватися самою клiтиною. При цьому цiкаво вiдзначити, що присутнiсть iонiв двохвалентних металiв пiдвищуСФ активнiсть деяких бiлкiв, якi у свою чергу пiдсилюють полiмеризацiю бiлкiв цитоскелету. У тому числi формування поперечних зшивок мiж ними. Це виявляСФться за збiльшенням вязкостi цитоплазми. Подiбна структура гiалоплазми пояснюСФ ще одну ii важливу властивiсть - явище тиксотропii. Тобто гiалоплазма знаходиться на гранi мiж розчиннiстю i нерозчиннiстю.
Гiалоплазма не тiльки пiдтримуСФ внутрiшню структуру клiтини. Тут же протiкають тисячi бiохiмiчних реакцiй глiколiзу, бiосинтезу i розпаду цукрi, лiпiдiв, нуклеiнових кислот, бiлкiв, тощо.
7. Ядро, його будова i функцii
Уперше ядро було описано i 1833 роцi Робертом Броуном, що знайшов його в цитоплазмi клiтин тичинкових ниток традесканцii. Згодом ядра були описанi у всiх клiтинах вищих рослин, за винятком зрiлих ситоподiбних трубок флоеми, у яких вони вiдсутнi. Основнi функцii клiтинного ядра це збереження, передача i реалiзацiя спадковоi iнформацii, а також регуляцiя бiльшостi процесiв у клiтинi за допомогою гормонiв i ферментiв, iнформацiя про будову яких знаходяться в ядрi. НосiСФм спадковоi iнформацii, що передаСФться в поколiннях, служить ДНК яка в основному входить до складу ядерноi речовини будь якоi клiтини, а також мiститься й в цитоплазмi.
Клiтини рослин бувають одноядерними, однак у деяких нижчих рослин можуть переважати двоядернi i багатоядернi клiтини. Форми i розмiри ядер коливаються не тiльки у рiзних рослин, а також i в окремих тканинах однiСФi й тiСФi ж рослини. Зазвичай ядра мають кулясту чи яйцеподiбну форму з дiаметром вiд 10 до 30 мм. Клiтинне ядро, що не подiляСФться, укладене в щiльну ядерну оболонку, утворену двома мембранами, що роздiленi порожнинами шириною 20-40 нм. перинуклеарним простором. (рис. 1.12).
Зовнiшня ядерна мембрана складаСФ СФдине цiле з мембраною системою ендоплазматичноi мережi i також як гранулярна ЕПС, вона iз зовнiшньоi сторони часто буваСФ засiяна функцiонуючими рибосомами. В окремих дiлянках ядерноi оболонки, названих ядерними порами, зовнiшня мембрана стуляСФться з внутрiшньою ядерною мембраною. Пори особливо помiтнi на препаратах, отриманих методом заморожування сколювання (рис. 1.13). Через них вiдбуваСФться обмiн рiзними речовинами мiж ядром i цитоплазмою.
Кiлькiсть пор залежить вiд функцiональ?/p>